13 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2024 задоволено клопотання старшого слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 19 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 57 532 000 грн., у національній грошовій одиниці.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, слідчого та прокурора у кримінальному провадженні; не залишати місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком, оголошення повітряної тривоги; утримуватися від спілкування із свідками та
Справа № 757/643/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1456/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому діяння, поза межами проведення слідчих дій; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.03.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого ГСУ ДБР.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала мотивована тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Проте у клопотанні слідчий не порушував питання щодо обґрунтованості підозри за ч. 5 ст. 191 КК України, а необхідність тримання під вартою ОСОБА_7 обумовлював іншими обставинами та у зв'язку із підозрою у вчиненні іншого кримінального правопорушення, пов'язаного з організацією замаху по наданню неправомірної вигоди.
При цьому, слідчий суддя не встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в організації замаху по наданню неправомірної вигоди, а тому застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід з порушенням вимог ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано, що досудове розслідування кримінального провадження здійснюється з порушенням правил підслідності, оскільки кримінальне провадження № 62023000000000296, внесене 03.04.2023 за ст. 369 КК України за фактом надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду, а отже за правилами підслідності мало бути передано детективам НАБУ.
Проте, 07.04.2023 з невідомих підстав прокурор об'єднав дане кримінальне провадження з кримінальним провадженням № 62019100000001170, в рамках якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ст. 191 КК України.
За таких обставин, апелянт вважає, що підозра за ст. 369 КК України, яка складена та вручена ОСОБА_7 неуповноваженим на те слідчим, не може вважатися обґрунтованою, у тому числі й тому, що така підозра ґрунтується на очевидно недопустимих доказах.
Крім того, зазначені у клопотанні докази не вказують, що ОСОБА_7 під час перебування під вартою організував надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду.
ОСОБА_7 з 12.12.2022 безперервно перебуває під вартою, що виключає наявність жодного із ризиків, вказаних слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі.
Також слідчий суддя, в порушення вимог ст. 178 КПК України, не дав оцінки таким обставинам, як вік підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків за місцем постійного проживання, наявність у нього родини й утриманців, постійного місця проживання та роботи, характеризуючи дані про особу підозрюваного.
Визнаючи розмір застави в сумі 57 532 000, слідчий суддя належним чином не обґрунтував таке рішення та не навів жодних аргументів щодо майнової можливості ОСОБА_7 внести заставу у такому розмірі, чим проігнорував чисельні рішення ЄСПЛ з цього питання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор" та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України.
05.01.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в організації закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України.
09.01.2024 старший слідчий відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави в розмірі 19 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 57 532 000 грн., у національній грошовій одиниці, та у разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, слідчого та прокурора у кримінальному провадженні; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому діяння; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, із визначенням застави в розмірі 19 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 57 532 000 грн., у національній грошовій одиниці., та покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, слідчого та прокурора у кримінальному провадженні; не залишати місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком, оголошення повітряної тривоги; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому діяння, поза межами проведення слідчих дій; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.03.2024.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила, що при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя допустив істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 196 КПК, у ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила, що слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого вказаних вимог дотримано не було.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого, встановив, що клопотання подано у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за фактами незаконного відчуження службовими особами Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур» державного майна в особливо великих розмірах; неналежного виконання службовими особами Фонду державного майна України своїх службових обов'язків; зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх юридичних осіб з боку колишніх керівників Головного управління з питань майна (назва змінювалась) Київської міської державної адміністрації; внесення в акти приймання-передачі майна під час формування статутних фондів акціонерних товариств «Укрпрофоздоровниця» та «Укрпрофтур» завідомо недостовірних відомостей щодо належності вказаним товариствам майна у вигляді об'єктів нерухомості (санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), яке фактично знаходилось у державній власності,
Крім того, слідчий суддя при розгляді клопотання дійшов висновку про обгрунтованість підозри вчинення заступником Голови Федерації професійних спілок України ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб, розтрати чужого (державного) майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання ним, як службовою особою, своїм службовим становищем, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.
Разом з тим, вказані висновки слідчого судді не відповідають матеріалам клопотання, яке було предметом судового розгляду, оскільки клопотання слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 подане в межах кримінального провадження № 62023000000000760 від 07.09.2023 за підозрою ОСОБА_7 в організації закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України.
В порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 196 КПК, зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу відомості про кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється ОСОБА_7 , стосуються обставин іншого кримінального провадження, за ч. 5 ст. 191 КК України, яке не було предметом розгляду слідчого судді.
З наведеного убачається, що слідчий суддя, у порушення вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання не дослідив питання обгрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України у межах кримінального провадження № 62023000000000760, та фактично не надав оцінку доводам слідчого на обгрунтування поданого клопотання, що унеможливлює за таких обставин встановлення наявності підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 .
Натомість, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі надав оцінку обставинам обгрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у межах кримінального провадження № 62019100000001170, яке не було предметом даного судового розгляду, а відтак висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам судового провадження, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали клопотання містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 організації закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності, зокрема даними протоколів за результатами проведення НСРД; протоколу обшуку від 03.04.2023; протоколі допиту ОСОБА_10 ; матеріалів тимчасового доступу до речей та документів; протоколів огляду та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Не вирішуючи питання про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється, вважає доведеними наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, та приходить висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим доводи слідчого про наявність на даній стадії досудового розслідування підстав для застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний існують ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Доводи поданої апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що зібрані у справі докази є недопустимими та не підтверджують вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи захисника в апеляційній скаргах про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000760 здійснюється неналежним органом з порушенням правил підслідності, визначених ст. 216 КПК України, фактично стосуються питань оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів, що не є предметом доказування при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу та підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, місце роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками та іншим підозрюваним, яким відомі обставини інкримінованих злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Матеріали судового провадження дають підстави для висновку про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з тих підстав, що з 12.12.2022 ОСОБА_7 безперервно перебуває під вартою у межах іншого кримінального провадження, колегія суддів вважає такими, що не спростовують доводів слідчого про існування у даному кримінальному провадженні ризиків позапроцесуальної поведінки підозрюваного, у випадку звільнення підозрюваного з-під варти.
Крім того, як убачається із даних наявної у справі копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2023, у іншому кримінальному провадженні, на яке посилається апелянт, за № 62023000000000761, строк тримання під вартою із заставою ОСОБА_7 закінчився 04.02.2024, та відомості про продовження вказаного запобіжного заходу станом на день апеляційного розгляду не надано.
Наведені захисниками відомості про особу підозрюваного враховані колегією суддів, проте не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного у сукупності, колегія суддів вважає необхідним застосувати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, застава у межах, передбачених п.п. 2-3 ст. 182 КПК України, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим заходом для ОСОБА_7 .
Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами слідчого у клопотання щодо визначення ОСОБА_7 застави у виді 19 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57 532 000 гривень, оскільки слідчим не наведено обгрунтування необхідності визначення застави у такому розмірі.
Враховуючи обставини інкримінованих підозрюваному дій, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 000 гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України .
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Визначаючи строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Як визначено п. 4 ч. 3, ч. 4 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 62023000000000760 ОСОБА_7 повідомлено про підозру 05.01.2024.
Відомостей про дату повідомлення про підозру іншому підозрюваному у даному кримінальному провадженні, а також даних про визначення строку досудового розслідування у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу, матеріали клопотання не містять.
Відтак, з урахуванням положень п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, станом на день звернення слідчого із клопотанням граничним днем закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження № 62023000000000760 було 05.03.2024.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів, за умови закінчення на день апеляційного розгляду строку досудового розслідування, який був чинний на час звернення слідчого з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.03.2024, може застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід лише до вказаної дати, та за таких обставин, фактично позбавлена можливості реально застосувати до підозрюваного запобіжний захід на новий строк.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга із доповненнями підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, тобто до 04.03.2024 включно, із визначенням застави у виді 15 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 420 000 гривень, та покладанням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, строком до 04.03.2024.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 04 березня 2024 включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 000 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, слідчого та прокурора у кримінальному провадженні; не залишати місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком, оголошення повітряної тривоги; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 04 березня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3