20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14414/23 пров. № А/857/15948/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі №380/14414/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язнання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Ланкевич А. З.,
дата ухвалення рішення - 04 серпня 2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування йому компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного Карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (з урахуванням виплачених сум).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що Порядок №178 визначає механізм виплати вартості грошової компенсації за неотримане речове майно, а Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132 визначає організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб. Вказана Інструкція №1132 прийнята відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з метою впорядкування речового забезпечення військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України, є чинною. Таким чином, на думку апелянта, неврахування цієї Інструкції під час здійснення розрахунку компенсації за неотримане речове майно було б порушенням чинного законодавства, яким врегульовано відповідне питання. Звертає увагу, що на підставі довідки №12/23 від 29 квітня 2023 року про вартість речового майна, що належить до видачі позивачеві була нарахована грошова компенсація, яка, з урахуванням сплати всіх передбачених законом податків та зборів, в подальшому була виплачена. Вказує, що позивач під час служби набув право на деякі види речового майна особистого користування, яке на даний час не передбачено нормами забезпечення та не закуповується Державною прикордонню службою України, що свідчить про те, що нарахування грошової компенсації необхідно здійснювати пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна та за цінами визначеними станом на момент виникнення права. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема, у НОМЕР_2 прикордонному Карпатському загоні (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України від 29 квітня 2023 року №450-ОС майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 28 квітня 2023 року.
Під час проходження військової позивач перебував на речовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ).
12 квітня 2023 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно.
У відповідь на вказаний рапорт відповідач надав довідку про вартість речового майна №12/23, згідно з якою позивачу нараховано грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в кількості 57 найменувань на загальну суму 40268,76 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, в якому проведено виплату, а саме - 2023 року, тому дії відповідача щодо нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу позивача, та не застосування при розрахунку грошової компенсації закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2023 року за цінами, визначеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» є протиправними і з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (з урахуванням виплачених сум).
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ст.2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частина 1 ст.9 Закону №2011-ХІІ передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до абз.2 п.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби Безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови КМУ від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (далі - Порядок №178).
Згідно з п.п.2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
За змістом п.4,5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пункт 7 Порядку №178 передбачає, що виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 здійснено нарахування компенсації за недоотримане речове майно здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені наявним у матеріалах справи наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Як правильно зауважив суд першої інстанції, Порядком №178 не передбачено, що при розрахунку суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові, як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів, належних до видачі, та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно, виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
При цьому, відповідач покликається на те, що нарахування компенсації здійснено відповідно до вимог Інструкції № 1132.
Відповідно до п.10 розділу І Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно необхідно керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, тоді як норми Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №380/2458/20, зазначив, що положення п.10 розділу І Інструкції №1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції №1132 передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
Колегія суддів зазначає, що гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ право військовослужбовців на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як і інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
З врахуванням наведеного вище вбачається, що розрахунок проведений відповідачем не у відповідності з пунктом 5 Порядку №178, згідно з яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу позивача, та не застосування при розрахунку грошової компенсації закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2023 року за цінами, визначеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» є протиправними і з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2023 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2023 року №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (з урахуванням виплачених сум).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі №380/14414/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 20 березня 2024 року.