Справа №:755/5188/22
Провадження №2/755/539/24
"23" лютого 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Коваленко І.В.,
при секретарі судового засідання - Назаровій І.В.,
за участю сторін:
представник позивача - адвокат Ковалевська Д.С.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, три відсотки річних, інфляційних витрат, матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
24 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалевська Д.С., звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовним вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, три відсотки річних, інфляційних витрат, матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до позовних вимог, позивач просила суд:
«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування у розмірі 41 255,02 грн; пеню за 126 днів прострочення у розмірі 3 221,28 грн.; 3% річних за 126 днів прострочення у розмірі 427,00 грн.; збитки від інфляції за 126 днів у розмірі 5 123,39 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : матеріальну шкоду у розмірі 120 077,77 грн.; відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з відповідачів судовий збір».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.10.2021 року о 10 год. 00 хв. в м. Києві, по вул. Старонаводницька відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Hyundai Sonata LF» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Печерського районного суду міста Києва №757/58673/21-п від 14.12.2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Страховика - ТДВ «СК «Кредо», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203043370 (далі - Поліс). Згідно з Полісом № 203043370 розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000,00 грн. На виконання ст. 33, 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», 29.10.2021 року Позивач засобами поштового зв'язку надіслала до ТДВ «СК «КРЕДО» (Відповідача-1) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування, додавши всі необхідні документи. 02.11.2021 року Страховик отримав заяву на виплату страхового відшкодування. З метою визначення справедливого розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП, Позивач звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 та уклала договір про проведення експертної оцінки. 18.01.2022 р. ФОП ОСОБА_4 складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 582/10-21, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту ТЗ «Hyundai Sonata LF» д.н.з. НОМЕР_2 становить 216 729,06 грн., вартість матеріального збитку (що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) з урахуванням ПДВ становить 107 780,45 гри., без урахування ПДВ становить 96 651,29 грн. Отже, оскільки Позивач в заяві про виплату страхового відшкодування зазначила власні банківські реквізити на виплату страхового відшкодування, то розмір страхового відшкодування, що має бути виплачений Відповідачем-1 (Страховиком) Позивачу становить 96 651,29 грн. Листом від 08.02.2022 року, Страховик повідомив про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 55 396,27 та пені у розмірі 212,48. Однак, 07 лютого 2022 року, без узгодження з Позивачем розміру страхового відшкодування, ТДВ «СК «КРЕДО» було переведено на банківські реквізити Позивача страхове відшкодування у розмірі 55 396,27 грн. та пеню у розмірі 212,48 грн. Таким чином, недоплачений розмір страхового відшкодування становить 41 255,02 грн., що становить різницю між вартістю матеріального збитку без ПДВ відповідно до Звіту № 582/10-21 (96 651,29 грн.) та сплаченою сумою страхового відшкодування (55 396,27 грн.).
Щодо стягнення з Відповідача-1 пені, позивач посилалась на правові висновки, викладені у Постанові від 11 грудня 2019 року по справі №761/6406/16-ц, де висновувалось, що договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належить до грошових зобов'язань, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. Позивач вказувала, що несплата страховиком страхового відшкодування у повному обсязі у передбачені законодавством строки, є неналежним виконанням грошового зобов'язання, внаслідок чого має місце прострочення виконання такого зобов'язання. Оскільки 07.02.2022 року Страховик здійснив виплату лише частини страхового відшкодування, а недоплаченою частиною страхового відшкодування залишилась сума у розмірі 41 255,02 грн., то Позивач вважає правомірним розрахувати пеню, 3% річних та інфляційні витрати в період з 08.02.2022 року по 14.06.2022 рою /до дати написання позовної заяви: з 08.02.2022 року по 14.06.2022 року = 126 днів прострочення Сума боргу: 41 255,02 грн. Пеню розраховує за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] х [Ставка пені (%)] /100% 1365 днів х [Кількість днів]. Отже, пеня за 126 днів прострочення = 3 221,28 грн.
Щодо стягнення збитків від інфляції та 3% річних відповідно до cm. 536 та 625 Цивільного кодексу України, позивач просила стягнути з Відповідача-1 3% річних за 126 днів прострочення у розмірі 427,00 грн. та збитки від інфляції за 126 днів у розмірі 5 123,39 грн., виходячи з наступних розрахунків. Розрахунок витрат від інфляції: з 08.02.2022 року по 14.06.2022 року = 126 днів прострочення. Сума боргу: 41 255,02 грн. Розраховує за формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] /100% - [Сума боргу]. Отже, збитки від інфляції за 126 днів прострочення становлять - 5 123,39 грн. Також позивач розраховує 3% річних на наступним чином: з 08.02.2022 року по 14.06.2022 року = 126 днів прострочення. Сума боргу: 41 255,02 грн. Отже, 3 % річних за 126 днів прострочення становить - 427,00 грн.
Посилаючись на викладене та на зміст п.п. 9.1, 9.2, 9.4. ст. 9, абзацу 1 п. 12.1 ст. 12, п. 22.1 ст. 22, ст. 30, п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що обмежують ліміт відповідальності страховика в межах страхової суми, враховуючи розмір оціненої шкоди відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 582/10-21 від 18.01.2022 р., складеного СОД ФОП ОСОБА_4 , вбачаючи, що Страховиком 07.02.2022 року, сплачено частину страхового відшкодування у розмірі 55 396,27 грн., Позивач вважає, що виплаті на користь Позивача Відповідачем- 1 підлягає недоплачена частина страхового відшкодування у розмірі - 41 255,02 грн., пеня за 126 днів прострочення - 3 221,28 грн., збитки від інфляції - 5 123,39 грн. та 3% річних - 427,00 грн.
Решта коштів, що відповідають розміру завданої Позивачу матеріальної шкоди, підлягають стягненню з Відповідача-2, оскільки страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Оскільки вартість матеріального збитку, що визначається автотоварознавчим дослідженням є результатом теоретичного розрахунку (оскільки застосовуються до вартості відновлювального ремонту математичні формули), а вартість відновлювального ремонту є сумою вартості робіт, фарбування та запасних частин, що є ринковими та об'єктивними на момент визначення збитку, то саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є повною та необхідною для відновлення Позивачем свого пошкодженого автомобіля, а тому Позивач, як потерпіла особа має право на отримання компенсації вартості відновлювального ремонту на суму 216 729,06 грн. для подальшого відновлення власного транспортного засобу.
З огляду на те, що вина Відповідача-2 у завдані збитків (майнової шкоди) Позивач встановлена маючою преюдиційне значення постановою Печерського районного суду міст. Києва №757/58673/21-п від 14.12.2021, враховуючи, що страхове відшкодування, що має бути сплачене Страховиком становить 96 651,29 грн, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Sonata LF» д.н.з. НОМЕР_2 , тобто кошти, як необхідні для відновлення порушеного права - 216 729,06 грн., то Позивачу з боку Відповідача-2 підлягає виплата різниці між вартістю відновлювального ремонту (216 729,06 гри.) та страховим відшкодуванням (що має бути сплачений Відповідачем-1) (96 651,29 гри.), що становить 120 077,77 грн.
Додатково, Позивач просить стягнути з Відповідача-2 5 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, оскільки в результаті протиправних дій Відповідача-2 було спричинення пошкодження майна Позивача, що безумовно вплинуло на якість її повсякденно життя, в тому числі за рахунок того, що Позивач була вимушена витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО та страхової компанії, звертатись за допомогою до юристів і т.д.
24 червня 2022 року позовну заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано в провадження судді Коваленко І.В.
31 липня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
26 вересня 2022 року (Вх.№ЕП-8769) до суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача-1 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» - Кривцуном В.В., з дотриманням вимог статей 127, 174, 178 ЦПК України. За змістом відзиву відповідач-1 висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов. Зокрема, щодо порядку виплати страхового відшкодування ТДВ СК «Кредо», Відповідач підтверджує настання свого обов'язку щодо виплати страхового відшкодування за наслідками пошкодження транспортного засобу Позивача у вказаній ДТП на підставі Полісу № ЕР/ 203043370 та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте, свої зобов'язання ТДВ СК «Кредо» щодо виплати страхового відшкодування перед Позивачем виконало у повному обсязі, виходячи із наступного. 29.10.2021р. та від Позивача надійшли повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадка, та заява на виплату страхового відшкодування. 29.10.2021р., у відповідності до вимог ч. 34.2. ст. 34 Закону, Відповідачем, із залученням оцінщика, у присутності Позивача був проведений огляд пошкодженого автомобілю HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля №3000048/10/21 від 07.11.2021 р., замовленого та оплаченого Відповідачем-1, вартість відновлювального ремонту автомобілю HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу 0,63% та без врахування ПДВ, становить 55 396,27 грн. 07.02.2022 р. ТДВ СК «Кредо» страховим актом № 3000048-1 було визнано настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого Полісом автомобілю CITROEN DS4, д.н.з. НОМЕР_1 за спричинення пошкоджень частин та деталей автомобіля HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_2 , які сталися 15.10.2021 р, страховим випадком, передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Полісом №ЕР/203043370, та призначене страхове відшкодування у розмірі 55396,27 грн. та пені. Зазначена сума страхового відшкодування була виплачена Позивачу 07.02.2021 р. Таким чином, Позивачу Відповідачем-1 на виконання вимог Закону у повному обсязі відшкодовані збитки, понесені із ДТП, а саме: розмір відновлювального ремонту з врахуванням зносу 0,63% та без врахування 20% ПДФ автомобілю HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_2 та пенею. (а.с.61-87)
24 жовтня 2022 року (Вх.№36716) через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про призначення судової автотоварознавчої експертизи. (а.с.91-93)
24 жовтня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про призначення у вказаній цивільній справі судової транспортно-товарознавчої експертизи, провадження у справі - зупинено.
24 січня 2023 року до суду надійшли клопотання від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) про надання додаткових матеріалів, про оплату експертизи та про погодження більш розумних строків проведення експертизи.
24 січня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення у справі судового засідання.
07 лютого 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо погодження строків проведення експертизи.
Відмовлено у задоволені клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання додаткових матеріалів для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у вказаній цивільній справі.
Погоджено проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у даній цивільній справі №755/5188/22, у термін понад 90 календарних днів, розумний та достатній для проведення призначеної експертизи.
Судову транспортно-товарознавчу експертизу постановлено провести по матеріалам справи без огляду транспортного засобу «Hyundai Sonata LF» д.н.з. НОМЕР_2 .
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
23 серпня 2023 року до суду надійшов висновок експерта від 14.08.2023 №32199/22-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи. (а.с.138-152)
25 серпня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення у справі судового засідання.
28 вересня 2023 року (Вх.№48222) до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача - адвокатом Ковалевською Д.С. Відповідно до поданої заяви, позивач просить зменшити позовні вимоги та вважати їх наступними:
«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування у розмірі 23 123,28 грн.; пеню за 182 днів прострочення у розмірі 3 465,27 грн.; 3% річних за 589 днів прострочення у розмірі 1 119,00 грн.; збитки від інфляції за 589 днів прострочення у розмірі 6 918,13 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : матеріальну шкоду у розмірі 68 145,08 грн.; відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з відповідачів судові витрати:
з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 : 1 812,19 грн. витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи; 10 541,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 344,87 грн. судового збору.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 3 850, 91 грн. витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи; 22 401,03 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 732,84 грн. судового збору» (а.с.158-173)
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача - адвокат Ковалевська Д.С. у судовому засіданні, яке відбувалось 22.02.2024 року, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень про зменшення позовних вимог, та на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України відшкодування матеріальної шкоди можливо при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.
Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що на підставі постанови Печерського районного суду міста Києва №757/58673/21-п від 14.12.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.12)
Як встановлено з мотивувальної частини постанови суду: «15.10.2021 року о 10 год. 00 хв. у м. Києві, на вул. Старонаводницька, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ) У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.»
За нормою частини четвертої ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 Цивільного кодексу України, визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована відповідачем ОСОБА_2 у Страховика - ТОВ «СК «Кредо», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203043370, що підтверджується витягом з бази даних МТСБУ про дійсність дії полісу на дату ДТП. (а.с.13).
Згідно з Полісом № 203043370 розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000,00 грн.
Правовідносини, що виникають під час дії даного полісу регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. (ст. 9 Закону)
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» розмір франшизи, не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до пункту 33.1.4. статті 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
29.10.2021 року позивач, на виконання вимог ст. 33, 33-1 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», засобами поштового зв'язку надіслала до Відповідача-1 ТДВ «СК «КРЕДО» письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування, які Відповідач-1 отримав 02.11.2021 року. (а.с.14-17)
Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 29, пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У відповідності до положень Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Згідно ст. 9 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхова компанія відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Частиною 34.2 ст. 34 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» встановлено, що страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
29.10.2021р, у відповідності до вимог ч. 34.2. ст. 34 Закону Відповідачем, із залученням оцінщика, у присутності Позивача був проведений огляд пошкодженого автомобілю HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується Актом огляду транспортного засобу №3000048 від. (а.с.70 (зв.) -71)
07.11.2021 року, на замовлення Відповідача-1 ТОВ «СК «Кредо», Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 було складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ) №3000048/10/21, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ «Hyundai Sonata LF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 62 795,51 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Hyundai Sonata LF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, без врахування ПДВ 20% на замінні складові та матеріали, становить: 55396,27 грн. Дата оцінки - 15.10.2021 року. (а.с.67-82)
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»,страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
07.02.2022 р. Відповідачем-1 ТДВ СК «Кредо» складено Страховий Акт №3000048-1 про виплату позивачу страхового відшкодування, в якому було визнано настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого автомобілю Полісом автомобілю CITROEN DS4, д.н.з. НОМЕР_1 за спричинення пошкоджень частин та деталей автомобіля HYUNDAI SONATA LF, д.н.з. НОМЕР_2 , які сталися 15.10.2021 р, страховим випадком, передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Полісом №ЕР/203043370, та призначене страхове відшкодування у розмірі 55396,27 грн. та пені за 7 дні прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 212,48 грн. (період розрахунку пені: з 01.02.2022 року по 07.02.2022 року - 7 днів) (а.с.82зв.)
07.02.2022 року Відповідачем-1 здійснив виплату позивачці страхового відшкодування у розмірі 55 396,27 грн. та пені за 7 дні прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 212,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5705 від 07.02.2022 р. (а.с.83)
Про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 55 396,27 грн. та пені у розмірі 212,48 грн. Відповідач-1 повідомив позивача своїм листом від 08.02.2022 р. за №822 (а.с.31)
Не погоджуючись з визначеною сумою страхового відшкодування, позивач посилається на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 582/10-21 від 18.01.2022 р., складений на замовлення позивача Суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, з урахуванням ПДВ, завданого власнику автомобіля «Hyundai Sonata LF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить: 107 780,45 грн. Вартість матеріального збитку, без урахування ПДВ, завданого власнику автомобіля «Hyundai Sonata LF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить: 96 651, 29 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Sonata LF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 216 729,06 грн. Ринкова вартість автомобіля «Hyundai Sonata LF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до моменту ДТП, становить: 291 984,00 грн. (а.с.17-30)
24 жовтня 2022 року представник позивача подав до суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з огляду на те, що матеріали справи фактично містять два розрахунки з визначення вартості матеріального збитку в різних розмірах.
За змістом положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. ( ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)
Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. ( ч.1 та ч.2 ст.102 Цивільного процесуального кодексу України).
В межах розгляду цивільної справи, судом постановлено ухвалу про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи, на вирішення експертів поставлено наступні питання: Яка дійсна ринкова вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Sonata LF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 жовтня 2021 року, в цінах на дату ДТП? Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Sonata LF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 жовтня 2021 року, у цінах на дату ДТП?
Згідно Висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 32199/22-54 від 14 серпня 2023 року, експерт дійшов до наступних висновків: Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Sonata LF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 жовтня 2021 року, в цінах на дату ДТП складає: 146 664,63 грн. Факт включення або не включення ПДВ до визначеної суми залежить від форми оподаткування суб'єктів господарської діяльності, які надають послуги з проведення ремонту КТЗ, реалізації складових і матеріалів тощо. Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Sonata LF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 жовтня 2021 року, у цінах на дату ДТП, складає: 88 784,99 грн. Факт включення або не включення ПДВ до визначеної суми залежить від форми оподаткування суб'єктів господарської діяльності, які надають послуги з проведення ремонту КТЗ, реалізації складових і матеріалів тощо. (а.с.140-147)
За правилами ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 Цивільного процесуального кодексу України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За наведених та встановлених обставин, суд бере за основу, як доказ, висновок експерта № 32199/22-54 від 14 серпня 2023 року, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Андрієм Коробкою, який має відповідну кваліфікацію та в якому зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за відомо неправдивий висновок за ст. 385 Кримінального кодексу України, відповідно до якого дійсна ринкова вартість транспортного засобу «Hyundai Sonata LF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 249 148,90 гривень.
Отже, суд, оцінивши докази долучені позивачем з точки зору їх належності, достовірності, допустимості, взаємного зв'язку між собою, причинно-наслідковим зв'язкам, приходить до висновку, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, з вини якого сталася ДТП, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», після настання страхового випадку у страховика виник обов'язок здійснити страхове відшкодування потерпілій особі (позивачу) в межах ліміту відповідальності за страховим полісом №ЕР/203043370, укладеним між відповідачем-2 та відповідачем-1 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» зі строком дії з 05.03.2021 р. по 04.03.2022 р., у загальному розмірі становить 130 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 гривень, після оцінки заподіяної шкоди страховиком виплачене страхове відшкодування у розмірі 55 396,27 гривень.
Разом з тим, оскільки суд бере за основу як доказ, висновок експерта КНДІСЕ № 32199/22-54 від 14 серпня 2023 року ОСОБА_6 , то відповідно вважає вірним праведний ним розрахунок з визначення вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки «Hyundai Sonata LF», д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що мала місце 15 жовтня 2021 року, в цінах на дату ДТП без урахування фізичного зносу складових (Свр), який був розрахований експертом за формулою Свр = Ср + См + Сс, де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, яка дорівнює 18 900,00 грн., См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, яка дорівнює 18 557,76 грн., Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, яка дорівнює 109 206,87 грн., та складає: 146 664,63 грн.
Крім того, суд враховує, що експертом було розраховано коефіцієнт фізичного зносу для замінюваних складників досліджуваного КТЗ (Ез), який = 0,53, та зроблено висновок, що ринкова вартість складових з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за формулою Сс' = Сс х (1-Ез) складає 51 327,23 грн.
Отже, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Sonata LF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 жовтня 2021 року, в цінах на дату ДТП, з урахуванням зносу, без урахування ПДВ, складає: 88 784,99 грн. = (18 900,00 грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт + 18 557,76 грн. вартість необхідних для ремонту матеріалів + 51 327,23 грн. ринкова вартість замінюваних складників з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).
Оскільки ліміт страхового відшкодування за страховим полісом №ЕР/203043370 станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди становив 130 000,00 грн., а відтак ліміт відповідальності відповідача-1 не перевищує розмір страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 , який складає в загальному розмірі 88 784,99 грн. (55 396,27 грн. (виплачена сума страхового відшкодування) + 33 388,72 грн. (частина страхового відшкодування, у урахуванням визначеної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, без урахування ПДВ, яка визначена у висновку експерта КНДІСЕ № 32199/22-54 від 14 серпня 2023 року).
Отже, відповідно до положень пункту 22.1 статті 22, статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач-1 повинен сплатити позивачу різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, без урахування ПДВ, яка визначена у висновку експерта КНДІСЕ № 32199/22-54 від 14 серпня 2023 року, у розмірі 88 784,99 грн., який не перевищує межі ліміту відповідальності відповідача-1, та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 55 396,27 грн., що становить - 33 388,72 грн.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Оскільки, звертаючись до суду з даним позовом, з урахуванням поданих уточнень, представник позивача просила стягнути з відповідача-1 ТДВ «СК «Кредо» страхове відшкодування у розмірі 23 123,28 гривень, за таких обставин, з урахуванням вимог статей 13, 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягає страхове відшкодування у розмірі 23 123,28 гривень.
Щодо позовних вимог, які пред'явлені до відповідача ОСОБА_2 про стягнення різниці між страховим відшкодуванням та фактичними збитками у розмірі 68 145,08 грн., то оскільки судом встановлено, що розмір заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не перевищує ліміт страхового відшкодування, спір фактично виник між позивачем і страховою компанією, тому позовні вимоги до відповідача-2 ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 68 145,08 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Звертаючись до суду з даним позовом, з урахуванням поданих уточнень, позивач просила також стягнути з відповідача-1 ТДВ «СК «Кредо» пеню за 182 дні прострочення у розмірі 3 465,27 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період часу з 02.02.2022 року по 03.08.2022, 3% річних за 589 днів прострочення від простроченої суми боргу у розмірі 1 119,00 грн. та інфляційні втрати за 589 днів прострочення у розмірі 6 918,13 грн. за період з 02.02.2022 р. по 14.09.2023 року.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. А у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.
За змістом аналізованої норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вказана норма також є спеціальною нормою, що застосовується до спірних правовідносин, так як вони виникли з приводу неналежного виконання обов'язків страховиком своїх обов'язків по сплаті страхового відшкодування, а тому страховик на підставі п.36.5 Закону зобов'язаний сплатити позивачу пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.
За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання».
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК Українияк спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2021 року відповідач-1 отримав заяву на виплату страхового відшкодування, а виплата страхового відшкодування на підставі ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мала відбутись у повному обсязі не пізніше 90-го дня з дати подання заяви про страхове відшкодування - 01.02.2022 року, то датою початку прострочення страхового відшкодування є 91-1 день, а саме - 02.02.2022 року.
З урахуванням того, що відповідачем порушено строк, встановлений законом на відшкодування та виплату страхового відшкодування, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача-1 ТДВ «СК «Кредо» пеню за 182 днів прострочення у розмірі 3 465,27 грн.; 3% річних за 589 днів прострочення у розмірі 1 119,00 грн.; збитки від інфляції за 589 днів прострочення у розмірі 6 918,13 грн.
Суд, приймаючи до уваги приписи ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проаналізувавши положення ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України, перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 ТДВ «СК «Кредо» пені за 182 днів прострочення у розмірі 3 465,27 грн.; 3% річних за 589 днів прострочення у розмірі 1 119,00 грн.; збитки від інфляції за 589 днів прострочення у розмірі 6 918,13 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 вказано, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача-2 ОСОБА_2 моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5000,00 грн., посилаючись на те, що в результаті протиправних дій Відповідача-2 відбулось пошкодження майна Позивача, що безумовно вплинуло на якість її повсякденно життя, в тому числі за рахунок того, що Позивач була вимушена витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО та страхової компанії, звертатись за допомогою до юристів і т.д.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
З урахуванням наданих позивачем доказів в обґрунтування моральної шкоди, приймаючи до уваги страждання, які зазнала позивачка внаслідок пошкодження автомобіля, та які полягали у зміні способу повсякденного життя позивачки через витрату особистого часу на пошук експертної організації, звернення до СТО, страхової компанії, за допомогою до юристів. Отже з урахуванням причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача-2 ОСОБА_2 та моральною шкодою, з яких обставин виходив позивачка, суд із застосуванням принципів розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 1 751,04 грн. відповідно до Закону України "Про судовий збір", що підтверджується платіжною інструкцією від 20.06.2022 (а.с.1).
Оскільки позовні вимоги задоволені частково на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, виходячи з такого розрахунку:
з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у розмірі 560,33 грн (34 625,68 грн (сума задоволених позовних вимог до вказаного відповідача * 100 % / 107 770,76 грн (ціна позову)=32% * 1 751,04 грн (сплачений при поданні позову судовий збір).
з ОСОБА_2 у розмірі 81,23 грн (5 000,00 грн (сума задоволених позовних вимог до вказаного відповідача * 100 % / 107 770,76 грн (ціна позову)= 4,63% * 1 751,04 грн грн (сплачений при поданні позову судовий збір).
Крім того позивачем понесено витрати, пов'язані з пов'язані з залученням судового експерта у розмірі 5 663,10 грн (а.с. 131).
Оскільки позовні вимоги задоволені частково на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи, виходячи з такого розрахунку:
з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у розмірі 1 812,19 грн (34 625,68 грн (сума задоволених позовних вимог до вказаного відповідача * 100 % / 107 770,76 грн (ціна позову)=32% * 5 663,10 грн (понесені витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи).
з ОСОБА_2 у розмірі 262,20 грн (5 000,00 грн (сума задоволених позовних вимог до вказаного відповідача * 100 % / 107 770,76 грн (ціна позову)= 4,63% * 5 663,10 грн (понесені витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи).
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному позивачем розмірі, до матеріалів справи долучено:
- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №07/22 від 11 лютого 2022 року, укладеного між АБ "Ковалевська та партнери" та ОСОБА_1 (а.с.165-168);
- копію квитанції від 11.02.2022 року про сплату 6 000,00 грн. за оплату послуг адвоката (а.с. 169).
- детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги по справі №755/5188/22, складений та підписаний адвокатом Ковалевською Д.С., згідно з яким надані нею послуги складаються з: 1. Підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (4 год.) 2. Складання, оформлення і надсилання позовної заяви (6 год). 3. Складання процесуальних документів (заява про призначення судової експертизи, заява про проведення засідання за відсутності позивача, заява про долучення доказів на клопотання експерта, заява про зменшення позовних вимог, розрахунок судових витрат) (12 год). 4. Підготовка до судових засідань, дорога на судове засідання, очікування та представництво інтересів позивача у судових засіданнях (3 год). (а.с.170)
Суд бере до уваги, що у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 910/1692/23).
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа за позовом ОСОБА_1 розглянута у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Відтак, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та заяви про зменшення позовних вимог.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (часткове задоволення позову), оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 6 000,00 грн, який є документально підтверджений, відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, виходячи з такого розрахунку:
з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у розмірі 1 920,00 грн (34 625,68 грн (сума задоволених позовних вимог до вказаного відповідача * 100 % / 107 770,76 грн (ціна позову)=32% * 6000,00 грн (понесені витрати на правову допомогу).
з ОСОБА_2 у розмірі 277,80 грн (3 000,00 грн (сума задоволених позовних вимог до вказаного відповідача * 100 % / 107 770,76 грн (ціна позову)= 4,63%* 6 000,00 грн (понесені витрати на правову допомогу).
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст .22, 23, 549, 625, 979, 980, 981, 990, 1166, 1167, 1187, 1192,1194 ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.п. 3, 5, 7, 9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, три відсотки річних, інфляційних витрат, матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» страхове відшкодування в розмірі 23 123,28 грн., пеню за 182 днів прострочення у розмірі 3 465,27 грн.; 3% річних за 589 днів прострочення у розмірі 1 119,00 грн.; збитки від інфляції за 589 днів прострочення у розмірі 6 918,13 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» судовий збір у розмірі 560,33 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 1 812,19 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 920,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 81,23 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 262,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 277,80 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 )
Боржник-1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (код ЄДРПОУ 13622789, юридична адреса: 69068, м.Запоріжжя, просп.Моторобудівників, буд.34)
Боржник-2: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомий).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Повний текст рішення суду складений 01 березня 2024 року.
Суддя І.В.Коваленко