13 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.02.2024 задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та застосовановідносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 год. 00 хв. 07.04.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
В апеляційній скарзі захисник вказувала на відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого та зазначала, що в поданому клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Справа № 752/13364/23 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2295/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Зокрема, жодних даних про можливість ОСОБА_8 перетнути державний кордон України в умовах воєнного стану, слідчим не надано. У справі відсутні будь-які рапорти, заяви чи інші докази, що останній мав намір ухилитися від органу досудового розслідування. ОСОБА_8 добросовісно з'являвся до слідчого за першим викликом на допит, що також підтверджується матеріалами справи.
Можливість ОСОБА_8 знищити докази шляхом видалення свого акаунту в телеграм-каналі та спілкування між членами злочинної організації в месенджерах, є припущенням, враховуючи, що мобільні телефони більшості осіб, які були учасниками телеграм-каналу, були вилучені слідством та ретельно оглянуті.
Будь-яких переконливих доводів щодо того, яким чином ОСОБА_8 впливав або впливатиме на інших учасників кримінального провадження, потерпілих чи свідків, органом досудового розслідування не надано та не обґрунтовано.
Слідчий у клопотанні посилається на вірогідність продовження злочинної діяльності ОСОБА_8 через начебто обізнаність в діяльності в сфері шахрайства. Однак ОСОБА_8 не повідомлено про підозру у вчиненні шахрайства.
Крім того, захисник посилалась на необгрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, та зазначала, що жоден із наявних додатків до клопотання органу досудового розслідування не підтверджують участь ОСОБА_8 у начебто злочинній організації, та його причетність до вчинення злочину. Фактичні обставини, які описані в протоколах допитів та інших слідчих дій, в тому числі НСРД, жодним чином не вказують на наявність об'єктивної сторони, необхідної для кваліфікації за ч. 2 ст. 255 КК України.
Негласні слідчі дії щодо ОСОБА_8 не проводились. Доданими до клопотання матеріалами не встановлено також будь-який взаємозв'язок ОСОБА_8 із ОСОБА_12 .
На переконання апелянта, протоколами оглядів мобільних телефонів та даними, отриманими в ході слідчих експериментів також не встановлено будь-яку причетність ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину, оскільки у вказаних матеріалах зазначено лише нікнейми невизначених осіб та відсутнє жодне посилання на відношення ОСОБА_8 до злочину. При цьому, сам по собі факт перебування в телеграм-чаті, якщо такий і мав місце, не може свідчити про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення.
Також, апелянт зазначала, що посилання слідчого в своєму клопотанні на відсутність у ОСОБА_8 стійких соціальних зв'язків не відповідає дійсності, оскільки підозрюваний має зареєстроване місце проживання, договір оренди кімнати в квартирі в АДРЕСА_1 , має батька та матір, при цьому батько страждає на хронічні захворювання.
ОСОБА_8 є головою фермерського господарства «Сапфір К», є студентом, закінчив воєнну кафедру, офіційно працевлаштований, характеризується позитивно, раніше не судимий.
11.03.2024 від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких вона навела аналогічні доводи щодо відсутності у матеріалах клопотання доказів на підтвердження обгрунтованості підозри та доказів існування у кримінальному провадженні ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, апелянт зазначала, що слідчий суддя не навів в ухвалі жодних даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, не обґрунтував належним чином наявність обставин для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внести заставу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор" та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та додатково посилались на відсутність у судовому провадженні журналу судового засідання від 09.02.2024, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000301 від 26.05.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023 року), 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361 КК України.
08.02.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України.
09.02.2024 старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.02.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 год. 00 хв. 07.04.2024.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила, що при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя допустив істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
За правилами ч. 4 ст. 107 КПК, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 108 КПК України, під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості:
1) найменування та склад суду (слідчий суддя);
2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників;
3) дата і час початку та закінчення судового засідання;
4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них;
5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати;
6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила, що слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого вказаних вимог дотримано не було.
Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 розглянуто слідчим суддею в судовому засіданні 09.02.2024.
Разом з тим, у наявному в матеріалах судового провадження журналі судового засідання від 09.02.2024 та на технічному записі судового засідання від 09.02.2024 зафіксовані відомості про здійснення слідчим суддею розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо іншої особи - ОСОБА_13 , та не стосуються обставин судового провадження відносно ОСОБА_8 , про що обгрунтовано зазначили захисники підозрюваного під час апеляційного розгляду.
Матеріали судового провадження не містять журналу судового засідання по розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 від 09.02.2024, та не містять технічного носія інформації, на якому було б зафіксовано судове провадження по розгляду вищевказаного клопотання, що у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК, порушення, передбачені п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК (відсутність журналу судового засідання або технічного носія інформації) є підставою для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляд у суді першої інстанції.
Разом з тим, ураховуючи, що положеннями ч. 3 ст. 407 КПК України, якою визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, не передбачено можливість скасування ухвали слідчого судді з призначенням нового розгляду клопотання, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та постановлення у порядку п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК нової ухвали за наслідками розгляду клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Дослідивши матеріали клопотання слідчого, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності, зокрема даними протоколів за результатами проведення НСРД; протоколів допитів підозрюваних ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; протоколів обшуків;протоколів слідчих експериментів; протоколів огляду вилучених в ході обшуку мобільних телефонів та комп'ютерної техніки та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Не вирішуючи питання про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється, вважає доведеними наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, зокрема його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, ті обставини, що він раніше не судимий, є студентом, працевлаштований, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, та приходить висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, колегія суддів не убачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого йому злочину, зміст підозри та вимоги п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний існують ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Доводи поданої апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що жоден із наявних доказів не підтверджує учать підозрюваного у злочинній організації та наявність в його діях об'єктивної сторони вказаного злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками та іншими підозрюваними, яким відомі обставини інкримінованих злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Матеріали судового провадження дають підстави для висновку про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Оцінивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Наведені захисниками відомості про особу підозрюваного враховані колегією суддів, проте не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, колегія суддів вважає необхідним застосувати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Визначаючи строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , колегія суддів враховує наступне
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Як визначено п. 4 ч. 3, ч. 4 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру 08.02.2024.
Відомостей про дату повідомлення про підозру іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а також даних про визначення строку досудового розслідування у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу, матеріали клопотання не містять.
Разом з тим, згідно даних долученої до матеріалів провадження стороною захисту копії ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.11.2023, строк досудового розслідування кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 за підозрою ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), продовжено до шести місяців, а саме до 27.03.2024 включно.
Станом на день апеляційного розгляду відомостей про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 12022100000000301 матеріали судового провадження не містять та стороною обвинувачення не надано.
За таких обставин, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, за відсутності відомостей про продовження строку досудового розслідування, колегія суддів може визначити строк дії ухвали лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження № 12022100000000301, тобто до 27.03.2023.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування кримінального провадження до 27.03.2024 включно, без визначення застави.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисникаОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 27 березня 2024 включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошений учасникам судового провадження 20 березня 2024 року о 16 год. 00 хв.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3