19 березня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/6449/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва
від 14 листопада 2023 року
в складі судді Новака Р. В.
у цивільній справі №757/28094/23-ц Печерського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року задоволено позовну заяву ОСОБА_2 та визнано виконавчий напис нотаріуса №8808 від 09.06.2021 таким, що не підлягає виконанню, однак відмовлено в частині задоволення відшкодування витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судове рішення в цій частині суду є необґрунтованим та незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права та без врахування правових Висновків Верховного Суду, в яких містять висновки щодо вирішення аналогічних процесуальних питань.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового про відмову в ухваленні додаткового рішення з підстав не подання позивачем доказів оплати гонорару адвоката або інших витрат, а відтак і не понесення витрат на правничу допомогу.
Зазначав, що судом першої інстанції не враховано правового висновку, сформульованого у численних постановах Верховного Суду, згідно якого до понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Суд не врахував, що на підтвердження сплати позивачем послуг адвоката до позовної заяви додавались довідка про сплату послуг адвоката, остаточний розрахунок витрат та акт приймання-передачі наданих послуг, які відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 16.04.2020 у справі №727/45/97/19, є належними доказами для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та як наслідок дійшов помилкового висновкупро відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
За наведених обставин просив скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2023 в частині відмови у стягнення судових витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на корить позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 01 березня 2024 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та свого представника не направив.
Відповідач, також належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їхніх представників.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В позовній заяві, позивач зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу у даній справі становить 6 000,00 грн, з яких за складання позовної заяви - 4 000,00 грн та 2 000,00 грн за складання заяви про забезпечення позову, що визначено в акті наданих послуг. В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Також з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви ОСОБА_2 долучив: копію Договору про надання правової/правничої допомоги №17/05/2023-ЦС від 17.05.2023, який укладений між адвокатом Таштановою О. Г. та ОСОБА_2; копію Довідки про обсяг виконаних робіт від 17.05.2023; копію Акту №17/05-ЦС приймання-передачі виконаних робіт від 17.05.2023 за Договором №17/05/2023-ЦС від 17.05.2023 та копію додаткової угоди №1 до Договору №17/05/2023-ЦС від 17.05.2023 (а. с. 8-14).
Отже, клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було викладено у позовній заяві, докази (крім доказів оплати послуг адвоката) для вирішення цього клопотання, надані до закінчення судових дебатів у справі, тобто в строк визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відмовляючи позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують оплату послуги на надання правничої допомоги, що є підставою для відмови у стягненні судових витрат.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, з наступних підстав.
Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах, №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19.
Також колегія суддів враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява №37083/03, пункт 106).
Згідно з матеріалами справи сторони договору про надання правничої допомоги погодили, що клієнт сплатить адвокату гонорар у розмірі 6 000,00 грн, з них: 4 000,00 грн за складання позовної заяви та 2 000,00 грн за складання заяви про забезпечення позову.
Як вже вказувалося вище, рішення у даній справі, яким задоволено позов, ухвалено судом 14.11.2023 і не оскаржено відповідачем.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та правовими висновками Верховного Суду.
З цих же підстав колегія суддів вважає безпідставними заперечення відповідача, викладені у клопотанні про зменшення судових витрат, щодо відсутності доказів оплати витрат на правничу допомогу.
Отже, наведені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення процесуального питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування заочного рішення в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення нового судового рішення в цій частині.
Вирішуючи процесуальне питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Таштоновою О. Г. укладено Договір про надання правничої допомоги №17/05/2023-ЦС від 17.05.2023 (далі - Договір) (а. с. 10-13).
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, в якому вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість.
З акту №17/05-ЦС приймання-передачі виконаних робіт від 17.05.2023 вбачається, що адвокат виконав наступні роботи за Договором, а саме: склав позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса №8808 від 09.06.2021, таким, що не підлягає виконанню, вартість роботи становить 4 000,00 грн та склав заяву про забезпечення позову за 2 000,00 грн (а. с. 9).
Згідно із ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Положеннями частини першої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При цьому, колегією суддів враховано, що докази на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, а під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач поніс витрати на правничу допомогу, на підтвердження чого надав належні докази, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.
Як вже вказувалося вище, ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витратна правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В частині 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а. с. 37-42).
В обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що вартість адвокатських послуг є завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах та є неспіврозмірною у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складністю справи та ринковими цінами на адвокатські послуги в аналогічних справа. Вважав, що середня вартість адвокатських послуг в аналогічних справах складає 2 500,00 грн.
Поруч з цим, посилаючись на вищевказані обставини, а також на те, що у даній справі позивачем не було надано детального опису робіт із зазначенням витраченого часу по кожному із видів робіт та розрахунком вартості виконання кожного із видів робіт, відповідач просив відмовити ОСОБА_2 у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом немайнового характеру про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вказаною ухвалою також задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн є завищеним з огляду на те, що як вже зазначалось вище, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та забезпечити позов, про що було подано відповідну заяву, яка була розглянута та задоволена ухвалою суду першої інстанції від 06.07.2023.
За складення заяви позивач просив стягнути 2 000,00 грн правової допомоги з відповідача. За складення позовної заяви просив стягнути 4 000,00 грн.
Клопотання про зменшення розміру стягання витрат на професійну правничу допомогу не містить доводів щодо незгоди відповідача із розміром сплаченої правової допомоги за складання заяви про забезпечення позову. Разом з тим, колегія суддів враховує, що зазначений розмір, а саме 2 000,00 грн за складання заяви про забезпечення позову та 4 000,00 грн за складання позовної заяви, станом на 17.05.2023 та зважаючи на те, що позов подавався у м. Києві, є співмірним обсягу виконаних робіт, складністю справи та ринковими цінами на адвокатські послуги в аналогічних справа, а відтак відсутні підстави для їх зменшення.
Крім того, посилання відповідача на реальну ринкову вартість аналогічних послуг професійної правничої допомоги, яка визначена у справах 591/93812/21 від 18.07.2022 та № 348/109/22, не приймаються до уваги судової колегії з огляду на те, що стосуються витрат на правову допомогу, яка надавалася у інших регіонах. При цьому, відповідач посилався на те, що розмір витрат, має відповідати реальній ринковій вартості у відповідному регіоні.
Крім того, посилання відповідача на пропозицію, що знаходится за веб-адресою: https://karlash.com.ua/poslugi-advokata-po-ukraini/skasuvannja-vikonavchogo-napisu-notariusa, про те, що ціна послуги про скасування виконавчого напису нотаріуса становить 3 000,00 грн, суд перевірив, однак за даним посиланням вартість послуги про скасування виконавчого напису нотаріуса складає 3 500,00 грн. Крім того, із заяви відповідача неможливо встановити на який саме час така послуга визначена саме у такому розмірі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначений позивачем та його адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, з яких 4 000,00 грн за складання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та 2 000,00 грн за складання заяви про забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, зважаючи при цьому на складність справи, витрачений адвокатом час на надання відповідних послуг та цінову політику в регіоні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн у суді першої інстанції відповідають критеріям розумності та є співмірними із складністю справи і виконаними адвокатом роботами.
Таким чином, відповідачем не доведено підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та про необхідність стягнення з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вартості витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Беручи до уваги те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустився порушення норм процесуального права, заочне рішення суду в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження: м. Київ, вул. Лесів Українки, 26, офіс 407) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська