Справа № 298/184/24
Номер провадження 2/298/14/24
21 березня 2024 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі
Головуючого судді Тарасевича П.П.,
при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом поданий представником позивача - адвокатом Свида Олександром Георгійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,,
В позові йдеться про те, що 04 лютого 2006 року між сторонами було укладено шлюб. Від даного шлюбу у сторін народилось двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є неповнолітніми та перебувають на утриманні позивача та проживають разом з нею.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що на протязі тривалого часу сімейне життя між сторонами поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Разом сторони не проживають тривалий час.
Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в сімї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сімї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сімї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Відповідач взагалі самоусунувся від необхідності матеріально забезпечувати свою сімю. Зароблені ним кошти практично не надавались для потреб їхньої сімї.
Ведення між ними спільного господарства припинено. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як у неї, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем, та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почати любові та поваги. Вважає, що за таких умов шлюб необхідно розірвати.
Крім цього зазначає, що на даний час діти на її повному утриманні. Відповідач не забезпечує дітей матеріально, не бере участі в їх вихованні, навчанні та розвитку, зовсім не піклується про їх фізичний і моральний розвиток. Все робиться нею самостійно, а тому просить суд винести рішення про стягнення з останнього аліментів на її користь на утримання дітей у твердій грошовій сумів в загальному розмірі 6000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак її представник - адвокат Свида О.Г., подав в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі. Також зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили такі задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи, також в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності, а також відзиву на позов від нього не надходило.
Зважаючи на наведене, суд розглянув справу без участі сторін на підставі наявних у ній доказів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та зважаючи на те, що відповідач проти позову не заперечив, суд визнає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
По справі встановлено, що 04 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Великоберезнянського районного управління юстиції Закарпатської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 03. Дана обставина стверджується виданим свідоцтвом про шлюб від 04 лютого 2006 року серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується повторно виданими свідоцтвами про народження: від 20 липня 2017 року серії НОМЕР_2 , від 10 січня 2020 року серії НОМЕР_3 , які є неповнолітніми.
Спору про те, що діти проживають разом із матір'ю та перебувають на повному утриманні матері не має, зокрема відповідач даних обставин не заперечує.
Спільне життя у сторін не склалось. Шлюбні відносини фактично припинені, їх шлюб існує формально. За таких обставин подальше спільне проживання подружжя є неможливим.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст.105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи наведені у позові обставини, які не заперечувалися відповідачем, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін. Отже, позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, а укладений між сторонами шлюб - розірванню.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно з ч.1 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
За змістом ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України, та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч.ч. 1-3 зазначеної статті СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов'язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених обставин, беручи до уваги, що відповідачем доказів неможливості виконувати свій обов'язок по матеріальному забезпеченню дітей не надано, так як і не спростовано те, що діти перебувають на утриманні позивачки, враховуючи положення ч.1 ст.184 СК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їхніх спільних неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, суд допускає до негайного виконання в межах місячного платежу.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2-5,10,12,13,19,76-82,133,263-265 ЦПК України, ст.ст. 112,160 СК України, суд
Позов - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 04 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Великоберезнянського районного управління юстиції Закарпатської області, (актовий запис № 03) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову - 12 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати - судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави Державної судової адміністрації України у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок в частині позовних вимог про стягнення аліментів судового збору за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір": отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код ЄРДПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу - судовий збір.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів після його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні - в той же строк, з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження - після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Представник позивача - Адвокат Свида Олександр Георгійович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 21/451 від 16 травня 2005 року, адреса для листування 89000, м. Ужгород, вул. І.Франка,1 В, блог Г, офіс № 7 Ужгородського району Закарпатської області, електронна пошта: 2894508433@mail.gov.ua;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Головуючий Тарасевич П.П.