20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 466/8098/23 пров. № А/857/23596/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - Качмара Івана Остаповича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Кавацюком В.І. в поряку ч.4 ст.229 КАС України у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,
03.08.2023 адвокат Качмар І.О. звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АА №00010456 від 04.07.2023 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування в Україні про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі закрити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.11.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344), ст.141 КУпАП та зазначає, що ОСОБА_1 , в контексті приведених норм, не може вважатися суб'єктом відповідальності, оскільки транспортний засіб марки “Mercedes-Benz Axor 1824L”, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - ТЗ) не перебуває у її користуванні, а переданий в оренду ТзОВ “Альфа-Тіда”, тобто такий в її користуванні не перебуває. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач. Крім того, відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження на строєну вісь ТЗ позивачки, а також доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великогабаритними ТЗ автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів. У свою чергу, суд першої інстанції не врахував, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що зважувальне обладнання перебувало в робочому стані, пройшло повірку з клеймуванням та видачею відповідного свідоцтва відсутні. Також суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що фіксація правопорушення здійснювалася за допомогою комплексного технічного засобу, строк чинності якого закінчився 28.12.2022. Крім того, посадовими особами Укртрансбезпеки було порушено процедуру розгляду справи. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивачки про час і місце розгляду справи, а також докази направлення/вручення їй чеків зважування, довідки про результати габаритно-вагового контролю, акту про перевищення нормативних вагових параметрів, чи акту проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 04.07.2023 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серія АА №00010456, за змістом якої, відповідальна особа 24.05.2023 о 5 год 10 хв, за адресою М-30, км 440+527, Вінницька обл, допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), а саме : перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,8%, при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.1321 КУпАП.
Вважаючи протиправною оспорювану постанову, адвокат Качмар І.О. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем, як власником ТЗ, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1321 КУпАП, оспорювана постанова відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Стосовно доводів позивачки про те, що вона не є суб'єктом адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП, суд першої інстанції вказав, що позивачкою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача ТЗ в Єдиному державному реєстрі ТЗ (далі - ЄДРТЗ) на час розгляду справи, а також те, що належний користувач не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак, суд дійшов висновку, що саме позивачка, як власник ТЗ, має нести відповідальність. Стосовно доводів позивачки про дефектність оспорюваної постанови в контексті положень Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2021 за №1286/36908 (далі - Інструкція №512), суд першої інстанції взяв до уваги те, що цією Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення. При цьому, оспорювана постанова відповідає формі, зазначеній у додатку №1 до Інструкції №512.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
За змістом ч.2 ст.29 Закону України “Про дорожній рух” №3353-ХІІ від 30.06.1993 (далі - Закон №3353), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.33 Закону України “Про автомобільні дороги” №2862-IV від 08.09.2005 (далі - Закон №2862), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.
Згідно п.22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зазначених в цьому пункті максимальних значень параметрів щодо: а) зовнішніх габаритів; б) фактичної маси типів транспортних засобів; в) навантаження на вісь.
Частиною другою статті 1321 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді штрафу в розмірі : п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%;трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27.12.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №623 від 16.06.2021) (далі - Порядок №1174), відповідно до п.2 якого, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п.7 Порядку №1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктом 12 Порядку №1174 передбачено, що автоматичний пункт може забезпечувати :
- вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
- вимірювання загальної маси транспортного засобу;
- визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
- вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
- визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
- вимірювання габаритів транспортного засобу;
- фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу);
- фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
- фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
- первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
- автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно п.14 Порядку №1174, інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Відповідно до п.15 Порядку №1174, метадані повинні містити дані про :
- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 “Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку”, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі);
- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку;
- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (п.10 Порядку №1174).
Відтак, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема, шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
Система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей : про транспортний засіб; відповідальну особу, визначену ст.143 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метадані, сформовані автоматичним пунктом, тобто структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями (п.2, 16 Порядку №1174).
Статтею 229 КУпАП визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.1321 КУпАП підвідомчі органам автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай), від імені яких розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до ст.143 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.1321 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Статтею 2795 КУпАП передбачено, що у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене ч.2 ст.1321 цього Кодексу, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними ЄДРТЗ, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 143 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Статтею 2797 КУпАП врегульовано підстави для звільнення відповідальної особи, зазначеної у ч.1 ст.143 цього Кодексу, проте, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачкою не було надано документів, визначених у вказаній статті, які б свідчили про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1321 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити : найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформ залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо
Пунктом 17 Порядку №1174 визначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що Інструкцією №512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.
На момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №324 від 14.05.2022.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваною постановою встановлено перевищення загальної маси ТЗ на 10,8% (1,944 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон. Зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу : кількість вісей - 2 шт; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 6090 мм; навантаження на вісь 1-8755 кг, 2-13405 кг; загальна маса - 22160 кг.
Виміри проведено з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса - 19944 кг.
У даній постанові міститься посилання Веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та ідентифікатор доступу.
Інформаційна картка габаритно-вагового контролю, яка додається до відзиву, містить вичерпний перелік відомостей про зафіксовані параметри, що є необхідними для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, а саме : axlecount - кількість осей; axledistance - відстань між осями; axleload - навантаження на кожну вісь; groupload - навантаження на згруповані осі; height - висота транспортного засобу; length - довжина транспортного засобу; oversized - перевищення габаритів; overweighted - перевищення ваги; temperature - температура повітря; weight-full - повна маса; wheeltype - шинность; width - ширина транспортного засобу; class - клас транспортного засобу; tag1 - колір; direction - напрямок; lane - смуга; mark - марка; model - модель; type - тип.
Автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовані наступні параметри ТЗ, а саме : кількість осей - 2; відстань між осями-1 - 6090; навантаження на вісь-1 - 8755; на вісь-2 - 13405; навантаження на згруповані осі-1 - 8755; навантаження на згруповані осі-2 - 13405; перевищення ваги - 1; температура - 16; повна маса - 22160; клас - двовісний вантажний автомобіль; напрямок руху - рух до пристрою; смуга - cмуга руху зправа наліво (третя); тип - вантажний автомобіль.
Для правильного розуміння здійснених розрахунків перевищення габаритно-вагових норм у постанові зазначається формула розрахунку :
% перевищення = ((Хфакт. - Хнорм. - похибка пристрою)/ Хнорм.)*100%, де
Хфакт. - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
Хнорм. - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР;
Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт. (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).
Регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
За змістом оспорюваної постанови, перевищення загальної маси ТЗ становило 10,8% (1,944 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон.
Хфакт. транспортного засобу позивача - 22,160 т, Хнорм. щодо даного транспортного засобу - 18 т, а регламентовано допустима похибка пристрою - 10%.
Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так:
((22 160 - 18 000 - 10% * 22 160) / 18 000) * 100 = 10,8 % (1,944 тон).
Відтак, доводи позивача про неврахування похибки пристрою при винесенні оспорюваної постанови, відсутність розрахунку перевищення нормативних параметрів ТЗ, доказів перевищення нормативних параметрів, а також даних про фактичну масу ТЗ є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Відтак, оспорювана постанова відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та п.17 Порядку №1174, а її зміст відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1321 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, затвердженого наказом МВС України №779 від 06.11.2020 (далі - Порядок №779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про ТЗ, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
Внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники ТЗ (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі ТЗ, які несуть відповідальність за правилами ст.143, ч.2 ст.1321 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до реєстру. Саме такі відомості надаються уповноваженій посадовій особі при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення відповідними органами на її запит.
Пунктом 2 Інструкції №512 передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.1321 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, уповноважені посадові особи встановлюють особу, зазначену у ч.1 ст.143 КУпАП за даними ЄДРТЗ та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Статтею 143 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене ч.2 ст.1321 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.2791-2798 цього Кодексу.
Згідно п.1, 7 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо.
Відтак, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів має право проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі) та використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене ч.2 ст.1321 КУпАП, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до ЄДРТЗ внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Порядок внесення відомостей про належного користувача ТЗ до ЄДРТЗ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 08.10.2022, визначає процедуру внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача ТЗ.
Згідно п.п.4 п.2 цього Порядку, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується ТЗ, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником ТЗ, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть згідно статті 142 КУпАП відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до пункту 3 цього ж Порядку, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
У разі відсутності даних про належного користувача ТЗ, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою такий зареєстровано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача ТЗ в ЄДРТЗ на час розгляду справи, а також те, що належний користувач не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення із заявою про визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак є обґрунтованими висновки про те, що саме позивачка, як власник ТЗ, має нести відповідальність за ч.2 ст.1321 КУпАП.
Відповідно до п.2, 16 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про : ТЗ; відповідальну особу, визначену статтею 143 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі ТЗ, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Суд першої інстанції також вірно вказав, що оспорювана постанова відповідає формі, зазначеній затвердженій у додатку 1 до Інструкції №512.
Відхиляючи доводи скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.2795 КУпАП, постанова за ч.2 ст.1321 цього Кодексу виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а враховуючи дотримання відповідачем вимог приведених вище норм щодо встановлення належного суб'єкта відповідальності за частиною другою статті 1321 цього Кодексу, вимоги скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваної постанови.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - Качмара Івана Остаповича залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року по справі №466/8098/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук