Справа № 369/8048/23 Головуючий у суді І інстанції Козак І.А.
Провадження № 33/824/1548/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
11 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2023 року о 23:00 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mazda3», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в с. Тарасівка Фастівського району Київської області, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис на нагрудну камеру патрульного, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи та в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Не погодившись з вказаною постановою, 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи наявні чотири відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, в яких вбачаються фіксування подій після зупинки водія ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано підставу зупинки та мотивацію появи внутрішнього переконання щодо дивного керування транспортного засобу.
Зупинка була безпідставна, тобто не передбачена жодною з частин ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а отже «просто так» і є незаконною.
Вказує, що у протоколі серії ААД № 1002430 вказано, що «зіниці очей не реагують на світло», а на записі з нагрудної боді-камери о 23:06 год. поліцейський говорить, що «зіниці реагують, будемо їхати здавати кров?».
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Матеріали справи містять відеозаписи з нагрудної камери, в яких о 23:07 год. ОСОБА_1 запитував у поліцейських які подальші дії? На що поліцейський о 23:11 год. запитав у нього про проходження огляду, ви відмовляєтесь? Так? Ні? Відповіддю ОСОБА_1 було: «ну виходить». Але поліцейським не було зазначено від чого саме відмовляєтесь, а тому відповідно фразу: «ну виходить» неможливо трактувати як позитивну відповідь на некоректно поставлене запитання, а отже ОСОБА_1 не відмовився.
Стверджує, що на 09 хвилині поліцейський пропонує ОСОБА_1 поїхати у клініку зранку, однак у протоколі зазначено про відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що не відповідає дійсності.
В протоколі серії ААД № 1002430 поліцейський не зазначив посилання на назву, серійний номер технічного засобу, за допомогою якого здійснено запис, модифікацію, серійний номер боді-камери поліцейського, яка на ньому закріплена, а протокол складений з грубим порушенням вимог складання протоколу.
Надані працівниками поліції докази, зокрема, рапорт не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - Дрижакова Д.Ю. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 11 березня 2024 року засобами електронного зв'язку до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку із її зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Вказане клопотання було залишене апеляційним судом без задоволення, оскільки доказів перебування представника в іншому судовому засіданні не надано та на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП визнано, що неявка ОСОБА_1 та його представника не перешкоджає розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 100230, 23 травня 2023 року о 23:00 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mazda3», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в с. Тарасівка Фастівського району Київської області з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис на нагрудну камеру патрульного, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали даного провадження також містять відеозаписи події, які є доказами у справі.
За результатом дослідження зазначених відеозаписів встановлено та чітко вбачається, як працівник поліції запитував у ОСОБА_1 коли він останній раз вживав наркотичні препарати, на що останній відповів чотири дні тому, у зв'язку з чим працівник поліцію запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів відмовою, а тому працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначений відеозапис містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.
До того ж, інформація, яка міститься на відеозапису, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан такого сп'яніння. Тобто, правопорушення є закінченим з моменту такої відмови.
Отже, наявність чи відсутність в організмі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, не змінює склад правопорушення і не може бути підставою для закриття провадження у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що зупинка водія була неправомірна без відповідних на те підстав є необґрунтованим, оскільки зауважень чи заперечень щодо незаконності зупинки ОСОБА_1 в протоколі не зазначено, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів він не звертався і матеріали справи таких доказів не містять.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, адже працівниками поліції було некоректно поставлено питання і не роз'яснено від чого саме він відмовляється, судом до уваги не беруться, оскільки ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення був ознайомлений, пояснень чи заперечень не висловлював та поставив свій підпис.
Що ж стосується посилань ОСОБА_1 на те, що в протоколі не зазначено з яких відеокамер долучено відеозаписи до протоколу, а також відсутність серійних номерів, а тому відеозапис є недопустимим доказом, то вони не заслуговують на увагу, так як дана обставина жодним чином не спростовує зафіксовану на боді-камеру відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
У даній справі до протоколу про адміністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозаписів із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, які проводили оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення і свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та вимог ст. 266 КУпАП. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння створює загрозу життю та здоров'ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп'яніння, а відтак і відповідальності за це.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
За таких обставин постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб