19 березня 2024 року № 320/5142/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, на яку нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як державному службовцю з моменту її призначення відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, ст.41 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV, ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII і додатково включити до заробітку для обчислення пенсії інші виплати, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та весь розмір компенсації за невикористані відпустки.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову позивач зазначає, що при переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідач не врахував довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 07.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
З 23.01.2023 позивачу призначено пенсію державного службовця на підставі Закону України «Про державну службу».
При обчисленні розміру пенсії (у розрахунок взято будь-які 60 календарних місяців) позивачу не було враховано інші виплати, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та виплачена компенсація за невикористані відпустки.
Позивач працював з 01.03.2006 по 17.12.2019 в Мінагрополітики України, з 18.12.2019 по 09.06.2021 в Мінекономіки України, з 10.06.2021 по 16.01.2023 Держводагентстві України.
Також за час роботи позивач щороку отримував матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Крім цього, позивач щомісяця отримував індексацію заробітної плати.
При ліквідації Мінагрополітики у 2019 році позивачу була виплачена компенсація за невикористані відпустки, з якої сума для нарахування пенсії врахована частково.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016 року.
Згідно зі ст.90 Закону №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з п.10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями п.12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби чи посади, віднесені до відповідних категорій посад державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
VI. Оцінка суду
Згідно матеріалів справи, позивач отримує пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу».
Предметом у цій справі є право позивача на виплату пенсії, обчислену з урахуванням всіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі Порядок №622), передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60.
За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Водночас за змістом ч.ч.2, 6 ст.33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У постановах від 02.04.2019 у справі №570/4196/16-а, від 09.04.2020 у справі №534/2349/16-а, від 22.10.2020 у справі №810/2566/18, від 17.05.2021 у справі №686/1288/17, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
«Частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати з яких сплачені страхові внески, що підтверджується довідкою, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру її пенсії».
Як встановлено з матеріалів справи, видані позивачу довідки Державного агенства водних ресурсів України №4 від 23.01.2023, №5 від 23.01.2023, Міністерства аграрної політики та продовольства України №1910-13/22-35 від 11.08.2023, Міністерства економіки України №2121-12/162 від 05.08.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця містять відомості про посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років та надбавку за інтенсивність праці, премію місячну, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць). На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказані довідки складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
Відповідачем не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданих довідок вимогам встановленого зразка та не зазначено в чому саме полягає така невідповідність. Матеріали справи теж таких доказів не містять.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті наведених норм, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 1073,60 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, на яку нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як державному службовцю з моменту її призначення відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, ст. 41 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII і додатково включити до заробітку для обчислення пенсії інші виплати, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати та весь розмір компенсації за невикористані відпустки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 19.03.2024