Справа № 308/15557/23
21 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.,
за участю секретаря судових засідань Гефнер К.-С.Л.,
учасників провадження:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача 1 - Ларіна А.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди ,-
Позивач, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гумен Н.В., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України з позовом про стягнення 100 000грн. моральної шкоди, заподіяної незаконними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2023 працівниками відповідача його було затримано та незаконно позбавлено волі протягом 1,5-2 год. поки працівники поліції не визволили його. Така груба поведінка та позбавлення волі «без суду та слідства» принизила його честь та гідність, спричинила сильні душевні хвилювання.
Ухвалою суду від 13.09.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 08.11.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Гумен Н.В. про витребування доказів.
Витребувано із ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірених копій документів щодо запису співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться на посту пропуску та охорони в Журналі відвідувачів відомостей про візит ОСОБА_2 08.09.2023 року до вказаної установи (належним чином завірену копію з Журналу), запис із камер відеоспостереження 08.09.2023 року, що містять відомості про затримання ОСОБА_2 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також матеріали службової перевірки, призначеної відповідно до Наказу №622 від 04.10.2023 року.
На виконання ухвали суду від 23.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 05.10.2023 надав суду витребувані матеріали.
Відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.11.2023 подав відзив на позовну заяву в якому стверджує про необґрунтованість доводів позивача з наступних підстав.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: - наявність моральної шкоди; - протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; - наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; - вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: - позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Позивач у позовній заяві стверджує, що його нібито було затримано, позбавлено волі та піддано заходам фізичного впливу працівником відповідача ОСОБА_3 . Проте, жодних доказів протиправної поведінки позивачем не додано та не вказано про них у позовній заяві.
Незрозумілим є й твердження позивача про його затримання оскільки він стверджує, що прибув 08.09.2023 до відповідача добровільно.
Позивачем також не вказано про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою, тим більше нічим не доведено про наявність такого причинного зв'язку.
За наведених обставин відповідач 1 просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Відповідач 2, Державна казначейська служба України письмового відзиву на позов не подала.
Ухвалою суду від 17.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивач адвокат Гумен Н.В. підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задоволити.
Представник відповідача 1 ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення учасників провадження, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.09.2023 року близько 10 години до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) прибув громадянин ОСОБА_2 (позивач) разом з військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , який відповідно до військового квитка № НОМЕР_2 від 08.08.2022 року перебував у відпустці по лікуванню терміном 34 доби з 08.08.2023 року по 10.09.2023 року.
Метою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 військовослужбовця ОСОБА_5 було отримання направлення до лікувального закладу.
Як стверджує позивач, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинялись відносно нього протиправні дії, а саме, незаконне затримання, у зв'язку з чим 08.09.2023 він звернувся до органів національної поліції зателефонувавши на лінію «102».
З Довідки за результати проведення перевірки повідомлення від гр. ОСОБА_2 зареєстрованого в ІТ ІПНП Ужгородського РУП № 14442 від 08.09.2023 року, затвердженої начальником Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Олегом ЯНЧИНСЬКИМ (вих.№14442/7(106/25-2023), встановлено, що у гр. ОСОБА_2 виник конфлікт з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В ході розгляду матеріалів було опитано ОСОБА_2 , який повідомив, що 08.09.2023 року він прибув зі своїм товаришем гр. ОСОБА_5 в ІНФОРМАЦІЯ_4 для того, щоб останньому видали направлення на стаціонарне лікування через поранення. Під час спілкування ОСОБА_2 з працівниками РТЦК між ними виник конфлікт, у зв'язку з чим ОСОБА_2 зателефонував у поліцію. До приїзду працівників поліції конфлікт був врегульований мирним шляхом. Претензій ні до кого не було.
З даного приводу було опитано ОСОБА_5 , який повідомив, що прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 08.09.2023 зі своїм другом ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що йому потрібне направлення на лікування. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 йому було роз'яснено, що він повинен отримати дане направлення в Ужгородському районному відділені ВСП, оскільки являється військовослужбовцем. Після відповідного роз'яснення ІНФОРМАЦІЯ_7 його було доставлено в Ужгородське районне відділення ВСП де йому і видали таке направлення. Претензій ні до кого немає.
З огляду на викладене, розгляд звернення було припинено у зв'язку з відсутністю ознак кримінально караного діяння.
З метою з'ясування причин та умов, що стали відомі ІНФОРМАЦІЯ_2 з даного цивільного позову відносно неправомірних дій працівників РТЦК відносно ОСОБА_2 також було проведено службову перевірку.
Як вбачається з витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про результати проведення службової перевірки» №642 від 12.10.2023 перевіркою будь-яких фактів, які б підтверджували незаконні дії з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 , не встановлено.
З витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №42023072210000350 встановлено, що на підставі повідомлення ОСОБА_2 стосовно можливого вчинення військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 08.09.2023 відносно нього перевищення влади чи службових повноважень, внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.5 ст.426-1КК України.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Гумен Н.В. повідомила, що вказане кримінальне провадження не завершене, триває досудове розслідування.
З досліджено відеозапису з камер відеоспостереження ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема, відео файлу розміщеного в папці «Внутрішній двір» встановлено, що приблизно о 10год. 08.09.2023 з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 вийшли ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та його дівчина. При цьому останні безперешкодно вийшли за браму приміщення, а ОСОБА_2 залишився у дворику, почав телефонувати. Жодних ознак затримання, застування сили з дослідженого відеозапису не встановлено. Як пояснив представник відповідача 1 ОСОБА_4 працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 просили ОСОБА_2 залишитися до приїзду працівників поліції, яких він викликав, для з'ясування обставин інциденту, що не є затриманням в розумінні кримінального законодавства.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач у позовній заяві зазначив, що працівниками ОСОБА_6 його було затримано та незаконно позбавлено волі протягом 1,5-2 год. Така груба поведінка та позбавлення волі «без суду та слідства» принизила честь та гідність позивача, спричинила сильні душевні хвилювання внаслідок чого було заподіяно моральної шкоди.
Однак, позивачем не представлено доказів, які б доводили незаконність дій працівників Ужгородського РТЦК СП та заподіяння йому моральних страждань.
Зокрема, позивачем не обґрунтовано, та не підтверджено належними і допустимими доказами, в чому саме полягали неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 та яким чином ці дії негативно вплинули на його моральний та душевний стан, який зв'язок таких дій з негативними наслідками для позивача.
Позивачем також не обґрунтовано доказами і розмір заявленої моральної шкоди, зокрема, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначенні суми в 100000грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21 березня 2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М.Хамник