Справа №:755/11942/23
Провадження №: 1-кп/755/422/24
"15" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Позиція і клопотання учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні подала ряд клопотань, а саме: клопотання про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ; клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 ; клопотання про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 . Зазначила про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просила задовольнити подані клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_13 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 належним чином себе поводить, дотримується покладених на нього обов'язків, ризик впливу на потерпілих та свідків відсутній. Після перебування обвинуваченого в СІЗО, в нього погіршився стан здоров'я, просив врахувати те, що ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, літню матір та хворого брата, він є власником ряду підприємств: ТОВ «ГОРПИЦЯ», ТОВ «Світ меблів України», ТОВ «Аваторія», ТОВ «І+А МУЛЬТІ ТРЕЙД», йому було оголошено подяки за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Дарницького району м. Києва. Крім того, зауважив, що ОСОБА_5 потрібно виїжджати за територію м. Києва та Київської області з метою оздоровлення, зокрема у м. Трускавець, волонтерська діяльність теж вимагає періодичного виїзду, оскільки він є волонтером БО БФ «Департамент військових волонтерів».
Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Крім того, стороною захисту заявлено клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мотивуючи тим, що минув час, прокурором не доведені ризики, обов'язки, покладені на нього, він виконує.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні просив повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки обов'язки його підзахисний виконує, ризики відсутні.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позицію своїх захисників.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію захисників обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Положення закону, якими керувався суд
Згідно з ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч. 1 ст. 179 КПК України).
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1, 2 ст. 181 КПК України).
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Крім того, відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Згідно ч. 1 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ч. 1 ст. 198 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Згідно ч. 1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Висновки та мотиви суду
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов такого висновку.
Щодо обґрунтованості підозри
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
В цьому випадку, обвинувальний акт щодо вказаних обвинувачених перебуває на розгляді в суді.
Враховуючи, що суд на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у обвинувальному акті дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.
Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв'язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Щодо ризику переховування від суду, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.
Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.
Введення в країні воєнного стану обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).
Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Разом з тим, зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб'єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК України, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, два з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, що в поєднанні з даними про особу обвинуваченого з'ясованими судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв'язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що вони можуть втекти.
Щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачені, не будучи обмежені у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочинів, у якому останні обвинувачуються, можуть здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно наявність ризику впливу існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Однак, враховуючи той факт, що у даному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_17 та потерпілий ОСОБА_18 неодноразово з'являлись у судове засідання, перебували в одному залі з обвинуваченими, жодного разу не повідомляли суду чи прокурору про здійснення щодо них тиску чи інших заходів впливу, утверджує суд у думці про реальність цього ризику лише щодо свідків.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд ставиться до нього критично та вважає його формальним, оскільки, як було підтверджено прокурором у судовому засіданні 21.09.2023, у період з 2021 року по 2023 рік не було зафіксовано вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, щодо інших обвинувачених, то прокурором не повідомлялось суду про наявність інших кримінальних проваджень, відтак даний ризик є недоведеним.
Врахування судом обставин відповіднодо ч. 1 ст. 178 КПК України
Суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує узагальнені відомості щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно даних обвинувального акта та наданих стороною захисту документів, з'ясовано, що:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 06.11.2001 Харківським РУ ГУМВС України в M. Києві), уродженець м. Києва, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,одружений, офіційно не працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2007 р.н., 2012 р.н., 2014 р.н., є раніше не судимим.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України(паспорт серії НОМЕР_2 виданий 21.03.2000 Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві), уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , неодружений, приватний підприємець, є раніше не судимим.
Крім того, суд враховує те, що ОСОБА_5 , є волонтером БО БФ «Департамент військових волонтерів», а також оголошену подяку за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Дарницького району м. Києва.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 03.08.2002 Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві), уродженець м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , є приватним підприємцем,одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2007 р.н., 2009 р.н. та 2018 р.н., є раніше не судимим.
Разом з тим, суд враховує позитивні характеристики обвинуваченого, надані ДУ «Київський слідчий ізолятор», ТОВ «ДЕЛЬТА-ЩИТ» та Добровольчим формуванням № 7 територіальної оборони м. Києва «Легіон Д», а також надані стороною захисту копії нагород та подяк обвинуваченого.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів
Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , то суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи наявність доведених двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Водночас, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та те, що обов'язки, покладені на нього, він виконує, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та покладення на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , то судом взято до уваги те, що як було встановлено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2024, обвинувачений ОСОБА_5 на момент застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушив заборону залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 в період часу з 21 год 00 хв до 07 год 00 хв, а саме: в період часу з 18.11.2023 22 год 00 хв по 19.11.2023 10 год 30 хв перебував у готелі «Дніпро», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2.
Відтак, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи наявність доведених двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , то суд враховує той факт, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не вчинив інших кримінальних правопорушень, а також бере до уваги його належну процесуальну поведінку під час судових засідань.
В рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово зазначалось про принцип поваги до особистої свободи, та те, що задля застосування суворішого запобіжного заходу необхідно продемонструвати наявність конкретних фактів, які б доводили, що стверджувані ризики переважають над вказаним принципом (див. наприклад рішення у справах «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine), заява № 622/11, «Плачков проти України», заява №76250/13тощо).
Стороною захисту у судовому засіданні заявлено клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, проте на переконання суду, зважаючи на наявність доведених двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків, а також необхідність забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, потреба у застосуванні запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 не відпала.
Відтак, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 194 КПК України, суд приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків в цьому кримінальному провадженні є особисте зобов'язання, а тому у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.
Керуючись ст. 131-132, 176-178, 180-183, 193-194, 196, 201, 203, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків застосованих до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 15 травня 2024 року наступні обов'язки:
не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - відмовити.
У задоволенні клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.
Вказані обов'язки покласти на ОСОБА_4 до 15 травня 2024 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов'язків застосованих до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.
Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 15 травня 2024 року наступні обов'язки:
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 .
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим та захисникам негайно після її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 30 хв 20 березня 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1