14 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18859/23
Головуючий суддя І інстанції - Луніна О.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року в адміністративній справі №160/18859/23 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.07.2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на недопуск відповідачем уповноважених осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, обгрунтованим є застосування арешту коштів на рахунку платника.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа-підприємець 21.10.2020 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняло наказ № 1130-п від 27.06.2023 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », а саме, призначено провести з 28 червня 2023 року фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Також, 27.06.2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області видано направлення на перевірку № 1532, 1531.
29.06.2023 року працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт № 663/08/01/07/09/ НОМЕР_1 відмови від підписання направлень на перевірку. У вказаному акті зазначено, що після ознайомлення з направленнями № 1531,1532 від 27.06.2023 року, платник податків та/або посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) магазин за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 відмовився від підпису направлень на перевірку № 1531, 1532 від 27.06.2023 року.
Крім того, 29.06.2023 року працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт № 66608/01/07/09/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що в допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки відмовлено, пояснень не надано.
Також, 29.06.2023 року працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт № 667/08/01/07/09/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що 29.06.2023 року ФОП ОСОБА_1 відмовилась підписати акт, що засвічує факт відмови у допуску до проведення перевірки.
25.07.2023 року заступник начальника ГУ ДПС у Запорізькій області прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, в якому вирішено застосувати умовний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих ФОП ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт № 666/08/01/07/09/ НОМЕР_1 від 29.06.2023 року про недопуск не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, тому передбачені п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України підстави для застосування умовного арешту коштів на рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1 відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України наділяє контролюючі органи правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як передбачає пункт 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 пункту 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або нданні письмових пояснень до нього.
Пункт 94.1 статті 94 ПК України передбачає, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підпункт 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України визначає, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів)
Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Отже, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Вказані правові висновки таокж відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.07.2023 року по справі 640/1795/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, наказ на проведення фактичної перевірки відносно позивача містить посилання на п.п 80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та доповідну записку начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 27.06.2023 року № 2179.
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які документи відповідно до доповідної записки про яку йдеться у наказі від 27.06.2023 року №1130-п. Також матеріали справи не містить жодної інформації стосовно того, в рамках яких саме заходів встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлено факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій або ж інших доказів вчинення таких операцій встановлена контролюючим органом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що доповідна записка як підстава, яка підпадає під дію п. 80.2 Податкового кодексу України та, як наслідок, наказ мають містити інформацію про хоча і ймовірні, проте конкретні порушення суб'єктом господарювання законодавства, контроль за яким як раз покладено на фіскальні органи.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позивачем позовних вимог.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року в адміністративній справі №160/18859/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов