19 березня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/6898/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва
від 27 грудня 2023 року
у цивільній справі №755/20022/23 Дніпровського районного суду м. Києва
за заявою ОСОБА_1
про встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просив встановити факт самостійного виховання свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня2023 року відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку із тим, що існує спір про права, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не врахував, що розгляд заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачено законодавством виключно в межах та порядку цивільного судочинства. Права ОСОБА_1 не порушувалися в сфері публічних відносин.
Зазначав, що з ЄДРСР вбачається, що у багатьох інших справах судами розглядалися аналогічні заяви по суті. ОСОБА_1 не може бути позбавленим у реалізації його права на звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в межах цивільного судочинства.
Додав, що вирішення питання про відкриття провадження у справі є суто технічним, процесуальним питанням, не є оцінкою доказів та правовідносин у справі по суті та не має бути пов'язаним із внутрішнім переконанням суду щодо застосування процесуального закону.
Резюмував, що відмова у відкритті провадження у справі фактично створила ОСОБА_1 перешкоди у доступі до правосуддя.
За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник скаржника - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених в ній.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022, за яким військова служба є різновидом публічної, тому спори з проходження військової служби належать до юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, самостійного виховання неповнолітнього сина.
Однак суд першої інстанції не врахував, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.
На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у cправі №560/17953/21.
Однак вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що судом не враховано судову практику, а також, що у аналогічних справах при тотожних правовідносинах ряд скаржників не зазнавав перешкод для розгляду справ по суті в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про відмову у відкриті провадження постановлено з порушенням норм процесуального права.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Колегія суддів звертає увагу, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати, що відповідно до ч. 3. ст. 42 ЦПК України учасниками справи у справах окремого провадження є заявники, інші заінтересовані особи. Вказана норма кореспондується із положенням п. 4 ст. 294 ЦПК України, в якій вказано, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 293 ЦПК України).
З огляду на викладене та з урахуванням положень п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява про встановлення факту, що має юридичне значення повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника та заінтересованих осіб, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
Разом з тим, як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, у ній не зазначено заінтересованих осіб з відповідними відомостями, як то передбачено процесуальним законом.
За вказаних обставин суду першої інстанції слід звернути увагу на вказані вимоги щодо форми та змісту заяви яка подану в порядку окремого провадження та наслідки подання заяви без додержання вимог щодо форми та змісту, передбачені положеннями ст. 185 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу місцевого на те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №201/5972/22 за заявою фізичної особи про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.
«У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту самостійного виховання дитини, зокрема, з метою (згідно з доводами заявника) отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, а також отримання відстрочки від мобілізації.
Правова проблема постає під час дії правового режиму воєнного стану у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов'язані із реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що перебували та перебувають на розгляді в судах та рішення у яких можуть бути винесені найближчим часом, що свідчить про наявність виключної правової проблеми».
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справу № 201/5972/22 прийнято та призначено до розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389, 390 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська