печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14235/20-ц
05 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, третя особа Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про відшкодування шкоди,
Позиція сторін у справі.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, третя особа Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 31 березня 2020 року боржником судове рішення № 805/2621/18-а від 13.08.2018 року не виконано, пенсія за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 року не рахунок позивача не надійшла. Станом на 31.03.2020 року відсутні будь-які інші примусові практичні можливості для виконання судового рішення. Наявне відкрите виконавче провадження № 57500003 було фактично формальним та недієвим. Позивач вважає, що з боку виконавчої служби та взагалі Держави, створено ілюзорність проведення дій по начебто виконанню судового рішення.
Представник відповідача Міністерства юстиції України подав відзив на позов, в якому зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 забезпечено виконання рішень судів з питань нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, погашення існуючої заборгованості з їх виконання, а також приведено у відповідність видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України із врахуванням видатків, необхідних для забезпечення виплати вказаних виплат за рішенням суду. Позивач фактично ставить питання, які за своєю правовою природою не є стягненням матеріальної шкоди, а є спробою позивача обійти встановлену законодавством процедуру погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Відповідач Державна казначейська служба України та третя особа Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області своїм процесуальним правом на подання заяв по суті справи не скористалися, уповноваженого представника для участі у судових засіданнях не направили, хоча про дату та час судових засідань були повідомлені належним чином.
Процесуальні дії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі № 805/2621/18-а позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.01.2015 року та зобов'язано поновити виплату пенсії. Як зазначає позивач, Костянтинівсько-Дружківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі № 805/2621/18-а не виконало, ані в добровільному, а ні в примусовому порядку. В зв'язку з чим, у Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України утворилась заборгованість перед позивачем з виплати пенсії в розмірі 508 406, 08 грн.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
З наведеного вище випливає, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що третя особа Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не виконує рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі № 805/2621/18-а щодо поновлення виплати йому пенсії, а тому він має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі суми неотриманої пенсії.
Однак факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачеві кошти на виконання судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18) та від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19).
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, третя особа Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя С. В. Вовк