Провадження № 11-кп/824/839/2024 Категорія: ч. 2 ст. 365 КК України
ЄУН: 756/17006/21 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
12 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42016000000000455, внесеного до ЄРДР 12 лютого 2016 року, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 222-VII від 18 квітня 2013 року), ч. 2 ст. 384 КК України (в редакції Закону № 245-VII від 16 травня 2013 року), за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 вересня 2023 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армянськ АР Крим, громадянина України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 384; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки та, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнений від покарання у зв'язку з закінченням строків давності;
- за ч. 2 ст. 384 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 54 КК України до ОСОБА_6 застосовано додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - «старший сержант міліції»;
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурорів ОСОБА_8
ОСОБА_9
представників потерпілих ОСОБА_10
ОСОБА_11 захисника ОСОБА_7
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні ряду кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, наказом від 14 листопада 2012 року № 622 о/с начальника ГУМВС України в м. Києві старшого сержанта міліції ОСОБА_6 призначено на посаду міліціонера 3-го взводу 2-ої оперативної роти полку міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в місті Києві (далі - ПМОП «Беркут»).
Починаючи з 22 листопада 2013 року, у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади. Бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження в інтересах особистого збагачення та усунути перешкоди з боку активістів Євромайдану і Автомайдану, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, застосуванні до них насильства, притягненні значної кількості осіб до кримінальної відповідальності за участь у масових акціях та обранні підозрюваним найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З метою безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів.
Зокрема, у січні 2014 року в місті Києві невстановленими слідством службовими особами з числа керівництва МВС України була надана незаконна вказівка оперативним працівникам ГУ МВС України в м. Києві, спецпідрозділу ПМОП «Беркут», військовослужбовцям внутрішніх військ та іншим, затримувати громадян, які можуть бути причетні до участі у масових мирних акціях протесту, з застосуванням до них насильства, примусово доставляти їх до районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві для подальшого притягнення їх до кримінальної відповідальності, нібито, за хуліганство чи масові заворушення.
Тоді ж, у січні 2014 року, у місті Києві невстановленими слідством службовими особами начальницького складу органів внутрішніх справ доведено до відома працівників органів внутрішніх справ явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави про необхідність виявлення, вчинення насильницьких дій, затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирних громадських акцій «Євромайдан» і «Автомайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Окремі працівники ПМОП «Беркут» правоохоронних органів, зокрема, з числа спецпідрозділу міліції «Беркут», у тому числі ОСОБА_6 , погодилися вчинити такі незаконні дії.
У січні 2014 року протистояння між учасниками акцій протестів та правоохоронними органами перейшли в активні дії, передусім, на АДРЕСА_2 , а також на прилеглих до цієї вулиці місцях.
З метою забезпечення громадського порядку, запобігання незаконним діям правоохоронних органів щодо безпідставного затримання учасників акцій протесту, невідкладного сповіщення учасників мирних акцій про можливі провокаційні дії, а також для запобігання таким неправомірним проявам з боку прихильників влади, у тому числі, так званих «тітушок», у місті Києві здійснювали систематичне чергування учасники громадського руху «Автомайдан».
Близько 3 години 23 січня 2014 року на вул. Щорса у місті Києві співробітниками ПМОП «Беркут» з застосуванням насильства та заподіянням тілесних ушкоджень незаконно затримано громадських активістів руху «Автомайдан» ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , яких поміщено в службовий автобус і доставлено до Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві. При цьому пошкоджено їхні автомобілі.
Інші учасники руху «Автомайдан», отримавши інформацію про зникнення вищевказаних осіб, намагалися їх розшукати шляхом здійснення патрулювання вулиць міста Києва та координації своїх дій за допомогою зв'язку програми «Зелло». При цьому активісти помилково вважали, що затримані ще можуть перебувати в автобусах працівників ПМОП «Беркут», які в ту ніч несли службу в м. Києві.
У цей час, у ніч з 22 січня 2014 року на 23 січня 2014 року, командир оперативної роти № 2 полку міліції особливого призначення «Беркут» підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві з працівниками підпорядкованої йому роти, у тому числі з ОСОБА_6 , на службових автомобілях: автобус ПАЗ білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , автобус «Богдан» сірого кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль УАЗ «Патріот» темно-зеленого кольору без державних номерних знаків, несли службу з охорони громадського порядку в м. Києві. Безпосередньо ОСОБА_6 рухався на службовому автобусі «Богдан» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
23 січня 2014 року близько 04.30 год. Особа1 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) разом з підпорядкованими йому працівниками ПМОП «Беркут», у тому числі з ОСОБА_6 , на вказаних вище транспортних засобах рухались з Харківського масиву в м. Києві в напрямку Маріїнського парку, що межує з вул. М. Грушевського в м. Києві. Перебуваючи в районі площі Слави в м. Києві, Особа1 та вказані працівники ПМОП «Беркут», побачивши групу автомобілів учасників руху «Автомайдан», частину з яких було помічено спеціальною символікою, зупинилися.
У цей час позаду службових автобусів ПМОП «Беркут» зупинився мікроавтобус Volkswagen Transporter Т5 жовтого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_18 , в якому також перебували ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та журналіст інтернет-видання Lenta.ru з російської федерації ОСОБА_29 , які, у свою чергу, приїхали з Європейської площі з наміром приєднатися до учасників руху «Автомайдан» для надання їм допомоги у пошуку зниклих активістів, а також патрулювання вулиць з метою забезпечення громадського порядку, запобігання незаконним діям правоохоронних органів, у тому числі, так званих «тітушок», у місті Києві. У свою чергу журналіст ОСОБА_29 збирав матеріали, проводив відеозйомку для подальшого висвітлення подій в Україні в засобах масової інформації.
Відразу ж, з метою уникнення конфлікту з співробітниками ПМОП «Беркут», які раптово підійшли до мікроавтобуса, ОСОБА_18 , оминувши транспортні засоби працівників міліції, продовжив рух в напрямку вул. М. Грушевського, повернувши на вул. І. Мазепи.
При цьому Особа1, діючи на виконання раніше наданої незаконної вказівки невстановлених осіб щодо силової протидії учасникам мирних акцій, усвідомлюючи, що вказані особи не здійснювали жодних кримінально чи адміністративно караних дій, вирішив із перевищенням влади та наданих йому повноважень, безпідставно їх затримати із застосуванням насильства для подальшого незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Так, Особа1, діючи на виконання свого злочинного умислу, за попередньою змовою групою осіб, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю громадян та спричинення матеріальних збитків, надав незаконний наказ на переслідування та блокування мікроавтобуса водіям і підпорядкованим йому працівникам роти № 2 ПМОП «Беркут», які перебували у службових автобусах, та особисто почав переслідувати вказаний транспортний засіб на своєму службовому автомобілі УАЗ «Патріот». З цією метою Особа1, намагаючись зупинити вказаний транспортний засіб, віддав незаконний наказ водію автомобіля УАЗ «Патріот» Особа2 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) про здійснення блокування мікроавтобусу шляхом небезпечного маневру з перекриттям дороги та унеможливлення водію мікроавтобуса вільно обирати напрямок руху та його притисненням до краю вулиці.
На виконання цього наказу Особа2 на відрізку шляху від готелю «Салют» до станції метро «Арсенальна» по вул. І. Мазепи, в порушення п.п. 1.5, 15.2, 15.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до яких дії учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху, випередивши Volkswagen Transporter Т5, раптово зупинився на проїзній частині, намагаючись таким чином зупинити його, частково перекривши напрямок руху останнього.
У цей час Особа1, діючи на виконання свого злочинного умислу щодо зупинки мікроавтобуса та затримання водія і пасажирів, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків, відкривши двері автомобіля, став на поріг та спеціальним засобом - «ПР-73», наніс удар по кузову мікроавтобуса, що проїжджав повз них, пошкодивши його. Відразу ж після цього на виконання явно незаконного наказу переслідування мікроавтобуса Volkswagen Transporter Т5 по вул. І. Мазепи, на проміжку проїзної частини між кінотеатром «Салют» та станцією метро «Арсенальна», намагаючись зупинити його, водій автобуса ПАЗ білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у порушення п.п. 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до яких дії учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, особа, яка створила такі умови зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснив маневр для блокування автобуса, при цьому зіштовхнувшись правою частиною з лівою передньою частиною мікроавтобуса, пошкодивши його. Проте водій мікроавтобуса, потерпілий ОСОБА_18 , намагаючись ухилитись від указаних злочинних та небезпечних дій, усвідомлюючи реальну загрозу його життю та здоров'ю, а також його пасажирам, внаслідок зупинення, продовжив рух по вул. І. Мазепи в напрямку вул. М. Грушевського.
Звернувши за мікроавтобусом Volkswagen Transporter Т5 з вул. М. Грушевського на Кріпосний провулок, Особа1, не полишаючи мети зупинити вказаний транспортний засіб, на службовому автомобілі ПМОП «Беркут» УАЗ «Патріот», який вже обігнав мікроавтобус, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків, знову надав незаконний та небезпечний наказ водію Особа2 зупинити мікроавтобус, на виконання якого Особа2, у порушення п.п. 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до яких дії учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснив черговий маневр блокування мікроавтобуса, внаслідок чого відбулось ковзне дотичне зіткнення задньої лівої частини УАЗ «Патріот» та передньої Volkswagen Transporter Т5.
У результаті таких незаконних та небезпечних дій працівників міліції Volkswagen Transporter Т5 вимушено зупинився позаду УАЗ «Патріот» біля лівого краю проїзної частини Кріпосного провулку у місті Києві, напроти будинку № 4. З правого боку мікроавтобуса зупинився автобус ПАЗ білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та заблокував можливість подальшого безперешкодного руху.
Позаду вказаного мікроавтобуса Volkswagen Transporter Т5 на Кріпосному провулку зупинився автобус «Богдан» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , із працівниками роти № 2 ПМОП «Беркут», які перебували в прямому підпорядкуванні Особи1.
У подальшому, діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 1 - 5, 10, 20 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 34, 39, 64, 68 Конституції України від 28 червня 1996року, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, з метою затримання та подальшого притягнення до кримінальної відповідальності осіб за участь у мирних протестах, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, розуміючи, що його вказівки є обов'язковими до виконання підлеглими працівниками, з метою залучити їх до вчинення цього злочину Особа1 віддав підпорядкованим йому працівникам, в тому числі ОСОБА_6 , явно кримінально протиправний (злочинний) наказ затримувати пасажирів мікроавтобуса Volkswagen Transporter Т5, із застосуванням до них фізичної сили і спеціальних засобів, а також пошкодити указаний транспортний засіб, залучивши таким чином до реалізації свого злочинного наміру підпорядкованих працівників, вступивши з ними в попередню змову.
На виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу ОСОБА_6 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб разом з Особою1, Особа3, Особа4, Особа5, Особа6, Особа7, Особа8, Особа9, Особа10 (матеріали стосовно яких виділені в окремі провадження) та іншими невстановленими міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут», візуально переконавшись у мирному характері поведінки пасажирів вищезазначеного цивільного транспортного засобу, безпорадності перед працівниками ПМОП «Беркут» та їх перебуванні в салоні автомобіля із зачиненими дверима, діючи з порушенням вимог ст. ст. 1 - 5 , 10, 20 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990року, п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 34, 39, 64, 68 Конституції України від 28 червня 1996 року, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, за відсутності безпосередньої загрози життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції, з метою затримання та подальшого притягнення до кримінальної відповідальності осіб, і, таким чином, для їх залякування за участь у мирних протестах, вийшовши зі службового автобуса ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автобуса «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_3 , явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді шкоди для здоров'я громадян, застосували заходи фізичного впливу, а саме прийоми рукопашного бою, а також завдали численні удари руками та ногами, у тому числі спеціальними засобами - «ПР- 73», в область тулуба, ніг та голови ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_29 , які перебували в мікроавтобусі Volkswagen Transporter Т5 та поряд з ним на Кріпосному провулку в м. Києві напроти будинку № 4.
Крім того, ОСОБА_6 на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб разом з Особа1, Особа 3, Особа4, Особа5, Особа6, Особа7, Особа8, Особа9, Особа10 (матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження) та іншими невстановленими міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут», явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді матеріальної шкоди власнику мікроавтобуса, завдали множинні удари спецзасобами «ПР-73», руками та ногами по кузову, агрегатах та склу мікроавтобуса Volkswagen Transporter Т5 жовтого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також кинули в салон мікроавтобуса спецзасіб світло-шумової дії, привівши його в дію, пошкодивши таким чином указаний транспортний засіб.
При цьому міліціонер роти № 2 ПМОП «Беркут» ОСОБА_6 , діючи на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу та вищевказаного злочинного умислу, за попередньою змовою групою осіб, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді шкоди для здоров'я громадян та спричинення матеріальних збитків, залишався на місці подій, особисто брав безпосередню участь у спричиненні тілесних ушкоджень зазначеним громадянам та у пошкодженні їхнього автомобіля.
Спричинивши тілесні ушкодження вказаним особам та, тим самим, подолавши супротив потерпілих, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу їх безпосереднього керівника Особа1, помістили потерпілих до службового автобуса ПАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 та автобуса «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_3 і повезли на територію Міського саду. При цьому під час руху в автобусі невстановлені працівники оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» продовжували завдавати потерпілим удари в різні частини тіла.
Після прибуття у Міський сад в м. Києві ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» під керівництвом командира роти Особа1, на виконання його явно кримінально протиправного (злочинного) наказу, вивели потерпілих з автобусів на вулицю, де, не маючи законних підстав для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, визначених статтями 1 та 14 Закону України «Про міліцію», в порушення Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 49 від 27 лютого 1991 року, явно виходячи за межі наданих їм при охороні громадського порядку прав і повноважень, без попередження про намір їх застосування, вчиняючи дії, що ображають особисту гідність громадян, продовжили завдавати потерпілим множинні удари руками та ногами по різним частинам тулуба і знущатись над ними, погрожуючи кримінальною відповідальністю за участь у масових заворушеннях, примушуючи стояти на колінах, чим умисно ображали особисту гідність потерпілих, завдавали їм моральних страждань.
У подальшому, 23 січня 2014 року приблизно о 6 годині, з метою доведення свого злочинного умислу до логічного завершення ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» під керівництвом командира роти Особа1, на виконання його явно кримінально протиправного (злочинного) наказу доставили затриманих до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2а, де, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді шкоди для здоров'я громадян, в черговий раз застосували заходи фізичного впливу: прийоми рукопашного бою, численні удари руками та ногами, спеціальними засобами - «ПР-73», в область тулуба, ніг та голови зазначених громадян та передали їх слідчим для притягнення до кримінальної відповідальності за нібито участь в хуліганських діях.
Внаслідок вищевказаних злочинних дій, вчинених ОСОБА_6 на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу командира роти № 2 ПМОП «Беркут» Особа1, за попередньою змовою групою осіб разом зі Особа 3, Особа4, Особа5, Особа6, Особа7, Особа8, Особа9, Особа10 та іншими невстановленими міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут», внаслідок протиправного застосування фізичної сили та спеціальних засобів було заподіяно фізичного болю ОСОБА_25 , а також спричинені тілесні ушкодження таким громадянам:
- ОСОБА_24 - закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку, яка відповідно до висновку судово-медичного експерта від 16 липня 2015 року № 988/Е відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я;
- ОСОБА_27 - струс головного мозку і рани на голові, лівій руці, ногах, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 16 жовтня 2015 року № 1782 відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я;
- ОСОБА_19 - закриту черепно-мозкову травму: множинні садна та синці голови; струс головного мозку; садна кінцівок, тіла, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 18 травня 2015 року №1692/е відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я;
- ОСОБА_18 - дві рани тім'яно-скроневої ділянки зліва; садно шкіри лобно-скроневої ділянки зліва; струс головного мозку; закриту травму хребта: садна у ділянці тулуба; компресійний перелом 1 поперекового хребця; множинні садна верхніх та нижніх кінцівок, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 23 березня 2015 року № 1705/е відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;
- ОСОБА_23 - синець під лівим оком, садна у тім'яній частині голови справа, подряпини у ділянці чола, синець у ділянці передньої черевної стінки живота, синець на задній поверхні грудної клітки у ділянці лівої лопатки, на задній поверхні грудної клітки зліва, у верхній третині правого плеча, синець у ділянці задньої поверхні правої гомілки, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 10 листопада 2015 року № 2129/е відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- ОСОБА_26 - синці верхньої третини лівого плеча, задньої поверхні тулуба (спини) зліва, справа, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 26 жовтня 2015 року № 2004/Е відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- ОСОБА_20 - черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні забої, забійні рани м'яких тканин голови, забій м'яких тканин правої лопаткової ділянки, травматичний перелом альвеолярного паростка верхньої щелепи, переломи коронок 4-х верхніх зубів, які згідно з висновком судово- медичного експерта від 6 березня 2014 року № 330 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;
- ОСОБА_21 - садна грудної клітки справа та 1 пальця правої кисті, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 9 листопада 2015 року № 2007/Е відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- ОСОБА_22 - рубець тім'яно-потиличної ділянки голови зліва та два синці верхньої третини зовнішньо-бокової поверхні лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 24 лютого 2014 року № 35 відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- ОСОБА_29 - забійні рани в ділянці правої брови та тім'яної ділянки; синці на повіці правого ока, лівого плеча, в проекції крила лівої здухвинної кістки; садна обличчя, які згідно з висновком судово-медичного експерта від 9 листопада 2015 року №2007/Е відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, внаслідок вказаних вище протиправних дій, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб разом з міліціонерами оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» під керівництвом командира роти Особа1, у зв'язку із побиттям ними автомобіля спричинено матеріальні збитки ОСОБА_18 в розмірі 81009,5 гривень (вісімдесят одна тисяча дев'ять гривень п'ятдесят копійок).
Окрім того, приблизно в період часу з 6 години до 18.30 години 23 січня 2014 року ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, діючи умисно, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу, в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, діючи умисно, за попередньою змовою з командиром та працівниками оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» Особа1, Особа 3, Особа4, Особа5, Особа6, Особа7, Особа8, Особа9, Особа10 (матеріали стосовно яких виділені в окремі провадження) та іншими невстановленими міліціонерами цієї роти, з метою штучного створення підстав для незаконного притягнення громадянина ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності, усвідомлюючи, що громадянин ОСОБА_23 в ході затримання, а також при обставинах, що передували затриманню, не вчинював протиправних дій, власноручно склав завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт на ім'я начальника Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві від 23 січня 2014 року, в який умисно вніс завідомо неправдиві відомості про затримання ОСОБА_23 23 січня 2014 року під час вчинення ним хуліганських дій, а саме порушення громадського порядку та опору працівникам міліції, зокрема, що останній разом з іншими затриманими особами висловлювали на адресу працівників міліції погрози, блокували службовий автотранспорт, кидали каміння та інші предмети в правоохоронців, завдали їм удари палицями та металевими предметами, що не відповідало дійсності.
Вказаний рапорт ОСОБА_6 23 січня 2014 року використаний слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальному провадженні № 12014100050000506 для затримання ОСОБА_23 в порядку ст. 208 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - оголошення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, після чого Оболонським районним судом м. Києва відповідно до клопотання слідчого відносно ОСОБА_23 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою.
Окрім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою штучного створення підстав для незаконного притягнення ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 та ОСОБА_27 до кримінальної відповідальності, усвідомлюючи, що останні в ході затримання, а також при обставинах, що передували затриманню, не вчиняли протиправних дій, знаходячись в приміщенні Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2а, 23 січня 2014 року з 14:00 год. до 14:30 год., будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, перебуваючи у вказаний час в службовому кабінеті слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в ході допиту як свідка у кримінальному провадженні №12014100050000506 надав слідчому завідомо неправдиві показання, про, нібито, вчинення хуліганства та опору працівникам міліції особами, які були затримані співробітниками оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут».
В своїх показаннях ОСОБА_6 стверджував, що вказані особи висловлювали на адресу працівників міліції погрози, блокували службовий автотранспорт, кидали каміння та інші предмети в правоохоронців, завдавали їм удари палицями та металевими предметами, тобто, фактично звинуватив їх в тяжкому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 296 КК України (в редакції від 16 січня 2014 року), а саме у хуліганстві, вчиненому групою осіб, пов'язаному з опором представникові влади, що не відповідало дійсності. Надані ОСОБА_6 показання були зафіксовані слідчим у відповідному протоколі допиту від 23 січня 2014 року, з яким ОСОБА_6 ознайомився, прочитавши його.
Далі ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на створення підстав для незаконного притягнення затриманих осіб до кримінальної відповідальності, діючи з умислом на надання завідомо неправдивих показань у кримінальному провадженні, засвідчив вказаний протокол допиту як свідка своїм підписом та, завершивши свої показання у протоколі власноручно виконаним записом про відповідність даних, внесених до протоколу, його показанням, тим самим створив штучний доказ обвинувачення.
Вказані завідомо неправдиві показання ОСОБА_6 слідчими Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві використано для обґрунтування у кримінальному провадженні № 12014100050000506 затримання 23 січня 2014 року в порядку ст. 208 КПК України та повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КПК України, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_24 та ОСОБА_27 , а слідчими суддями Оболонського районного суду м. Києва у подальшому до них застосовано запобіжні заходи - тримання під вартою, чим завдано їх конституційним правам та законним інтересам шкоди, що спричинило тяжкі наслідки.
Вироком суду обвинуваченому, який знаходиться у розшуку та ухилився від органу досудового розслідування і суду, з метою забезпечення виконання цього вироку, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цим же вироком вирішено питання цивільних позовів, процесуальних витрат та доля речових доказів у провадженні.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 , вважаючи, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 365 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей для їх отримання.
Захисник в апеляційній скарзі зазначає, що по справі немає прямих доказів вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28. ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України, оскільки жоден з допитаних свідків не вказав ніякої конкретної інформації, з якої можна встановити, що обвинувачений дійсно перебував у час сутички транспортним засобом працівників міліції з транспортним засобом активістів; на жодному з досліджених відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_6 був на роботі, при виконанні службових завдань в час вчинення інкримінованих правопорушень; на жодному відео сам ОСОБА_6 не є зафіксованим, що ставить під сумнів його дійсне перебування на місці події.
Захисник вважає, що практично весь обсяг обвинувачення стороннього спостерігача змушує сумніватися, чи дійсно ОСОБА_6 вчиняв ці правопорушення.
Щодо ч. 2 ст. 28 КК України захисник зазначає, що згідно з матеріалами справи жодного доказу того, що ОСОБА_6 дійсно до початку кримінального правопорушення домовлявся про спільне його вчинення, немає.
Таким чином, як зазначає захисник, існують колосальні розумні сумніви щодо ідентифікації суб'єкта даного кримінального правопорушення та відповідно можливості притягнення його до кримінальної відповідальності. Аналіз зазначених доказів як в їх сукупності, так і кожного окремо, свідчить про відсутність будь-якого доказу, який би вказував на спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів. Захисник наголошує, що дані твердження сторони захисту судом до уваги не прийняті, проте, відсутнє обґрунтування не прийняття до уваги позиції захисту. На переконання захисника, вирок взагалі не містить аналізу судом доводів сторони захисту, при тому, що захисником наводилися конкретні приклади обґрунтованого сумніву вчинення обвинуваченим злочину, оцінку яким суд не надав, спростувань зазначених аргументів стороною захисту у вироку нема.
Отже, захисник вважає, що висновки суду про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, здійснені на підставі припущень, що заборонено у кримінальному процесі. Тобто, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Натомість, як наголошує апелянт, сумніви у винуватості ОСОБА_6 не тлумачилися судом на користь обвинуваченого.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою захисника, представник потерпілого ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_11 ; представник потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 - адвокат ОСОБА_10 ; прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подали заперечення на апеляційну скаргу, в яких просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, а вирок залишити без змін.
Потерпілі, представник потерпілого ОСОБА_23 - адвокат ОСОБА_30 та обвинувачений повідомлялись про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, проте, до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких заяв та клопотань не подавали.
Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, врахувавши положення ч. 4 ст. 405 КПК України, у тому числі, з огляду на те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження проведений за правилами спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, представників потерпілих та прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до положень Глави 241 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Друкований орган, у якому публікуються протягом наступного року повістки про виклик підозрюваного, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.
Відповідно до Порядку визначення друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 року № 52 (із змінами та доповненнями), яка діяла станом на час проведення спеціального досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, Кабінет Міністрів України за поданням Мін'юсту визначає щороку до 1 грудня друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, що підлягає опублікуванню в газеті «Урядовий кур'єр».
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, щоухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/37775/21-к від 3 вересня 2021 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченого (ас. 69-76 т.2).
Враховуючи кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 222-VII від 18 квітня 2013 року), ч. 2 ст. 384 КК України (в редакції Закону № 245-VII від 16 травня 2013 року) КК України, наявність у провадженні даних, що обвинуваченому відомо про здійснення відносно нього кримінального провадження, те, що обвинувачений тривалий час переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора та суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), перебуває у розшуку, зважаючи на надані прокурором дані про перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території держави (т. 2), те, що захиснику відповідно до вимог закону вручена копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (ас. 104 т.1), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для здійснення щодо обвинуваченого спеціального судового провадження, оскільки визначені законом умови для цього встановлені, а їх доведеність не викликає сумнівів.
На переконання колегії суддів, вирішуючи клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції належним чином перевірив підстави та докази, надані стороною обвинувачення, для прийняття відповідного рішення про здійснення спеціального судового провадження за обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_6 , що знайшло відображення в ухвалі суду від 6 липня 2022 року (ас. 109-110 т.2).
Апеляційний розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції щодо обвинуваченого проведено у його відсутність, оскільки провадження за його обвинуваченням здійснено у порядку спеціального судового провадження (in absentia), з дотриманням вимог КПК України про належне повідомлення його про час та місце судового розгляду шляхом опублікування судового виклику у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Судової влади, що відповідає положенням ч. 3 ст. 323 КПК України та свідчить про належне повідомлення останнього про час та місце судового розгляду даного провадження.
З метою дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист у кримінальному провадженні забезпечена обов'язкова участь захисника (ас.104 т.1, ас. 221, 225 т.2), тобто, захист інтересів обвинуваченого реально та дієво був забезпечений державою.
При цьому судом першої інстанції визнано, що захисник не мав можливості зв'язатися з обвинуваченим і з'ясувати у нього правову позицію щодо висунутого обвинувачення, яке, на переконання захисника, не доведене допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим захисник просила ухвалити виправдувальний вирок через не доведення участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів доходить такого висновку.
За змістом ст.. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу
Згідно ст.. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно з вимогами ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Частина 2 статті 17 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом.
Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред'явленому обвинуваченні.
Обов'язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставин, які встановлені під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення в судовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
При цьому, відповідно до положень ст. 91, 92 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК випадках, - на потерпілого. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, сторона обвинувачення повинна була довести, що ОСОБА_6 вчиняв інкриміновані йому дії.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання потерпілих, свідків, забезпечивши сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено і знайшло своє відображення у вироку суду, що на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень сторона обвинувачення послалася на показання потерпілих, свідків та письмові докази у кримінальному провадженні.
З сукупності наданих сторонами доказів, досліджених під час судового розгляду, встановлено, що ОСОБА_6 у період з грудня 2007 року до лютого 2014 року призначений старшим сержантом міліції відділення № 1 взводу № 3 оперативної роти № 2 полку міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві (ас. 34-106 т. 6).
Відповідно до даних, зафіксованих у копії Витягу з наказу № 235-о/с від 28 березня 2014 року, старшина ОСОБА_6 , міліціонер відділення № 1 взводу № 3 оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут», підпорядкованого Головному управлінню, 1 квітня 2014 року звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з пп. «ж» (за власним бажанням ) п. 63 (ас. 88 т.6).
Таким чином, відповідно до примітки ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 7 квітня 2011 року) та згідно з п. п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону України № 224-VII від 14 травня 2013 року) ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді міліціонера роти № 2 ПМОП «Беркут», будучи співробітником спеціального підрозділу міліції, здійснював функції представника державного озброєного органу виконавчої влади, тобто, був службовою особою.
Даними, зафіксованими у матеріалах кримінального провадження № 12014100050000506 за підозрою ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України, а у подальшому - за ст. 296 КК України, які за клопотанням прокурора досліджені під час судового розгляду в суді першої інстанції, встановлено, що згідно з відповіддю командира полку міліції особового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 44/88 від 6 лютого 2014 року ОСОБА_34 23 січня 2014 року частина особового складу полку перебувала на службі по охороні громадського порядку в центральній частині міста, що підтверджується плановим розрахунком сил відповідно до наказу № 22 від 22 січня 2014 року. До подій біля будинку № 4 на провулку Кріпосному в м. Києві 23 січня 2014 року був залучений особовий склад полку, який перебував в службовому автомобілі «УАЗ Патріот» н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_35 , автобус «ПАЗ» під керуванням ОСОБА_36 , автобус « ОСОБА_37 » під керуванням ОСОБА_38 , а також наявний список осіб особового складу полку, які перебували у службовому автотранспорті, серед яких зазначений ОСОБА_6 рота 2.
Згідно з даними, зафіксованими у протоколах тимчасового доступу до речей та документів, на підставі ухвал слідчих суддів, та протоколів оглядів, у т.ч. матеріалів особової справи ОСОБА_6 , встановлено, що ОСОБА_6 користується номером телефону НОМЕР_6 .
Даними, зафіксованими у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 16 серпня 2016 року до речей і документів оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» та опису інформації, підтверджується, що місцем перебування абонента НОМЕР_6 (номер телефону яким користувався ОСОБА_6 ) з посиланням на ретрансляторні антени 23 січня 2014 року в період часу з 04:42 до 06.17 год. є адреси: з 04.42 до 04.58 год. - м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, вул. Грушевського, № 26/1 та № 3, що поблизу провулку Кріпосного; о 05.47 год. - вул. Мазепи, 13; 06.17 год. - вул. Маршала Тимошенка, 2-Л (ас. 112-123 т. 6).
Відповідно до показань в судовому засіданні 4 травня 2023 року потерпілого ОСОБА_18 він брав участь у революційних діях у 2014 році. Зранку 23 січня 2014 року один з активістів сказав, що потрібна допомога, тому він сів у свій мікроавтобус жовтого кольору, в якому був водієм, з іншими хлопцями, яких до того не знав. Їхали повільно і побачили багато правоохоронців, які почали бити автомобіль. Через деякий час їх почав наздоганяти, підрізати, стріляти по колесам і таранити транспортний засіб правоохоронців, від чого вони в'їхали в паркан. Він вибіг з автомобіля, однак працівники «Беркуту», які були в масках, наздогнали його, збили з ніг та почали завдавати йому удари палицями та ногами, від яких він втратив свідомість. Ніяких шоломів, палок у нього не було та жодного опору працівникам він не чинив. Після цього його завели в автобус та кинули між сидіннями в проході, і протягом руху в автобусі працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу. Згодом їх відвезли в Маріїнський парк, роздягнули та поставили на коліна, потім повезли в Оболонський райвідділ, де повідомили про вчинення кримінального правопорушення та вибивали необхідні їм покази, а потім відвезли в суд, де йому обрали запобіжний захід. Він отримав багато тілесних ушкоджень та проходив довготривале лікування. Обвинуваченого ОСОБА_6 він не знає.
Згідно з заявою ОСОБА_18 від 23 січня 2014 року, ним зазначені обставини подій 23 січня 2014 року, у тому числі щодо неправомірних дій відносно нього з боку працівників «Беркуту», в ході яких він отримав тілесні ушкодження; заява про залучення його до провадження в якості потерпілого; заява про надання ідентифікуючих даних мобільного телефону з зазначенням IMEI, який був вилучений у нього працівниками «Беркуту» (ас. 1-2, 6-9 т.3).
За змістом рапортів помічника начальника Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_39 :
- від 23 січня 2014 року: 23 січня 2014 року до Печерського РУ надійшло повідомлення лікаря: 23 січня 2014 року о 15:31 години бригада 109 лікар Довгань повідомив на лінію 102 про доставлення гр. ОСОБА_18 із забоєм, раною голови, садна голови, дата скоєння - 23 січня 2014 року, 15.32 місце скоєння: АДРЕСА_3 , пояснення: 23 січня 2014 року десь у Печерському районі затримали та побили співробітники міліції, обслуговували в Оболонському РУ, там і залишений (ас. 41 т.3);
- від 24 січня 2014 року: 24 січня 2014 року до Печерського РУ надійшло повідомлення лікаря: Бригада 107 Лікар Піскун Потерпілий ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначена адреса його проживання, Діагноз: зчмт, сгм, забійні рани голови, перелом кісток правої кисті, забій м'яких тканин передпліч, дата скоєння 24 січня 2014 року, 00:02:00, місце скоєння: вул. Паркова, пояснення: 23 січня 2014 року забрали з Оболонського РУ, 23 січня 2014 року о 5 год. побили працівники «Беркута», доставлений: ЛМШД, нейрохірургія (ас. 42 т.3).
Відповідно до даних висновку експерта № 1705/е від 23 березня 2015 року за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що під час первинного звернення 23 січня 2014 року о 23.55 год. за медичною допомогою у ОСОБА_18 виявлені: а) дві рани (визначені клінічними лікарями як забійні) тім'яно-скроневої ділянки зліва (до 3,0 см); садно шкіри лобно-скроневої ділянки зліва; струс головного мозку; б) закрита травма хребта: садна у ділянці тулуба; компресійний перелом 1 поперекового хребця; в) множинні садна верхніх та нижніх кінцівок. Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися (тілесні ушкодження, вказані у пп. а) даних Підсумків - від ударної дії тупих твердих предметів, не виключено кийками, руками чи взутими ногами; садна - за рахунок ковзання, тертя, ударів під кутами чи поєднання таких впливів тупих твердих предметів; тілесне ушкодження, вказане у п. б) даних Підсумків - могло утворитися за рахунок дії травмуючої сили по осі хребта, у тому числі при падінні), у строк, - 23 січня 2014 року. Тілесне ушкодження, вказане у п. а) даних Підсумків, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Виявлене тілесне ушкодження, вказане у п. б) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодженого середнього ступеня тяжкості. Кожне з виявлених у п. в) даних Підсумків, відноситься до легкого тілесного ушкодження (ас. 25-33 т.3).
Даними протоколу слідчого експерименту з потерпілим від 30 липня 2015 року та долученого до нього відеозапису підтверджуються обставини, що в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_18 показав приблизне місце, де зупинився мікроавтобус після зіткнення з автомобілем «УАЗ-Патріот». Також потерпілий показав, що він намагався втекти, але був заблокований працівниками «Беркут», які його збили з ніг та почали наносити руками, ногами, а також гумовими палицями йому удари по різним частинам тіла, у тому числі і по голові. Також вказав і показав, як один із працівників «Беркуту» плигнув йому на спину. Далі двоє працівників підняли його на ноги і, тримаючи під руки, потягнули до автобусу «ПАЗ». Після цього в автобусі кинули на підлогу в задню частину салону і приблизно 3 або 4 працівника «Беркут» стали наносити йому удари по різним частинам тіла, в основному руками і ногами, і від отриманих ударів, він втрачав свідомість (ас. 10-20 т.3).
Згідно з даними висновку експерта № 2001/е від 4 листопада 2015 року підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що, аналізуючи дані проведеного слідчого експерименту морфологія тілесного ушкодження, вказаного у п. б) свідчить про те, що це тілесне ушкодження утворилося за рахунок дії сили по осі хребта, при цьому мало місце порушення анатомічної цілісності 1 поперекового хребця по згинальному механізму яке, зазвичай, утворюється внаслідок падіння з висоти або за рахунок падіння на площину. Дані проведеного слідчого експерименту є підставами зазначити, що жоден з вищевказаних механізмів утворення цього перелому під час проведення вказаної слідчої дії не знайшов свого об'єктивного підтвердження. Утворення решти тілесних ушкоджень можливе способом, який був відтворений під час проведення вищевказаної слідчої дії - «… мене били дубинками по голові та суглобах рук, ніг та майже всіх інших частинах тіла. Також били ногами, одягнутими в службові ботинки… коли ми знаходились в парку… мені час-від-часу продовжували наносити удари ногами та руками в область голови та тулуба» (ас. 37-40 т. 3).
Відповідно до даних, зафіксованих у протоколі огляду від 7 грудня 2015 року з фототаблицею до нього та на лазерному диску, наявних у матеріалах кримінального провадження № 12014100050000506, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що є предметом судового розгляду, та досліджених під час судового розгляду, встановлено, що на них, з поміж іншого, відображено автомобіль марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_4 , на якому зафіксована наявність механічних пошкоджень.
Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 10896/15-54 від 20 жовтня 2015 року встановлено, що вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Фольксваген Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_4 потерпілому ОСОБА_18 , унаслідок побиття вказаного транспортного засобу 23 січня 2014 року на Кріпосному провулку в місті Києві працівниками ПМ ОП «Беркут» при ГУ МВС України в м. Києві станом на 23 січня 2014 року, складала 81009,50 гривень (вісімдесят одна тисяча дев'ять гривень 50 копійок) (ас. 1-7 т.4).
Відповідно до показань в судовому засіданні 4 травня 2023 року в режимі відеоконференції потерпілого ОСОБА_20 він брав участь у революційних діях у 2014 році. 23 січня 2014 року один з активістів сказав, що потрібна допомога, тому він сів у мікроавтобус жовтого кольору з іншими хлопцями, яких до того не знав. Через деякий час їх почав наздоганяти, підрізати і таранити транспортний засіб правоохоронців, від чого вони в'їхали в паркан. Потім працівники «Беркуту», які були в масках, почали відкривати двері мікроавтобусу, примусово витягувати всіх з салону та завдавали йому удари палицями та ногами. Ніяких шоломів, палок у нього не було, та жодного опору працівникам він не чинив. Його завели в автобус та кинули між сидіннями в проході і протягом руху працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу. Згодом їх відвезли в Маріїнський парк, потім в Оболонський райвідділ, а потім в суд, де йому обрали запобіжний захід. Він отримав багато тілесних ушкоджень та проходив довготривале лікування.
Згідно з даними рапорту помічника начальника Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_39 від 23 січня 2014 року у цей день о 16:04 години лікар ОСОБА_40 повідомив на лінію 102 про доставлення гр. ОСОБА_20 з закритою черепно-мозковою травмою, СГМ, травматичною екстрепацією зубів, забоями та ссаднами тіла, якого затримали і побили працівники «Беркута» на вул. Грушевського (ас. 122 т. 3).
Відповідно до даних рапорту помічника начальника Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_41 від 23січня 2014 року у цей день о 09:11 години лікар Івченко бригада 109 повідомив на лінію 102 про доставлення гр. ОСОБА_20 з забійною раною голови. Пояснення: 23 січня 2014 року о 6 год. побили, нібито, на вул.. Грушевського працівники міліції. Надавали допомогу в Оболонському РУ (ас. 123 т.3).
Даними висновку експерта № 330 від 6 березня 2014 року підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що відповідно до записів лікарів ОСОБА_20 знаходився на лікуванні з діагнозом черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забої, забійні рани м'яких тканин голови, забій м'яких тканин правої лопаткової ділянки, травматичний перелом альвеолярного паростка верхньої щелепи, переломи коронок 4-х верхніх зубів. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості та могли утворитися від неодноразової дії тупих предметів, предметів видовженої форми, могли утворитися від ударів битою, ногою 23 січня 2014 року (ас. 109-111 т.3).
Згідно з даними протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_20 від 8 вересня 2015 року та долученого до нього відеозапису встановлено, що в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_20 за допомогою статиста показав, яким чином працівники «Беркуту» застосували до нього фізичну силу і силові прийоми та потягли його від мікроавтобусу на протилежний бік провулку. Також відтворив своє положення рук, на які були одягнути наручники, коли він лежав на землі, а працівники наносили йому удари руками, ногами та гумовими палицями по різним частинам тіла. Показав куди саме працівник «Беркуту» наносив удари, коли він лежав в салоні автобусу на підлозі обличчям до низу, а інший правоохоронець своєю взутою ногою притискав його голову до підлоги (ас. 99-106 т. 3).
Висновком експерта № 1968 від 17 листопада 2015 року підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи всі вказані у ОСОБА_20 тілесні ушкодження не могли виникнути у нього внаслідок одноразової дії тупого предмета. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_20 , слід вважати, що напрям дії травмуючої сили був направлений в ділянку волосяної частини голови та рота потерпілого. Враховуючи кількість рубців на обличчі та волосяній частині голови, слід вважати, що потерпілому було спричинено не менше 7 ударів тупими предметами по голові та в лице. Виявлені тілесні ушкодження утворились внаслідок неодноразових ударів тупим предметом, могли виникнути від ударів палицею, битою, рукою, ногою, про що він вказав у своїх показаннях під час слідчого експерименту. У наданих слідством матеріалах справи немає об'єктивних даних, які б свідчили про виникнення множинних ран на різних частинах голови ОСОБА_20 внаслідок ударів об інших людей та виступаючі частини вантажного відділення салону автомобіля марки «Фольксваген транспортер» під час його руху (ас. 115-118 т.3).
Згідно з показаннями у судовому засіданні в режимі відеоконференції 4 травня 2023 року потерпілого ОСОБА_27 він брав участь в революційних діях у 2014 році. 23 січня 2014 року йому повідомили, що потрібна допомога хлопцям, тому він сів у мікроавтобус жовтого кольору з іншими хлопцями, яких до того не знав. Через деякий час відчув удар іншої машини, від якого вони в'їхали в паркан чи у відбійник. Потім працівники «Беркуту», які були в масках, почали відкривати двері мікроавтобусу, примусово витягувати із салону всіх, завдавали йому удари палицями та ногами, від яких втратив свідомість. Ніяких шоломів, палок у нього не було та жодного опору працівникам він не чинив. Його завели в автобус та кинули між сидіннями в проході і протягом руху автобусу працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу. Згодом їх відвезли в Маріїнський парк, роздягнули, поставили на коліна, потім повезли в Оболонський райвідділ, де повідомили про вчинення кримінального правопорушення, а потім його доставили в суд, де обрали запобіжний захід. Йому було заподіяно багато тілесних ушкоджень, внаслідок чого він проходив довготривале лікування.
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту з потерпілим від 14 вересня 2015 року та долученої до нього фототаблиці в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_27 розташував експериментальні автомобілі в момент їхньої зупинки на Кріпосному провулку в м. Києві. Потім за допомогою статиста показав, що як працівники «Беркуту» примусово витягнули його із салону мікроавтобусу та, завдаючи йому удари гумовою палицею, положили його на землю, після чого наносили йому удари палицями та ногами. Згодом показав, що його завели через передні двері в автобус «ПАЗ», де кинули між сидіннями в проході і протягом руху працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу (ас. 198-205 т. 3).
Висновком експерта № 1782 від 16 жовтня 2015 року підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи, що під час звернення за медичною допомогою у ОСОБА_27 діагностовано струс головного мозку і відмічена наявність забійної рани м'яких тканин потиличної ділянки голови і рани на голові, лівій руці, ногах. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та могли бути спричиненні як від ударів рукам, ногами та кийками по голові та по кінцівках (ас. 209-212 т. 3).
Згідно з показаннями в судовому засіданні 11 квітня 2023 року потерпілого ОСОБА_25 він був студентом та приймав участь в революційних діях у 2014 році. 23 січня 2014 року один з активістів сказав, що комусь потрібна якась допомога, тому він разом зі своїм другом викликались допомогти. Сіли у жовтий бус та поїхали в сторону Маріїнського парку у напрямку Набережної. Десь біля готелю «Салют» він побачив, як їх намагається підрізати поліцейський джип «УАЗ Патріот», однак, водій не зупинився та поїхав дальше, і відбулася погоня. Біля будинку офіцерів їх з правої сторони обігнав «Патріот», стукнув їх, і вони влетіли в огорожу. Його друг ОСОБА_42 встиг вискочити з авто і втекти. Потім відкрилися двері і працівники в чорному, в масках та шоломах, без розпізнавальних знаків, почали примусово витягувати їх із салону, положили на землю та протягом хвилини його били палицями та ногами. Жодного опору працівникам він не чинив, лише згрупувався, щоб утримати менше ушкоджень. Його завели в автобус та кинули на підлогу між сидіннями в проході, де один з правоохоронців став на нього ногами і пострибав на ньому. Згодом їх відвезли в Маріїнський парк, потім в Оболонський райвідділ звідки його відпустили, оскільки ОСОБА_42 повідомив його батьків, що його викрали, і в мережі Інтернет розповсюдили інформацію.
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_25 від 25 червня 2015 року та долученого до нього відеозапису в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_25 показав та розказав, що йому нанесли від 5 до 10 ударів по голові та тулубу, як його завели в автобус та відвезли з іншими затриманими до Маріїнського парку (ас. 193-196 т.3).
Зі змісту показань в судовому засіданні 11 квітня 2023 року потерпілого ОСОБА_19 встановлено, що він брав участь в революційних діях у 2014 році. 23 січня 2014 року один з активістів сказав, що потрібна якась господарська допомога, тому він сів у мікроавтобус з іншими хлопцями, яких до того не знав. Вже в транспортному засобі він почув, що треба було їхати підтримати протестувальників, яких незаконно затримали. Через деякий час їх почав наздоганяти, підрізати і таранити транспортний засіб правоохоронців, від чого вони вимушені були зупинитися. Потім працівники «Беркуту», які усі були в масках, почали відкривати двері мікроавтобусу, примусово витягувати їх з салону та завдавали йому удари, положили на землю, після чого наносили удари палицями та ногами, від яких він періодично втрачав свідомість. Жодного опору працівникам він не чинив та відразу підняв руки в гору. Коли його завели в автобус та кинули між сидіннями в проході, то протягом часу руху автобусу працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу. Згодом їх відвезли в Маріїнський парк, потім в Оболонський райвідділ, а потім в суд.
Даними рапорту помічника начальника Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_39 від 24 січня 2014 року підтверджується, що 24 січня 2014 року о 01:04 години лікар Мельник повідомив на лінію 102 про доставлення гр. ОСОБА_19 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забої та садни обличчя, волосистої частини голови, кінцівок і тіла. Місце скоєння вул. М.Грушевського, о 6 год. 23 січня 2014 року побив « ОСОБА_43 » (ас. 239 т.3).
Згідно з даними висновку експерта № 1692/е від 18 травня 2015 року за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що під час звернення 23 січня 2014 року о 23:53 за медичною допомогою у ОСОБА_19 виявлена закрита черепно-мозкова травма: множинні садна та синці голови; струс головного мозку; садна кінцівок, тіла. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок ударів-співударянь тупих твердих предметів; садна - за рахунок ковзання, тертя, ударів під кутами чи поєднання таких впливів тупих твердих предметів; у строк, - 23 січня 2014 року (ас. 226-232 т.3).
За висновком судово-медичного експерта № 2005/е від 4 листопада 2015 року ОСОБА_19 у протоколі допиту повідомлено спроможний механізм спричинення наявних тілесних ушкоджень (ас. 236-238 т.3).
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту з потерпілим від 14 листопада 2015 року та долученої до нього фототаблиці в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_19 розташував експериментальні автомобілі в момент їхньої примусової зупинки на Кріпосному провулку в м. Києві. Потім за допомогою статиста показав, як працівники «Беркуту» примусово витягнули його з салону мікроавтобусу та завдавали йому удари гумовою палицею, положили його на землю, після чого наносили йому удари палицями та ногами, після чого його завели через передні двері в автобус «ПАЗ», де кинули між сидіннями в проході і протягом часу руху автобусу працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу (ас. 215-223 т.3).
За змістом показань потерпілого ОСОБА_24 в режимі відеоконференції в судовому засіданні 19 червня 2023 року він приймав участь у подіях 2014 року. 23 січня 2014 року за повідомлення одного з активістів про необхідність допомоги хлопцям-протестувальникам, він сів у мікроавтобус жовтого кольору з іншими хлопцями, яких до того не знав. Через деякий час їх почав наздоганяти, підрізати і таранити транспортний засіб правоохоронців, від чого вони в'їхали в паркан. Після цього працівники «Беркуту», які були в масках, почали відкривати двері мікроавтобусу, примусово витягувати їх всіх з салону та завдавати йому удари палицями та ногами. У нього нічого не було: ні шоломів, ні палок, будь-якого опору вони не чинили. Його з іншими хлопцями завели в автобус та кинули між сидіннями в проході, де працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу. Згодом їх відвезли в Маріїнський парк, потім в Оболонський райвідділ, а потім в суд, де йому обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою та в подальшому повідомили про підозру. Він отримав багато тілесних ушкоджень та проходив довготривале лікування. Обвинуваченого ОСОБА_6 не знає.
Згідно з даними повідомлення про кримінальне правопорушення ОСОБА_24 10 лютого 2014 року звернувся до ряду керівників державних установ, депутатів та інших осіб з вказаним повідомленням, в якому детально виклав обставини подій 23 січня 2014 року, вказавши про неправомірні дії відносно нього та інших осіб зі сторони працівників «Беркуту», погрози його життю та здоров'ю, побиття, катування, в ході яких він отримав тілесні ушкодження (ас. 169-171 т.3).
Даними рапорту помічника начальника - оперативного чергового Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24 січня 2014 року ОСОБА_39 підтверджується, що 24 січня 2014 року о 06:27 години лікар Голоколосова бригада № 104 повідомила на лінію 102 про доставлення гр. ОСОБА_24 з ЗЧМТ, сгм, місце скоєння: вул.. Інститутська м. Київ, Пояснення: 23 січня 2014 року о 5 год. на вулиці побили працівники «Беркута» (ас. 191 т.3).
Згідно з даними висновку експерта № 988/Е від 16 липня 2015 року підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи під час первинного звернення 24.01.2014 року за медичною допомогою у ОСОБА_24 було виявлено закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (ас. 181-186 т.3).
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту з потерпілим від 4 вересня 2015 року та долученого до нього відеозапису в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_24 розказав про обставини та показав, як його працівники «Беркуту» витягували з жовтого мікроавтобусу, як застосовували фізичну силу та наносили побої. Також потерпілий за допомогою статиста показав місце, куди його працівники «Беркуту» відвели, застосовували до нього фізичну силу, в які частини тіла та чим наносили удари, потім як його завели в автобус, де кинули між сидіннями в проході і під час руху автобуса працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу (ас. 173-180 т.3).
Згідно з висновком експерта № 2006/е від 4 листопада 2015 року за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_24 , могло утворитися у спосіб, який був відтворений потерпілим під час проведеного слідчого експерименту (ас. 187-189 т. 3).
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що за результатами розгляду клопотання прокурора судом першої інстанції визнано неможливим допит під час судового розгляду потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , оскільки потерпілі ОСОБА_22 ОСОБА_23 , ОСОБА_21 проходять службу в Збройних силах України; потерпілі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 перебувають в зоні бойових дій; місце знаходження потерпілого ОСОБА_21 встановити неможливо; потерпілий ОСОБА_26 вважається ймовірно загиблим військовослужбовцем в зоні проведення бойових дій у м. Костянтинівка Донецької області, як такий, що отримав смертельні поранення під час ведення бойових дій з військами рф (ас. 66-72 т.8).
Разом з тим, дослідженими судом першої інстанції доказами встановлено, що згідно з даними повідомлення про кримінальне правопорушення ОСОБА_23 він 18 лютого 2014 року звернувся до ряду керівників державних установ, депутатів та інших осіб з повідомленням про кримінальні правопорушення, вчинені працівниками спецпідрозділу «Беркут», які незаконно били та катували його та нанесли йому тяжкі тілесні ушкодження, в якому детально виклав обставини подій 23 січня 2014 року, вказавши про неправомірні дії відносно нього та інших осіб зі сторони працівників «Беркуту», погрози його життю та здоров'ю, побиття, катування, в ході яких він отримав тілесні ушкодження (ас. 44-47 т.3).
Даними рапорту міліціонера відділення № 1 взводу № 3 другої оперативної роти ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві старшого сержанта міліції ОСОБА_6 від 23 січня 2014 року підтверджується факт затримання ним 23 січня 2014 року близько 5 години по пров. Кріпосному, 4, в м. Києві, у складі роти 2 під час охорони громадського порядку ОСОБА_23 , який перебував в мікроавтобусі «Фольксваген транспортер» жовтого кольору в м. Києві на перехресті пров. Кріпосний вул. Грушевського. (ас. 13 т. 5)
Матеріалами кримінального провадження № 12014100050000506 (постановою слідчого визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні), які були досліджені в судовому засіданні, зафіксовано обставини затримання 23 січня 2014 року працівниками ПМОП «Беркут» активістів руху Автомайдан у м. Києві на Кріпосному провулку, у тому числі, потерпілого ОСОБА_23 , складання протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчим Оболонського РУГУ МВС в м. Києві ОСОБА_44 . Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_23 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з даними рапорту № 67 від 25 січня 2014 року чергового лікаря Київського слідчого ізолятору та даних, зафіксованих у медичній довідці Київського слідчого ізолятора від 25 січня 2014 року, Акту Київського СІЗО від 25 січня 2014 року, у цей день під час чергування з ІТТ м. Київ прибув ОСОБА_23 , при огляді якого були виявлені тілесні ушкодження, з зазначенням локації вказаних тілесних ушкоджень та їх характер (ас. 70-72 т.3).
Даними протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_23 від 14 вересня 2015 року та долученої до неї фототаблиці встановлено, що в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_23 показав обставини зупинки транспортного засобу, в якому він перебував з іншими потерпілими, автобусом «ПАЗ», в якому знаходились працівники «Беркуту»; за допомогою статиста показав, як працівники «Беркуту» примусово витягнули його з салону мікроавтобусу та, завдаючи йому удари гумовою палицею, положили його на землю, після чого наносили йому удари палицями та ногами; як його завели через задні двері в автобус «ПАЗ», де кинули між сидіннями в проході і протягом руху працівники «Беркуту» наносили йому удари гумовими палицями по тілу (ас. 54-61 т. 3).
Даними, зафіксованими у висновку експерта № 2129/е від 10 листопада 2015 року, підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що під час первинного звернення 24-25 січня 2014 року за медичною допомогою у ОСОБА_23 виявлені синець під лівим оком, садна у тім'яній частині голови справа, подряпини у ділянці чола, синець у ділянці передньої черевної стінки живота, синець на задній поверхні грудної клітки у ділянці лівої лопатки, на задній поверхні грудної клітки зліва, у верхній третині правого плеча, синець у ділянці задньої поверхні правої гомілки. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень, відносяться до легкого тілесного. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися способом, який був відтворений під час проведення слідчого експерименту (ас. 43-72 т. 3).
Згідно з показаннями допитаної в судовому засіданні 25 травня 2023 року свідка ОСОБА_45 , вона у 2014 році працювала слідчим в Оболонському управлінні поліції, підписувала та складала протокол затримання відносно потерпілого ОСОБА_23 , однак, жодних деталей не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. ОСОБА_6 не знає та ніяких дисциплінарних проваджень відносно неї не порушували.
Даними рапорту № 70 чергового лікаря Київського слідчого ізолятору, медичної довідки Київського слідчого ізолятора від 25 січня 2014 року, акту Київського СІЗО від 25 січня 2014 року, підтверджується, що 25 січня 2014 року з ІТТ м. Київ прибув ОСОБА_26 , при огляді якого були виявлені тілесні ушкодження, з описом виявлених тілесних ушкоджень (ас. 93, 96, 97 т.3).
Згідно з даними, зафіксованими у рапорті старшого дільничного інспектора міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_46 від 31 січня 2014 року, у нього на виконанні знаходиться матеріал по факту виявлення тілесних ушкоджень, а саме: синець на вз лівого плеча, спини зліва та синець спини справа у ув'язненого ОСОБА_26 , який перебуває під вартою в КСІ. В ході виконання даного матеріалу та згідно з поясненнями ОСОБА_26 було встановлено, що тілесні ушкодження він отримав 23 січня 2014 року по пров. Кріпосному, 4, у м. Києві, від працівників спецпідрозділу «Беркут» МВС України (ас. 92 т.3).
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_26 від 6 серпня 2015 року та долученого до нього відеозапису встановлено, що в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_26 за допомогою статиста показав та розказав про події, які відбулись 23 січня 2014 року, у тому числі, спосіб, яким працівники «Беркуту» витягували його з мікроавтобусу, як саме вони застосували до нього фізичну силу; як двоє працівників «Беркуту», застосовуючи силовий прийом, тримаючи його за одяг з обох сторін, силою потягли на протилежний бік провулку, де вдарили його по ногам і штовхнули на землю. В цей час, приблизно чотири працівники, стоячи над ним зверху, один за одним наносили йому удари гумовими палицями по різним частинам тіла; як його у подальшому завели через задні двері в автобус, де кинули між сидіннями в проході. В салоні автобусу також знаходилися інші затримані, у тому числі, ОСОБА_47 , ОСОБА_48 та водій мікроавтобусу (ас. 77-84 т.3).
Даними висновку експерта № 2004/Е від 26 жовтня 2015 року підтверджується, що за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що під час звернення за медичною допомогою 25 січня 2014 року у ОСОБА_26 виявлені синці верхньої третини лівого плеча, задньої поверхні тулуба (спини) зліва, справа. Виявлені тілесні ушкодження, відносяться до легкого тілесного ушкодження та могли утворитися способом, який був відтворений під час проведення слідчого експерименту (ас. 88-91 т.3).
Згідно з даними рапорту № 65 від 25 січня 2014 року чергового лікаря Київського слідчого ізолятору та даних, зафіксованих у медичній довідці Київського слідчого ізолятора від 25 січня 2014 року, Акту Київського СІЗО від 25 січня 2014 року, у цей день під час чергування з ІТТ м. Києва прибув ОСОБА_22 , при огляді якого були виявлені тілесні ушкодження, з зазначенням локалізації вказаних тілесних ушкоджень та їх характер (ас. 164, 167, 168 т.3).
Відповідно до даних, зафіксованими у рапорті старшого дільничного інспектора міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_46 від 31 січня 2014 року, у нього на виконанні знаходиться матеріал по факту виявлення тілесних ушкоджень, а саме: синець сз лівого плеча синього кольору та на спині зліва, забійна рана за лівим вухом, під кіркою та на скроневій частині голови зліва в ув'язненого ОСОБА_22 , який перебуває під вартою в КСІ. В ході виконання даного матеріалу та згідно з поясненнями ОСОБА_22 було встановлено, що тілесні ушкодження він отримав 21 січня 2014 року по пров. Кріпосному, 4, у м. Києві, від працівників спецпідрозділу «Беркут» МВС України (ас. 163 т.3).
Відомостями, викладеними у заяві ОСОБА_22 від 9 лютого 2014 року, підтверджується його звернення до правоохоронних органів про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих працівників спецпідрозділу «Беркут», які 23 січня 2014 року біля 5 год. ранку та далі до 12 год. в м. Києві біля Маріїнського парку та прилеглих до нього вулиць нанесли йому численні удари гумовими палицями по голові та тулубу та спричинили тілесні ушкодження (ас. 139 т.3).
За змістом рапорту чергового ОСОБА_49 від 9 лютого 2014 року до Стрийського МВВС Львівської області у цей день надійшло повідомлення з організації охорони здоров'я - від лікаря травматолога Стрийської ЦРЛ п. Голод про те, що 9 лютого 2014 року у приймальне відділення за медичною допомогою амбулаторно звернувся ОСОБА_22 з діагнозом - закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкої ступені, забій грудної клітки (ас. 138 т.3).
Відповідно до даних, зафіксованих у висновку експерта № 35 від 24 лютого 2014 року, за результатом судово-медичної експертизи встановлено, що на тілі громадянина ОСОБА_22 виявлено рубець тім'яно-потиличної ділянки голови зліва та два синці верхньої третини зовнішньо-бокової поверхні лівого плеча. Стан після забою головного мозку може являтись результатом отриманої черепно-мозкової травми, яка могли утворитись від дії тупого(их) твердого(их) предмета(ів) та має ознаки легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Синці верхньої третини зовнішньо-бокової поверхні лівого плеча могли утворитись від дії тупого(их) твердого(их) предмета(ів) і відноситься до легкого тілесного ушкодження (ас. 155 т.3).
Зі змістом протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_22 від 27 липня 2015року та долученого до нього відеозапису (без звуку) вбачається, що в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_22 показав своє місцезнаходження в мікроавтобусі та приблизне місце, де він зупинився. Також потерпілий за допомогою статиста показав, яким чином працівники «Беркуту» витягували його з мікроавтобусу та застосували до нього фізичну силу. Після того показав, як працівники «Беркуту» застосовували до нього силові прийоми та наносили удари гумовими палицями та ногами по різним частинам тіла, після чого його завели в автобус, де кинули на інших затриманих, під час руху періодично наносили удари (ас. 141-153 т.3).
Даними висновку експерта № 1975 від 16 листопада 2015 року підтверджується, що за результатами проведеної додаткової судово-медичної експертизи встановлено, що всі вказані у ОСОБА_22 тілесні ушкодження не могли виникнути у нього внаслідок одноразової дії тупого предмета. Черепно-мозкова травма, синці та рани утворились від неодноразової дії тупих предметів, предметів видовженої форми, могли виникнути від ударів кийками та ногами 23 січня 2014 року. Враховуючи наявність ран на голові, синців на лівому плечі та синця на спині, слід вважати, що потерпілому було спричинено не менше 5 ударів тупими предметами по тілу (ас. 159-162 т. 3).
Дослідженими під час судового розгляду копією заяви ОСОБА_22 від 24 лютого 2014 року та долученими до заяви копіями документів та диску, якій містить відеозаписи, а також протоколом огляду відеозаписів на диску від 16 листопада 2015 року, підтверджуються обставини, зазначені потерпілим як у заяві про вчинення кримінального правопорушення, так і під час слідчого експерименту (ас. 121-159 т. 5).
Згідно з даними рапорту № 65 від 25 січня 2014 року чергового лікаря Київського слідчого ізолятору та даних, зафіксованих у медичній довідці Київського слідчого ізолятора від 25 січня 2014 року, Акту Київського СІЗО від 25 січня 2014 року, у цей день під час чергування з ІТТ м. Києва прибув ОСОБА_21 , при огляді якого були виявлені тілесні ушкодження, з зазначенням локалізації вказаних тілесних ушкоджень та їх характер (ас. 163, 136,137 т.3).
Відповідно до даних, зафіксованими у рапорті старшого дільничного інспектора міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_46 від 31 січня 2014 року, у нього на виконанні знаходиться матеріал по факту виявлення тілесних ушкоджень, а саме: садно справа на ребрах, забій третього пальця лівої кисті, садно першого пальця правої кисті у ув'язненого ОСОБА_21 , який перебуває під вартою в КСІ. В ході виконання даного матеріалу та згідно з поясненнями ОСОБА_21 було встановлено, що тілесні ушкодження він отримав 21 січня 2014 року по пров. Кріпосному, 4, у м. Києві, від працівників спецпідрозділу «Беркут» МВС України (ас. 132 т.3).
Даними висновку експерта № 2007/Е від 9 листопада 2015 року підтверджується, що за результатами проведення судово-медичної експертизи встановлено, що відповідно до записів медичної документації на ім'я ОСОБА_21 на момент звернення за медичною допомогою у нього мали місце тілесні ушкодження - садна грудної клітки справа та 1 пальця правої кисті, які відносяться до легкого тілесного ушкодження. Не виключається їх утворення при умовах, на які вказує ОСОБА_21 у протоколі допиту потерпілого за його участі від 20 січня 2015 року (ас. 128-131 т. 3).
Згідно з висновком експерта № 2008/Е від 9 листопада 2015 року за результатом проведення судово-медичної експертизи встановлено, що під час звернення 23 січня 2014 року за медичною допомогою у ОСОБА_50 виявлені забійні рани в ділянці правої брови та тім'яної ділянки; синці на повіках правого ока, лівого плеча, в проекції крила лівої здухвинної кістки; садна обличчя. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Не виключається при умовах, на які вказує ОСОБА_51 у протоколі допиту потерпілого від 13 липня 2015 року, за давністю ушкодження можуть відповідати вказаному терміну (ас. 240-244 т.3).
Відповідно до даних, зафіксованих у рапорті слідчого ОСОБА_52 , 23 липня 2015 року від свідка ОСОБА_50 на електрону адресу надійшло 17 відео-файлів, які стосуються пасажирів жовтого мікроавтобусу, яким працівники ПМОП «Беркут» нанесли тілесні ушкодження та затримали на Кріпосному провулку (ас.16-17 т.5).
Згідно з даними протоколів огляду від 10 серпня 2015 року під час перегляду відеофайлів, наданих свідком ОСОБА_53 , встановлено переслідування, створення аварійної ситуації та дорожньо-транспортної пригоди транспортними засобами, в яких знаходились працівники «Беркуту», з транспортним засобом «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_4 під керуванням потерпілого ОСОБА_18 , у тому числі, відеозаписом «0035.MTS» зафіксовані аналогічні події, що і на вищезазначеному мною відеозаписі «Жовтий VW-відео Кісельов-23.01.2014» щодо руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_18 , відсутності будь-яких неправомірних дій з боку водія та пасажирів вказаного мікроавтобусу та спроба блокування вказаного мікроавтобуса - автомобілем «УАЗ Патріот» і зіткнення білого автобусу шляхом тарану з мікроавтобусом (ас. 18-56 т.5).
За даними висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 18963/15-52/18964/15-35 від 30 жовтня 2015 року відповідно до якого експертами досліджено відеозапис виданий в ході досудового розслідування свідком ОСОБА_54 , а саме «0035.MTS». За результатами проведеної експертизи встановлено, що причиною зіткнення автобусу «ПАЗ» та мікроавтобусу «Фольксваген Транспортер Т5» було зміщення автобусу «ПАЗ» праворуч у напрямку траєкторії руху автомобіля «Фольксваген Траснпортер Т5» (ас. 8-14 т.4).
За змістом показань в судовому засіданні 11 квітня 2023 року свідка ОСОБА_55 він працює двірником та проживає в м. Києві на вул. Інститутській. 23 січня 2014 року він прийшов на роботу приблизно о 5 годині ранку та вийшов на перехрестя вул. Кріпосної-вул. Інститутській чистити сніг. Через 15 хвилин побачив, як зі сторони Маріїнського парку швидко їхав бус жовтого кольору, а за ним їхав транспортний засіб, який його наздоганяв та в подальшому біля музею підрізав жовтий бус, який врізався і зупинився. Після цього під'їхало ще два автобуси, з яких вийшли близько десяти працівників «Беркуту» в масках та почали витягувати хлопців, які перебували в жовтому мікроавтобусі, та бити їх палками та ногами. Також бачив як працівники «Беркуту» кидали в транспортний засіб близько трьох коктейлів «Молотова».
Даними протоколу огляду від 6 серпня 2015 року та долученого відеозапису «23 01 2014 - 0447 - VicheKeiv» підтверджується, що 23 січня 2014 року приблизно о 04:47 годині на перетині Кріпосного провулку та вул. Інститутській у м. Києві здійснює прибирання двірник (ас. 12-15 т.5).
Згідно з даними протоколу слідчого експерименту від 28 серпня 2015 року та даних долученого до нього відеозапису в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_56 детально відтворив обставини подій 23 січня 2014 року, у т.ч. побиття громадян за участі осіб, за форменим одягом схожих на працівників «Беркуту»; вказав місце, з якого він спостерігав за вказаними подіями, відтворив місцезнаходження транспортних засобів, місце, де працівники правоохоронних органів застосовували фізичну силу і спецзасоби до пасажирів жовтого мікроавтобусу, а саме, як 23 січня 2014 року близько 4 год. ранку він прибирав на провулку Кріпосний. Потім побачив, як під час руху по вказаному провулку автомобіль «УАЗ» здійснював блокування жовтого мікроавтобуса, внаслідок чого мікроавтобус зупинився, при цьому скоїв наїзд на огорожу, а автомобіль «УАЗ» зупинився попереду. З передніх дверей жовтого мікроавтобусу вибіг хлопець і швидко побіг в бік вул. Інститутська. Після цього з автомобіля «УАЗ» вийшло близько чотирьох осіб, одягнутих в темно-синій камуфляжний одяг, маски та шоломи, з кийками в руках і направились до мікроавтобусу. В цей час позаду жовтого мікроавтобусу зупинились два автобуси, які рухались позаду, один з яких був «ПАЗ», з яких почали виходити люди, одягнуті в аналогічний камуфляж в захисних обладунках. Всі особи були схожими на працівників спецпідрозділу «Беркут», які швидко підбігли до жовтого мікроавтобусу, відкрили його бокові двері та стали один за одним витягати пасажирів жовтого мікроавтобусу, при цьому застосовуючи до них фізичну силу та спеціальні силові прийоми, після чого погрузили їх в автобус марки «ПАЗ» та поїхали з місця події (ас. 256-262 т.3).
Відповідно до показань в судовому засіданні 4 травня 2023 року свідка ОСОБА_57 зранку 23 січня 2014 року він на автомобілі «Opel» рухався по вул. Грушевській в м. Києві з боку метро Арсенальна. Після того, як правоохоронці перекрили дорогу, він вийшов з авто та, перебуваючи на перехресті провулку Кріпосний з вул. Грушевського, на власні очі бачив, як працівник міліції в чорному одязі відкрив двері в мікроавтобус жовтого кольору, щось кинув. Після цього правоохоронці в шоломах та з кийками, яких було близько 10 чоловік, почали витягувати людей з транспортного засобу жовтого кольору та завдавати цим людям удари. Жодних неправомірних дій та порушення громадського порядку зі сторони людей, які знаходилися в жовтому бусі, в бік працівників міліції він не бачив. Частину людей завели в автобус «ПАЗ» і повезли, а іншу повели в Маріїнський парк.
Даними, зафіксованими у протоколі слідчого експерименту від 25 червня 2015 року та долученого до нього відеозапису, підтверджується, що в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_58 відтворив обставини, очевидцем яких він став, у тому числі, вказав своє місцеперебування, місце знаходження жовтого мікроавтобуса та автобуса «ПАЗ», а також за допомогою статиста показав, як працівник міліції підійшов до буса і, відкривши розсувні бокові двері, закинув предмет, схожий на гранату (ас. 274-279 т.3).
Відповідно до даних, зафіксованих у протоколах огляду від 25 червня 2014 року та оглянутих відеозаписів, наданих свідком ОСОБА_59 , на відеозаписі, що містить дату - 23 січня 2014 року - час 04.24, зафіксовано рух жовтого автобусу «Volkswagen Transporter», який намагається обігнати автомобіль з проблисковими маячками без номерних знаків, після чого транспортний засіб з проблисковими маяками підрізає мікроавтобус, внаслідок чого мікроавтобус врізається в паркан та з нього вибігає невстановлена особа. На інших відеозаписах зафіксовані події інших днів (ас. 115-130 т. 4).
З даних, зафіксованих у протоколі слідчого експерименту від 25 червня 2015 року та долученого до нього відеозапису, встановлено, що в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_60 відтворила обставини, очевидцем яких вона стала 23 січня 2014 року, а саме, показала місце знаходження жовтого мікроавтобуса та автобуса «ПАЗ» (ас. 269-273 т.3)
Відповідно до даних, зафіксованих у протоколі слідчого експерименту від 10 вересня 2015 року та долученого до нього відеозапису, встановлено, що в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_28 показав місце зіткнення автобусу «ПАЗ» з працівниками «Беркуту» з жовтим мікроавтобусом, а також вказав місце, де він знаходився в жовтому мікроавтобусі, відкриття дверей та втечу в напрямку вул. Інститутська, де його підібрав легковий автомобіль «Євромайдану», а саме, що 23 січня 2014 року в ранковий час він перебував на передньому пасажирському сидінні мікроавтобусу «Фольксваген Транспортер Т5» жовтого кольору під керуванням ОСОБА_18 . Автобус рухався по вул. Івана Мазепи. Під час руху мікроавтобусу його обігнав автомобіль марки «УАЗ Патріот» і, перешкоджаючи руху, підрізаючи мікроавтобус, намагався зупинити його, при цьому блокуючи дорогу. В ході спроб блокування з передньої правої пасажирської двері автомобіля «УАЗ Патріот» вистрибнула людина в чорній масці з кийком в руках і вдарила ним по кузову мікроавтобусу «Фольксваген Транспортер Т5», після чого автобус «ПАЗ» наздогнав мікроавтобус «Фольксваген Транспортер Т5» та здійснив з ним бокове зіткнення з метою подальшого блокування. Потім на Кріпосному провулку мікроавтобус «Фольксваген Транспортер Т5» внаслідок притискання «УАЗ Патріот» втратив керування та здійснив виїзд на тротуар, зупинившись біля дерева. Після цього він ( ОСОБА_28 ) одразу вибіг з мікроавтобуса та побачив, як з «УАЗ Патріот» виходять люди. Будучи наляканим, він побіг на вул. Інститутську, де був підібраний активістами «Євромайдану» на автомобілі (ас. 245-255 т.3).
Згідно з даними протоколу слідчого експерименту від 10 вересня 2015 року та долученого до нього відеозапису в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_61 відтворила обставини подій 23 січня 2014 року, очевидцем яких вона стала, та показала місце, з якого бачила вказані події та де підібрала хлопця із жовтого мікроавтобусу, а саме, що 23 січня 2014 року вона рухалась по Кріпосному провулку на автомобілі «Део», під час чого стала свідком, як рух жовтого мікроавтобусу намагався заблокувати автомобіль джип темного кольору, у якого на даху були мигалки синього кольору. Після зупинки мікроавтобусу з його переднього сидіння вибіг пасажир та побіг в бік вулиці Інститутська, а з джипу вийшло близько 3-4 особи, які були одягнуті в камуфляжну форму, схожу на форму спецпідрозділу «Беркут», та побігли до мікроавтобусу, почали витягувати людей, які перебували в ньому, та з застосуванням сили кидати їх на землю. У подальшому, як показала ОСОБА_61 , хлопця, що вибіг з мікроавтобусу, вони підібрали на вул. Інститутській. Вказані події знімались на відео (ас. 263-268т. 3).
Даними, викладеними у клопотанні свідка ОСОБА_12 від 17 липня 2015 року, підтверджується факт надання вказаним свідком СД-диска, на якому наявні 4 папки з відеозаписами, які стосуються подій 23 січня 2014 року, а також до клопотання долучений відповідний диск (ас. 57 т. 5).
Відповідно до даних, зафіксованих у протоколі огляду наданого свідком ОСОБА_12 диску, оглянуті відеозаписи містять відомості, які стосуються безпосередньо подій, які відбувались 23 січня 2014 року, у т.ч. по пров. Кріпосному у м. Києві, блокування автомобіля під керуванням ОСОБА_62 транспортними засобами, в яких знаходились працівники спецпідрозділу «Беркут», у тому числі таран автомобіля під керуванням ОСОБА_62 , та подальший розвиток подій (ас. 58-120 т.5).
З даних протоколу слідчого експерименту від 30 вересня 2015 року, долученого до нього відеозапису, встановлено, що у ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_63 , який був водієм службового автомобіля «УАЗ-Патріот» реєстраційний номер НОМЕР_5 у складі оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві, відтворив обставини, учасником та очевидцем яких він став; показав маршрут службового автомобіля під час переслідування жовтого мікроавтобуса з потерпілими, місце розташування транспортних засобів під час зупинки та зіткнення, подальший рух до Маріїнського парку та Оболонського РУ разом з автобусами «ПАЗ» та «Богдан», а саме, що 23 січня 2014 року у складі оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві перебував на чергуванні. Близько 4 год. ранку він, перебуваючи за кермом службового автомобіля «УАЗ Патріот», отримав від ОСОБА_64 , який на той час являвся командиром оперативної роти № 2, вказівку переслідувати мікроавтобус «Фольксваген Транспортер Т5» жовтого кольору, після чого наздогнати та блокувати його рух. Після того, як він, керуючи автомобілем «УАЗ», обігнав вказаний жовтий мікроавтобус, за вказівкою командира ОСОБА_64 він зупинив автомобіль по вул. Івана Мазепи. Після зупинки командир роти ОСОБА_65 вийшов з автомобіля та, стоячи на порозі авто, тримаючись за двері, здійснив удар гумовою палицею, яка була у нього в іншій руці, по проїжджаючому повз жовтому мікроавтобусу «Фольксваген Транспортер Т5». Після чого він ( ОСОБА_63 ) знову отримав вказівку від ОСОБА_64 переслідувати жовтий мікроавтобус «Фольксваген Транспортер Т5» та блокувати його рух. В подальшому, керуючи «УАЗом» по провулку Кріпосному, він намагався здійснити блокування «Фольксвагена» з метою його зупинки. Після зупинку мікроавтобусу «Фольксваген », він керуючи автомобілем «УАЗ», зупинився попереду вказаного мікроавтобусу, після чого командир роти ОСОБА_65 вийшов з автомобіля та направився до вказаного жовтого мікроавтобусу. Через праве бокове дзеркало він бачив, як затримували людей та відводили їх до службових автобусів, які перебували з ними на чергуванні. Після затримання осіб, які були в жовтому мікроавтобусі, він разом з ОСОБА_66 та іншими співробітника «Беркут» на службових автобусах поїхали на територію Маріїнського парку, де після розмови з командиром полку ОСОБА_67 . ОСОБА_65 надав команду їхати йому та усім, хто були на службових автобусах марки «ПАЗ» та «Богдан», в яких знаходились затримані до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві (ас. 280-299 т.3).
Згідно з висновком експертів № 18965/15-52/18966/15-35 від 30 жовтня 2015 року дії водія автобуса ПАЗ не відповідали вимогам п.п. 1.5, 15.2, 15.5 ПДР. З урахуванням встановлених слідством характеристик зближення автомобілів Фольксваген та УАЗ на вул. Кріпосний провулок (які узгоджуються з відеозаписом « НОМЕР_7 - 04_36 - Разгром автомайдана Аскольдова могила, желтый бус на АДРЕСА_4 ») вбачається, що у випадку дорожньо-транспортної ситуації на вул. Кріпосний провулок небезпека/перешкода для руху була створена саме водію автомобіля Фольксваген водієм автомобіля УАЗ. Оскільки водій автомобіля УАЗ навмисно зупиняв автомобіль Фольксваген, виконуючи маневр зміни напрямку руху у безпосередній близькості від нього, таким чином, що у послідуючому відбулося їх зіткнення, то в даному випадку дії водія автомобіля УАЗ Патріот» н.з. НОМЕР_8 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП на Кріпосному провулку в м. Києві (ас. 15-21 т.4).
За змістом протоколу слідчого експерименту від 30 вересня 2015 року зі свідком ОСОБА_38 та долученого до нього відеозапису в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_68 , який був водієм службового автобуса «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_9 у складі оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві, відтворив обставини учасником та очевидцем яких він став, показав маршрут службового автомобіля під час переслідування жовтого мікроавтобуса з потерпілими, місце розташування транспортних засобів під час зупинки та зіткнення, подальший рух до Маріїнського парку та Оболонського РУ разом із автобусами «УАЗ-Патріот» та «Богдан», вказавши, що під час руху по вул. Івана Мазепи він по радіостанції почув, що командир роти ОСОБА_65 просив допомоги, так як, перебуваючи на провулку Кріпосний, когось затримав (ас. 299-307 т.3).
Відповідно до даних, зафіксованих у висновку портретної експертизи №19263/15-35 від 12 листопада 2015 року, на відеозаписі «0035.MTS» з 02:20 по 02:21 особа у камуфльованій формі та у масці типу «балаклава», що відкриває передні пасажирські двері автомобіля «УАЗ Патріот», при проведенні порівняльного дослідження портретів особи, зображеної у відеозаписі «00035.МTS», яка за загальними ознаками зовнішності не виключає тієї можливості, що на дослідженому відеозаписі та порівняльних зразках зображений командир оперативної роти № 2 полку міліції особливого призначення «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_65 (ас. 22-23 т. 4).
За даними протоколу слідчого експерименту від 8 жовтня 2015 року та долученого до нього відеозапису в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_69 , який був водієм службового автобуса «ПАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_10 у складі оперативної роти № 2 ПМОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві відтворив обставини очевидцем яких він став. Показав маршрут службового автомобіля «ПАЗ» в якому знаходилось до 30 працівників роти, черговість руху транспортних засобів, під час переслідування жовтого мікроавтобуса з потерпілими, місце розташування транспортних засобів під час зупинки та зіткнення, подальший рух до Маріїнського парку та Оболонського РУ разом із автобусами «УАЗ-Патріот» та «Богдан». Він не бачив, щоб пасажири «Фольксваген Транспортер Т5» вчиняли бійку та чинили супротив, а бачив тільки їх затримання (ас. 308-324 т.3).
Згідно з висновком експертів № 18963/15-52/18964/15-35 від 30 жовтня 2015 року, з урахуванням даних стосовно встановленого слідством факту зміщення автобуса ПАЗ праворуч, а також зафіксованого на відеозаписі характеру зближення транспортних засобів до подальшого контактування з автомобілем Фольксваген, є підстави вважати, що однією з причин зіткнення вказаних ТЗ було зміщення автобуса ПАЗ праворуч в напрямку траєкторії руху автомобіля Фольксваген. Уникнення контактування автобуса ПАЗ з автомобілем Фольксваген для водія автобуса ПАЗ (в технічному аспекті), забезпечувалось, щонайменше, відповідністю його дій вимогам п. 1.5 та п. 10.1 ПДР, для невиконання яких не було перешкод технічного характеру. Дії водія автобуса «ПАЗ» н.з. НОМЕР_2 під час зближення з автомобілем «Volkswagen» н.з. НОМЕР_4 не відповідали вимогам п.п. 1.5, та 10.1 ПДР (ас. 8-14 т. 4).
Відповідно до даних Витягу з реєстру ЄО № 2700 від 23 січня 2014 року 22.43 год. зареєстрований рапорт СВ Оболонського РУ ОСОБА_70 , до Оболонського РУ спецпідрозділом «Беркут» ГУ МВС України в м. Києві було доставлено затриманих за вчинення хуліганських дій в центрі м. Києва, а саме: 23 січня 2014 року приблизно о 05.20 год. гр. ОСОБА_18 , спільно з ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_25 , ОСОБА_77 , які, перебуваючи навпроти будинку 4 по пр. Кріпосному в м. Києві, стали чинити дії, якими грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та які були пов'язані з опором представникам влади, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку. Вищевказаних громадян було доставлено для проведення подальших слідчих дій (ас. 94-95 т.3).
Підставами для затримання потерпілих осіб, повідомлення їм про підозру та обрання судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були рапорти складені працівниками ПМОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві та їхні показання надані в якості свідків, які, нібито, бачили хуліганські дії.
Згідно з даними рапорту ОСОБА_6 - міліціонера 3-го взводу 2-ої оперативної роти полку міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в місті Києві, від 23 січня 2014 року у детально розписані події, які, начебто, мали місце 23 січня 2014 року по пров. Кріпосному, у тому числі про затримання ОСОБА_6 потерпілого ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за, нібито, участь у блокуванні службового автотранспорту та в захисних обладунках, із заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив неправомірні дії, а саме пошкодив службовий автотранспорт, завдавши при цьому тілесних ушкоджень працівникам «Беркут» поблизу будинку № 4 по провулку Кріпосному в м. Києві 23 січня 2014 року (ас. 206 т. 7).
Відповідно до даних, зафіксованих у відповіді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві № 023/023-156/547 від 5 червня 2023 року:
23 січня 2014 року о 17 год. 30 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_78 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-000;
23 січня 2014 року о 15 год. 26 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від старшого слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_79 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000165;
23 січня 2014 року о 13 год. 20 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_80 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000159;
23 січня 2014 року о 15 год. 50 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_81 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000170.
23 січня 2014 року о 11 год. 10 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_82 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000155.
23 січня 2014 року о 15 год. 25 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_83 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000164;
23 січня 2014 року о 14 год. 40 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_84 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000162;
23 січня 2014 року о 12 год. 25 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_85 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000156;
23 січня 2014 року о 13 год. 15 хв. уповноваженою службовою особою Регіонального центру телефонним зв'язком було отримано повідомлення від старшого слідчого Оболонського районного управління Головного управління МВС у місті Києві ОСОБА_86 про затримання у кримінальному процесуальному порядку ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , (прізвище записане зі слів особи, що повідомляла про затримання, без надання підтверджуючих документів, на слух уповноваженої особи Регіонального центру), за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 ККУ, та вказане повідомлення зареєстроване за номером № 026-0000158.
Також повідомлено, що у ході перевірки технічних відомостей, ведення яких здійснюється у форматі електронних таблиць Ехеl - не виявлено відомостей щодо повідомлень про затримання у адміністративному чи кримінальному процесуальному порядку 23 січня 2014 року громадян ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_87 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (ас. 93-95 т.8).
Відповідно до показань в судовому засіданні 16 травня 2023 року свідка ОСОБА_88 він був слідчим Оболонського районного управління МВС, допитував близько 15 працівників «Беркуту», допускає, що у тому числі і ОСОБА_6 також, щодо обставин хуліганських дій. Вказаних правоохоронців ніхто не викликав, вони вже чекали на нього в коридорі, коли він прийшов на роботу. У ході допиту він записував лише інформацію, яку йому надавали працівники «Беркуту» та повідомляв кожного про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, на що кожен надавав згоду, ставлячи свій підпис. У протоколі допиту свідка ОСОБА_6 стоїть саме підпис останнього.
Згідно з даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 3 вересня 2021 року, який було здійснено слідчим на підставі ухвали слідчого судді від 5 серпня 2021 року про тимчасовий доступ до речей і документів, у департаменті Офісу Генерального прокурора вилучені оригінал рапорту від 23 січня 2014 року, який складений ОСОБА_6 , та оригінал протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 23 січня 2014 року, який складений слідчим СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_89 (ас. 13-17 т.7).
За змістом протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 23 січня 2014 року, який був проведений слідчим слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м Києві ОСОБА_89 , ОСОБА_6 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, показав, що 23 січня 2014 року разом зі своїм підрозділом роти № 2 ПМОП «Беркут» здійснював охорону громадського порядку. За готелем «Салют» перший автобус з їхньої колони почав таранити мікроавтобус «Фольксваген транспортер» жовтого кольору, після чого зажали їхню колону на перехресті пров. Кріпосний - вул. Грушевського. Після цього з мікроавтобусу вийшли невідомі у кількості 7-10 чоловік, і приблизно о 05.20 год. почалося активне протистояння, які, всі без винятку, вчиняли активні дії - силовий опір, напад тощо, та щодо яких працівниками «Беркуту» використовувались гумові палки. Ті особи, які вийшли з автобусу Фольксваген, то, начебто, всі були затримані, проте, були й інші, які встигли відійти (ас. 207-210 т. 7).
Даними висновку експерта № 15690-15693/15-32/15730-15733/15-32 від 15 жовтня 2015 року підтверджується, що рукописний запис у відповідних рядках протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 23 січня 2014 року виконанні ОСОБА_6 ; рукописний текст на лицевій і зворотній сторонах та підпис від імені ОСОБА_6 на зворотній стороні рапорту від 23 січня 2014 року, що складений від імені ОСОБА_6 на ім'я начальника Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві полковника міліції ОСОБА_90 виконані ОСОБА_6 (ас. 3-19 т. 6).
Також висновками експертів за результатами проведення судово-почеркознавчих експертиз № 17507/17508/15-32 від 15 грудня 2015 року, № 15788/15789/15-32/15790/15791/15-32 від 2 листопада 2015 року, № 15798/15799/15-32/15800/15801/15-32 від 6 листопада 2015 року, № 15770-15774/15-32/15775-15779/15-32 від 11 грудня 2015 року, № 15824-15827/15-32/15828-15831/15-32 від 21 жовтня 2015 року, № 15802-15806/15-32/15807-15811/15-32 від 13 листопада 2015 року, № 15832-15836/15-32/15837-15841/15-32 від 2 листопада 2015 року, № 18422/18423/15-32 від 14 грудня 2015 року підтверджено, що рукописні записи протоколів допиту свідка та рапортів, на підставі яких здійснювалося затримання потерпілих, виконанні міліціонерами ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві (ас. 31-114 т. 5).
Оцінюючи та аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені судом докази в їх сукупності, колегія суддів вважає непереконливими доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин.
Так, судом першої інстанції під час судового розгляду перевірялись доводи сторони захисту про недоведеність обставини перебування ОСОБА_6 в час подій з транспортними засобами та подальшого побиття працівниками міліції активістів, та визнані необґрунтованими, оскільки зазначені обставини підтверджуються сукупністю зібраних у справі належних і допустимих доказів, зокрема, списком осіб особового складу полку, в якому зазначений ОСОБА_6 , які перебували у службовому автотранспорті, затримували мікроавтобус жовтого кольору на Кріпосному провулку у м. Києві, дані якого також узгоджується з рапортом та протоколом допиту міліціонера відділення № 1 взводу № 3 другої оперативної роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві, старшого сержанта міліції ОСОБА_6 , протоколом тимчасового доступу від 16 серпня 2016 року. За встановлених під час судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що версія сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового розгляду, на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діянь.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.
Сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, отриманих у передбачений КПК України процесуальний спосіб, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді міліціонера роти № 2 ПМОП «Беркут», будучи співробітником спеціального підрозділу міліції, здійснював функції представника державного озброєного органу виконавчої влади, тобто, був службовою особою, що не оспорюється і стороною захисту.
Також даними, зафіксованими у відповіді командира полку міліції особового призначення «Беркут» № 44/88 від 6 лютого 2014 року ОСОБА_34 , інформації оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з прив'язкою до місця знаходження номеру телефону, яким користувався 23 січня 2014 року ОСОБА_6 , у рапорті та протоколі допиту свідка ОСОБА_6 , також беззаперечно підтверджується факт перебування обвинуваченого у нічний час 23 січня 2014 року по пров. Кріпосному, 4, у м. Києві.
Окрім того, показаннями потерпілих під час судового розгляду в сукупності з письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду, є доведеним факт, що потерпілі у даному кримінальному провадженні в ніч на 23 січня 2014 року пересувались на мікроавтобусі «Фольксваген Транспортер Т5» жовтого кольору державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_18 , що жодних неправомірних дій по відношенню до будь-яких осіб потерпілі не вчиняли, проте, переслідувались працівниками «Беркуту», які знаходились у відповідних транспортних засобах та серед яких знаходився і обвинувачений; що саме внаслідок неправомірних дій працівників підрозділу «Беркут» відбулось зіткнення шляхом тарану з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_18 та блокування останнього; подальші незаконні дії працівників вказаного підрозділу, у тому числі й обвинуваченим, по відношенню до потерпілих, які зазнали жорстокого нападу з боку працівників правоохоронного органу, які витягнули потерпілих з мікроавтобусу, не маючи змоги вийти з нього самостійно; потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження, а у подальшому вони були безпідставно затримані та відвезені до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Обставини затримання потерпілих, хоча й викладені неправдиво, проте, знайшли своє відображення у власноручно написаному рапорті ОСОБА_6 та у протоколі його допиту як свідка. Наведеним спростовуються доводи сторони захисту про те, що у справі немає прямих доказів вчинення ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень.
Більш того, колегія суддів вважає, що сукупність об'єктивних доказів перебування обвинуваченого у цей день та час по пров. Кріпосному в м. Києві, спростовує доводи захисника про те, що практично весь обсяг обвинувачення стороннього спостерігача змушує сумніватися, чи дійсно ОСОБА_6 вчиняв ці правопорушення.
На переконання колегії суддів, є необґрунтованими й доводи апеляційної скарги захисника про те, що згідно з матеріалами справи немає жодного доказу того, що ОСОБА_6 дійсно до початку кримінального правопорушення домовлявся про спільне його вчинення.
Так, домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов'язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.
Послідовність дій працівників підрозділу «Беркут», яка полягала у тому, що протягом певного часу вони намагались блокувати транспортний засіб під керуванням ОСОБА_18 , а після примусової зупинки мікробусу шляхом тарану та його блокування працівники підрозділу «Беркут» з застосуванням фізичної сили витягували потерпілих з автобусу, наносили їм удари, за допомогою фізичної сили помістили їх у службовий транспортний засіб, доставили до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де написали рапорти, а у подальшому надали показання, які містили неправдиві відомості, як раз і свідчать про наявність попередньої домовленості на вчинення злочинів, і наведені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту у цій частині.
Також під час судового розгляду беззаперечно встановлено, що всі дії працівниками спецпідрозділу «Беркут», у т.ч. і ОСОБА_6 , здійснювались на виконання наказів командира роти ОСОБА_91 .
Окрім того, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, предметом злочинів, передбачених статтями 366, 358 КК України, є офіційний документ. Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Колегія суддів враховує, що відповідно до Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27 липня 2012 року № 650, рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв'язку з цим відповідного прохання, та має такі реквізити: адресат; назва виду документа (Рапорт); текст документа; відмітка про наявність додатків, (якщо вони є); підпис, дата документа.
За своїм змістом рапорт ОСОБА_6 , складений службовою особою, мав відповідні реквізити - у ньому було зазначено особу, на ім'я якої рапорт був поданий, текст, який містив інформацію про певні події, а також дату його складання та підпис ОСОБА_6 .
Зазначена у рапорті інформація потягла за собою правові наслідки, а саме процедуру притягнення потерпілого ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності, яку б за відсутності рапорту не було розпочато. Рапорт складений ОСОБА_6 як службовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, в яких він зазначив про виявлені ним факти порушень, тобто, події та явища, які він, начебто, особисто бачив і сприймав під час несення служби. Після складання рапорту ОСОБА_6 передав цей рапорт до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києвідля відповідного реагування. Дослідженими у справі доказами підтверджується, що рапорт ОСОБА_6 разом з рапортами інших працівників спецпідрозділу «Беркут» став підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо, нібито, неправомірних дій потерпілих 23 січня 2014 року на Кріпосному провулку в м. Києві.
Окрім того, як встановлено з сукупності досліджених доказів вказаний рапорт ОСОБА_6 23 січня 2014 року використаний слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальному провадженні № 12014100050000506 для затримання ОСОБА_23 в порядку ст. 208 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - оголошення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, після чого Оболонським районним судом м. Києва відповідно до клопотання слідчого відносно ОСОБА_23 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою.
Таким чином, рапорт обвинуваченого складений за встановленою формою, містить у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, та підписаний службовою особою, а, відтак, набув статусу офіційного документу, в який обвинуваченим внесені завідомо неправдиві відомості.
Також колегія суддів приймає до увагу, що показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад злочину, передбаченого ст. 384 КК України, якщо вони надані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуальне оформлені.
Наявними у кримінальному провадженні доказами беззаперечно встановлено, що під час допиту 23 січня 2014 року слідчим ОСОБА_89 в якості свідка ОСОБА_6 останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, надав завідомо неправдиві показання щодо подій, які відбувались 23 січня 2014 року по пров. Кріпосному у м. Києві, усвідомлював, що повідомляє завідомо для нього неправдиві відомості про обставини події, приховуючи ті, що має обов'язок повідомити, внаслідок чого ввів слідство в оману щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню за приписами ст. 91 КПК України.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості та дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку.
При цьому колегія суддів враховує, що органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень за попередньою змовою групою осіб, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу, тобто, в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями за відсутності ознак катування, що спричинило тяжкі наслідки (ас. 28 т. 1).
Суд першої інстанції, вирішуючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, врахував положення пункту 4 Примітки до ст. 364 КК України, якими передбачено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367 КК вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. Також судом враховані роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму ВСУ від 26 грудня 2003 року N 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»», відповідно до яких тяжкими наслідками при перевищенні влади або службових повноважень (ч. 3 ст. 365 КК) визнаються також заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК), розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо.
Окрім того судом першої інстанції встановлено, що потерпілим не було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, смерті. З огляду на розмір встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян станом на 2014 рік, розмір необхідної завданої матеріальної шкоди для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 365 КК України станом на січень 2014 року повинен був складати від 152250 грн. Однак, висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 10896/15-54 від 20 жовтня 2015 року встановлено, що вартість матеріальної шкоди завданої власнику мікроавтобуса Volkswagen Transporter Т5 жовтого кольору, р.н. НОМЕР_4 внаслідок зіткнення з мікроавтобусом на Кріпосному провулку в м. Києві та заподіянням йому пошкоджень станом на 23 січня 2014 року становить лише 81009,50 грн. Вказану вартість матеріальної шкоди підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_18 , якого допитано в ході судового розгляду. Отже, у матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження спричинення діями ОСОБА_6 саме тяжких наслідків.
Також судом враховані правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к), згідно з якими об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту третього примітки до статті 364 КК не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за частиною другою статті365 КК.
З огляду на наведені в оскаржуваному вироку обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки перевищення ОСОБА_6 влади та службових повноважень супроводжувалося насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
При цьому, як зазначив суд першої інстанції, склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, є менш тяжким, аніж передбачений ч. 3 ст. 365 КК України, у зв'язку з чим кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону N 3207-VI від 7 квітня 2011 року) як перевищення влади та службових повноважень за попередньою змовою групою осіб, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу, тобто в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалося насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування за таких обставин, з чим погоджується й колегія суддів.
Також колегія суддів вважає доведеним умисне складання ОСОБА_6 , як службовою особою, завідомо неправдивого офіційного документу, внесенні до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу, а тому дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено, щоОСОБА_6 умисно надав завідомо неправдиві показання свідка під час провадження досудового розслідування у поєднанні зі штучним створенням доказів обвинувачення та у поєднанні з обвинуваченням у тяжкому злочині, а, відтак, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 384 КК України.
Покарання ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено у відповідності до вимог ст. 50, 65 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегія суддів не вбачає.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, не знайшли свого підтвердження, а, відтак, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 вересня 2023 року щодоОСОБА_6 за ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 222-VII від 18 квітня 2013 року), ч. 2 ст. 384 КК України (в редакції закону № 245-VII від 16 травня 2013 року) - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
______________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4