Справа № 303/12893/23
2/303/2015/23
РІШЕННЯ (Заочне)
20 березня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування, -
ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Перша», ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування. Крім того, просить стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених сум судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2021 року між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «ОТП Лізинг» був укладений договір страхування наземного транспорту № 650/21-Т/Ц2/4108, згідно з яким ПАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
16.11.2021 року в м. Київ на проспекті М. Бажана, 1Е сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mitsubishi L200» отримав механічні пошкодження. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2021 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у порушенні Правил дорожнього руху за наслідком чого 16.11.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода.
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на виконання умов договору страхування здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 57398,76 грн. у зв'язку з ремонтом автомобіля марки «Mitsubishi L200».
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК «Перша», позивач має право зворотної вимоги до цього товариства. Однак, ПАТ «СК «Перша» здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 19818,00 грн., таким чином невідшкодованою залишається решта виплаченої суми, що становить 28511,06 грн., яку позивач і просить стягнути з ПАТ «СК «Перша». Також позивач зазначає, що загальна сума збитку, завдана автомобілю марки «Mitsubishi L200», становить 57398,76 грн., а вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно з звітом № 101031 від 15.12.2021 року складає 48329,06 грн., то вважає, що різницю у розмірі 9069,70 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 04.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 01.02.2024 року, згодом на 26.02.2024 року та на 20.03.2024 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Представник ПАТ «СК «Перша» в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду цієї справи не з'явився повторно, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку із неявкою відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.10.2019 року між ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТзОВ «ОТП Лізинг» був укладений генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку.
Також встановлено, що між ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТзОВ «ОТП Лізинг» було укладено додаткову угоду щодо страхування відповідного переліку ТЗ № 650/21-Т/Ц2/4108 від 01.04.2021 року. Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 650/21-Т/Ц2/4108 від 01.04.2021 року щодо страхування відповідного переліку ТЗ до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 1362/19-Т/ДГО/НС/Ц від 01.10.2019 року, застрахований автомобіль марки «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2016, на загальну страхову суму у розмірі 531292,95 грн. В п. 1.додатку № 1 зазначено, що особами, які допущені до керування транспортних засобом вважається будь-яка особа, допущена на законних підставах до керування транспортних засобом.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ТзОВ «ОТП Лізинг».
Також судом встановлено, що 16.11.2021 року о 16 год. 41 хв. на проспекті М. Бажана у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля марки Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2021 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вказаною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху за наслідком чого 16.11.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Mitsubishi L200» та автомобіля марки Mersedes-Benz». В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
З огляду на це та відповідно до положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2021 року, згідно з засадами інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалася та набрала законної сили.
Таким чином, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.11.2021 року, додатковому доказуванню не підлягає.
Відповідно до рахунку № VSK0159616 від 04.12.2021 року вартість запчастин для автомобіля марки «Mitsubishi L200» становила 45676,68 грн., а разом до сплати з урахуванням наданих знижок на роботи та запасні частини та вартості робіт - 57398,76 грн.
Також встановлено, що 17.01.2022 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» був складений страховий акт № 006.02714521-1 відповідно до рішення якого страхове відшкодування підлягає виплаті у сумі 57398,76 грн.
Вищевказана сума була перерахована ТОВ «ОТП Лізинг» з призначенням платежу: «страхова виплата ОТП Лізинг, акт № 006.02714521-1 від 17.01.2022 року, НОМЕР_1 , в т.ч. ПДВ.», зазначене стверджується платіжною інструкцією № 5440042 від 31.01.2022 року.
Відповідно до висновку про вартість майна колісного транспортного засобу марки «Mitsubishi L200», проведеного для визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження на дату оцінки 17.11.2021 року, така вартість становить 48329,06 грн.
Крім того судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Перша» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР № 5198897, з передбаченим лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну потерпілого у розмірі 130000,00 грн., франшиза - 2600,00 грн.
ПАТ «Страхова компанія «Перша» здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в розмірі 19818,00 грн., що стверджується платіжною інструкцією № 1524 від 08.06.2022 року.
При цьому позивач вважає, що ПАТ «Страхова компанія «Перша» не в повній мірі виконало свій обов'язок, а тому просить суд стягнути з товариства 28511,06 грн. (48329,06 грн. - 19818,00 грн.). Крім того, оскільки загальна сума збитку, завдана автомобілю марки «Mitsubishi L200», становить 57398,76 грн., а вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 48329,06 грн., позивач вважає, що різницю у розмірі 9069,70 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 ЦК України.
За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У ст. 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема й страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої зазначеної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Одночасно за положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у п. 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20))».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).
Одночасно слід зазначити і те, що згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (п.п. 68-70) вказано, що ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач, який є страховиком потерпілої особи, а саме ТзОВ «ОТП Лізинг», виконав свої зобов'язання за договором страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків повністю, а тому з ПАТ «Страхова компанія «Перша», як страховика ОСОБА_1 , підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 28511,06 грн.
Вирішуючи питання в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 9069,70 грн. суд враховує наступне.
Відповідно до доданої до позову відповіді з НПУ встановлено, що власником автомобіля марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , є ПрАТ ТЕК «Західукртранс». У відповіді з НПУ також зазначено, що ОСОБА_1 є водієм юридичної особи, що має право керування транспортним засобом. Крім того, згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.2021 року у відомостях щодо відповідача ОСОБА_1 зазначено, що такий працює водієм.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
З наведених обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків, як працівник ПрАТ ТЕК «Західукртранс», а тому не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, що, в свою чергу, вказує на відсутність правових підстав для покладення на нього обов'язку відшкодувати шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в силу чого в задоволенні позову в цій часині слід відмовити.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.
Розмір заявлених вимог - 37580,76 грн. (100 % - 2684,00 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 28511,06 грн. (75,90 % - 2037,15 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).
Таким чином, з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2037,15 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 16, 988, 990, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхове відшкодування в розмірі 28511,06 гривень.
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 2037,15 гривень судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вул. Борщагівська, 154, м. Київ).
Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» (вул. Глибочицька, 44, м. Київ)
Відповідач 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Суддя А.М.Заболотний