справа № 754/11207/23
головуючий у суді І інстанції Бабко В.В.
провадження № 22-ц/824/2690/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
28 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про незаконне звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, у якому просила:
скасувати наказ від 12 липня 2023 року № 189-ос;
поновити її на посаді старшого майстра газофікованих об'єктів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з дати звільнення.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 2001 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (надалі по тексту - НАОМА). З квітня 2021 року позивач обіймає посаду провідного інженера з охорони праці і за сумісництвом старший майстер газифікованих об'єктів. З 2018 року перед початком опалюваного сезону позивача щороку звільняють з роботи, однак на підставі рішень суду позивач поновлювалася на роботі, тобто її права порушувалися відповідачами неодноразово.
Наказом від 15 березня 2022 року позивача було відправлено у простій до кінця війни. За півтора року позивачем подано 13 заяв на різні вакантні посади, але вона так і не отримала мотивованих відповідей.
07 липня 2023 року ОСОБА_1 отримала поштовим відправленням рекомендований лист від НАОМА із вкладеними чистими аркушами паперу.
12 липня 2023 року ОСОБА_1 отримала від Держпраці відповідь про те, що її права поновлені і вона може виходити на роботу. Того ж дня позивач прийшла на роботу і з'ясувала, що готується наказ про її звільнення, оскільки наказ про скасування простою, про існування якого вона не знала, скасовано. Під час вручення наказу про звільнення з позивача не взяли підпис у наказі, не надали документи, що стали підставою для звільнення. Інспектор відділу кадрів повідомила, що позивачу направлять поштою всі документи. Позивач не змогла отримати на пошті лист, оскільки на листі був вказаний не її номер телефону.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - ОСОБА_2 про зловживання позивачем процесуальними правами.
Ухвала суду мотивована тим, що судом не встановлено зловживання позивачем процесуальними правами, а тому підстави для вжиття заходів відповідно до статті 44 ЦПК України та залишення позовної заяви відсутні.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 12 липня 2023 року № 189-ос про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ за сумісництвом 07 липня 2023 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з дати звільнення - 07 липня 2023 року.
Стягнуто з Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на користь держави, що зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, судовий збір у розмірі 1 073 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено процедуру застосування дисциплінарного стягнення та не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулу, а тому підстави для звільнення позивача відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року, скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 07 липня 2023 року позивач особисто отримала лист від 22 червня 2023 року № 711-3 та ознайомилася із копією наказу від 21 червня 2023 року № 163-ос.
Вказує, що суд першої інстанції самостійно визнав датою вчинення позивачем прогулу саме дату її звільнення 12 липня 2023 року, що є помилковим. 12 липня 2023 року, в перший день виходу на роботу позивача, після виводу її зі стану вимушеного простою, згідно із наказом від 21 червня 2023 року № 163-ос, її не було допущено до виконання службових обов'язків, а запропоновано надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі з 29 червня 2023 року по 11 липня 2023 року.
Ознайомившись з письмовими поясненнями позивача та враховуючи обставини, ректором НАОМА виявлено проступок, а саме: відсутність без поважних причин позивача на роботі протягом усього робочого дня з 07 липня 2023 року по 11 липня 2023 року, включно.
За прогул без поважних причин позивачем протягом усього робочого дня з 07 липня 2023 року по 11 липня 2023 року відповідачем видано наказ від 12 липня 2023 року №?189-ос «Про звільнення ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни» - щодо звільнення позивача з 07 липня 2023 року (першого дня скоєння проступку - прогулу без поважних причин).
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не повно дослідив та неправильно надав оцінку доказам щодо цієї обставини, зокрема, позивач не надала суду жодних доказів того, що у період з 07 липня 2023 року по 11 липня 2023 року, включно, у неї були наявні поважні причини не виходити на роботу.
Скаржник вказує, що судом першої інстанції не досліджені належним чином обставини відсутності позивача на робочому місці 12 липня 2023 року, у рішенні зазначено, причиною відсутності ОСОБА_1 на роботі в цей день було погане самопочуття. У приміщенні НАОМА наявний медичний пункт, в штаті наявна медсестра, позивач мала можливість звернутися за первинною медичною допомогою до медсестри за місцем роботи та у разі підтвердження хворобливого стану, за погодженням з безпосереднім керівником позивач мала право покинути робоче місце. Відповідач вважає помилковим посилання суду на указані обставини, оскільки вони не підтверджені належними доказами і тому є лише припущеннями, що ґрунтуються на недостовірних заявах позивача та не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач вказувала, що не знала про лист від 22 червня 2023 року щодо направлення наказу «Про припинення стану вимушеного простою» у зв'язку з тим, що замість неї його отримала її сусідка, але відповідно до рекомендованого повідомлення ОСОБА_1 особисто отримала лист. Тому відповідач вказує, що причина відсутності позивача на роботі з 07 липня 2023 року по 11 липня 2023 року, вказана нею у поясненнях, була неправдивою. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, якими передбачено порядок вручення рекомендованих поштових відправлень, лист від 22 червня 2023 року не міг був отриманий сусідкою.
Відповідачем не визнана прогулом відсутність позивача на роботі з 29 червня 2023 року по 06 липня 2023 року. 07 липня 2023 року позивачка дізналась про необхідність виходу на роботу, але на роботу з'явилась 12 липня 2023 року. Жодних доказів поважності причин пропуску позивачем надано не було, лише після надання письмових пояснень 12 липня 2023 року ОСОБА_1 відвідала лікарню і відкрила листок непрацездатності,
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, дійшла висновку про таке.
Наказом №51-ос від 29 березня 2021 року «Про переведення та прийняття на роботу» ОСОБА_1 прийнято за сумісництвом з 01 квітня 2021 року на посаду майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ на умовах роботи протягом половини встановленої для даної категорії працівників тривалості робочого часу з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часові з посадовим окладом 3 872 грн за рахунок загального фонду бюджету (а.с. 135).
Наказом від 03 лютого 2022 року № 51-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у справі № 754/15501/21 - скасовано наказ від 18 серпня 2021 року № 113 про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ за сумісництвом (до прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником) на умовах неповного робочого дня з 9:00 до 13:00 з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з посадовим окладом у розмірі 4 745 грн.
Визначено робоче місце старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ ОСОБА_4 каб. №118, вул. Вознесенський узвіз, 20, м. Київ (а.с. 136).
Наказом від 21 червня 2023 року № 163-ос «Про припинення стану вимушеного простою» старшому майстру з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ за сумісництвом ОСОБА_1 припинено стан вимушеного простою з 29 червня 2023 року (а.с. 36).
Листом від 22 червня 2023 року № 711-31 позивачу направлена копія наказу від 21 червня 2023 року № 163-ос рекомендованим поштовим відправленням, який вона отримала 07 липня 2023 року особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37-40).
Згідно із службовою запискою від 29 червня 2023 року, за підписом в.о. проректора з адміністративно-господарської роботи та соціально-економічної роботи ОСОБА_5 , відповідно до Наказу від 21 червня 2023 року за № 163-ос «Про припинення стану вимушеного простою» старший майстер з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ ОСОБА_1 повинна була приступити до роботи з 29 червня 2023 року. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 29 червня 2023 року з 09 год. до 13 год. (а.с. 42).
Відповідно до листа від 30 червня 2023 року № 768-31 ОСОБА_1 , повідомлено, що її стан вимушеного простою з 29 червня 2023 року припинено наказом від 21 червня 2023 року № 163-ос. Також повідомляється, що відповідно до службової записки від 29 червня 2023 року та акта про відсутність на робочому місці - остання не з'явилась на роботі 29 червня 2023 року. Просять негайно з'явитися на своє робоче місце та надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі 29 червня 2023 року (а.с. 43).
Лист від 30 червня 2023 року № 768-31, надісланий ОСОБА_1 , остання відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримала 07 липня 2023 року (а.с. 45)
Згідно із листом від 07 липня 2023 року № 807-31 ОСОБА_1 повторно повідомлено про припинення стану вимушеного простою відносно неї та зазначено про її обов'язок приступити до роботи 29 червня 2023 року (а.с. 46)
Відповідно до актів про відсутність на робочому місці старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АЧГ за сумісництвом ОСОБА_1 від 07 липня 2023 року, 10 липня 2023 року, 11 липня 2023 року - ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у експлуатаційно-технічному відділі НОАМІ з 09 год до 13 год. (а.с. 57-59).
Згідно із розпорядження ректора Цугорка О. від 12 липня 2023 року № 32-р старшого майстра експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ ОСОБА_1 до 12 год. 12 липня 2023 року зобов'язано надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі з 29 червня 2023 року по 11 липня 2023 року (а.с. 48).
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 12 липня 2023 року вбачається, що позивач зазначила: «…про скасування наказу я дізналась сьогодні. На моє прохання надати мені підтвердження, що я отримала рекомендований лист саме 29 червня 2023 року секретар та юрист відмовились. З'ясовуючи, яким чином з'явилось підтвердження отримання мною рекомендованого листа, з'ясувалось що у мою відсутність рекомендований лист листоноша залишила моїй сусідці, і вона за нього розписалась…». «Хоча моєї провини немає, розумію, що будете готувати знову наказ на звільнення, але беручи до уваги, що у світі є людяність, милосердя і під час війни залишитись без роботи це трагедія, щоб потішити своє самолюбство, якщо вам від цього буде легше покарати мене безвинну - доганою» (а.с. 49-52).
Наказом від 12 липня 2023 року № 180-ос «Про звільнення ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни» - звільнено ОСОБА_1 , старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ за сумісництвом із займаної посади 07 липня 2023 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 60).
Відповідно до заяви від 12 липня 2023 року на ім'я ректора від ОСОБА_1 , остання зазначила, що пішла міряти тиск до аптеки (а.с. 61).
Із службової записки від 12 липня 2023 року за підписом в.о. проректора з адміністративно-господарської роботи та соціально-економічної роботи ОСОБА_5 вбачаєтьсь, що ОСОБА_1 , після надання нею письмових пояснень, самовільно без погодження залишила роботу і не з'явилась протягом усього робочого дня (а.с. 62).
Як вбачається з роздруківки сайту Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 12 липня 2023 року відкрито лікарняний лист, номер 8370365-2015793584-1. Дата закриття лікарняного - 14 липня 2023 року.
Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14 березня 2022 року) на території України введено воєнний стан.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує і не змінює норми КЗпП України щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця.
Пунктом 4 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 викладено висновок про те, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Саме з'ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.
Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом із тим, саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 відповідачем встановлювався стан вимушеного простою.
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 21 червня 2023 року припинено стан вимушеного простою відносно позивача з 29 червня 2023 року.
У своїй апеляційній скарзі відповідач вказує, що 07 липня 2023 року ОСОБА_1 особисто отримала лист від 22 червня 2023 року № 711-3 та ознайомилася із копією наказу від 21 червня 2023 року № 163-ос, тобто вона була обізнана про припинення стану простою з 07 липня 2023 року.
На підтвердження направлення позивачу наказу від 21 червня 2023 року № 163-ос «Про припинення стану вимушеного простою» яким їй припинено стан вимушеного простою з 29 червня 2023 року, відповідачем надано фіскальний чек про оплату поштового відправлення від 22 червня 2023 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 38-39).
На вказаному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення наявний підпис ОСОБА_1 про отримання нею поштового відправлення 07 липня 2023 року.
Однак, указані докази направлення позивачу листа підтверджують лише факт направлення та не містять інформації відносно направлення листа саме такого змісту.
Відповідач направив кореспонденцію позивачу рекомендованим листом, а не цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а тому такі докази не підтверджують факт направлення позивачу саме наказу від 21 червня 2023 року № 163-ос «Про припинення стану вимушеного простою».
Позивач у своєму позові посилається на те, що про можливість її виходу на роботу вона дізналася із листа Держпраці, який отримала 12 липня 2023 року та того ж дня вона з'явилася на роботу, де у неї відібрали письмові пояснення про причини її відсутності на роботі.
Доказів того, що позивач була повідомлена та обізнана про припинення відносно неї стану вимушеного простою раніше 12 липня 2023 року, а 07 липня 2023 року, 10 липня 2023 року та 11 липня 2023 року, коли відносно неї складено акти про відсутність на робочому місці (а.с. 57-59), вона вчинила винне невиконання своїх трудових обов'язків - прогул без поважних причин, відповідачем не надано.
Оспорюваним наказом від 12 липня 2023 року № 180-ос позивача звільнено із займаної посади 07 липня 2023 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Таким чином відповідачем, як роботодавцем, на якого покладено обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, не надано належних та допустимих доказів обізнаності позивача із наказом про припинення відносно неї стану вимушеного простою з 29 червня 2023 року та враховуючи відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 07 липня 2023 року дізналась про необхідність виходу на роботу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини 3 статті 44 ЦПК України у зв'язку із поданням нею двох позовних заяв аналогічного змісту, та погоджується з висновками суду першої інстанції, які викладені в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року, оскільки у діях позивача не вбачається зловживання процесуальними правами шляхом маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19 березня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська