печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7759/24-к
12 березня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у межах кримінального провадження №62023100120000166 від 08.03.2023 про часткову відмову у задоволенні клопотання,
19.02.2024 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у межах кримінального провадження №62023100120000166 від 08.03.2023 про часткову відмову у задоволенні клопотання.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що він звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, з клопотанням від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К про проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №62023100120000166, проте постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у задоволенні вказаного клопотання частково відмовлено.
У скарзі заявник просить скасувати постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у межах кримінального провадження №62023100120000166 від 08.03.2023 про часткову відмову у задоволенні клопотання, оскільки вказану постанову особа, що подала скаргу, вважає такою, що підлягає скасуванню в наслідок її необґрунтованості, незаконності та винесеною без належної оцінки усім доказам, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Особа, яка подала скаргу в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомлено. ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.
Слідчий, процесуальне рішення якого являється предметом оскарження, в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. До суду старший слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 подав письмові заперечення.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність дізнавача, слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, дізнавачу чи прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000166 від 08.03.2023 року.
У межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, із клопотанням від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К про проведення слідчих дій.
15.11.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/49608/23-к зобов'язано уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, розглянути клопотання від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К відповідно до ст. 220 КПК України та прийняти вмотивоване рішення.
Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у кримінальному провадженні №62023100120000166 від 08.03.2023 було частково відмовлено у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К.
Відтак вказана скарга подана повноважною особою, у визначений законом спосіб, тобто є прийнятною для розгляду слідчим суддею на стадії досудового розгляду.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Так, при дослідженні оскаржуваної постанови, встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання, слідчий вказав, що слідчий в ході досудового розслідування самостійно визначає обсяг слідчих дій, у зв'язку з чим, клопотання від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К буде долучено до матеріалів кримінального провадження, а необхідність виконання слідчих дій буде вирішуватися в процесі здійснення досудового розслідування.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є в т. ч. охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення повного розслідування, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110, ч. 2 ст. 220 КПК України, постанова, крім змісту обставин, які є підставами для її прийняття, має містити мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Всупереч вказаній нормі, оскаржувана постанова слідчого від 21.12.2023, не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 ст. 110 КПК України, є невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Частиною 6 статті 223 КПК України передбачено, що слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 10 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками, що є принципом рівність перед законом і судом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що є принципом змагальності сторін.
Системний аналіз наведених положень закону та змісту оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без дотримання вимог КПК України та не вмотивована належним чином, тому слідчий суддя прийшов висновку задоволення скарги та скасування постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у кримінальному провадженні №62023100120000166 від 08.03.2023 про часткову відмову у задоволенні клопотання, як винесеної без законних на те підстав.
Разом з тим, слідчий суддя відмовляє у задоволенні вимог скарги у частині зобов'язання уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, провести зазначені в клопотанні від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К слідчі дії, оскільки дана вимога є передчасною.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 1-40, 42, 46, 50, 220, 221, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити частково.
Постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.12.2023 у кримінальному провадженні №62023100120000166 від 08.03.2023 про часткову відмову у задоволенні клопотання - скасувати.
Зобов'язати старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №62023100120000166 від 08.03.2023, повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 25.10.2023 за вх. № 33678-23/К згідно ст. 220 КПК України, в строк не більше трьох днів про що повідомити належним чином заявника.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1