ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1159/24
провадження № 2-а/753/78/24
29 лютого 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
09.01.2024 ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Щербини М. С. серії БАД № 507269 від 30.12.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП).
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та адміністративно-процесуального права, не містить належних та допустимих доказів його вини, а зазначені у ній обставини не відповідають дійсності. Вказав, що інспектор безпідставно зупинив керований ним транспортний засіб, на його заперечення з цього приводу не реагував, наполягав на передачі документів та у подальшому надав для ознайомлення постанову про накладення адміністративного стягнення, при цьому ним не досліджувались докази по справі, не були допитані свідки та не було проаналізовано інші наявні у нього докази.
Ухвалою від 22.01.2024 суд залишив позовну заяву без руху з підстав її подання без додержання вимог викладених у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме: до позовної заяви не було додано докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи.
14.07.2023 від позивача надійшло клопотання, у якому він просив відкрити провадження у справі посилаючись на те, що позовна заява подана на офіційну електронну адресу суду без використання підсистеми «Електронний суд», а тому на неї не поширюються вимоги процесуального закону щодо надання доказів надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи.
Ухвалою від 17.07.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання 06.02.2024.
05.02.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 06.02.2024 учасники справи не з'явились, станом на вказану дату не сплив встановлений судом строк на подання відзиву, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.02.2024.
22.02.2024 від Департаменту патрульної поліції в особі представника Бобошка О. П. надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти вимог позивача.
Позиція відповідача мотивована тим, що поліцейські під час здійснення патрулювання помітили автомобіль позивача, який виїхав на зустрічну смугу та здійснив поворот ліворуч на червоний сигнал світлофора, чим порушив пункти 11.4., 8.7.3.е ПДР, при цьому створив аварійну ситуацію для транспортних засобів, які рухались на зелений сигнал світлофора. Після виявлення факту правопорушення поліцейські відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинили керований позивачем транспортний засіб. Рух автомобіля позивача на червоний сигнал світлофора також було зафіксовано комплексною системою відеоспостереження міста Києва. На час розгляду справи інспектор не мав доступу до вказаної системи, а тому відповідний відеофайл додається до відзиву. Під час розгляду справи інспектор надав позивачу для перегляду відео з комплексної системи відеоспостереження, за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази, які свідчать про вчинення ним правопорушення, роз'яснив йому положення статті 63 Конституції України і статті 268 КУпАП та порядок оскарження постанови і сплати штрафу. Одночасно на позивача було складено протокол про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП.
27.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому він просив залишити відзив без розгляду пославшись, зокрема на те, що всупереч вимог статті 167 КАС України у ньому відсутня інформація про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету, а у представника Бобошка О. П. відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача.
Дослідженням даних підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи установлено наявність у Департаменту патрульної поліції електронного кабінету, статтею 162 КАС України не визначені наслідки не зазначення у відзиві на позовну заяву відомостей про електронний кабінет при його фактичній наявності, доводи позивача щодо відсутності у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів відповідача не грунтуються на законі, а відтак підстав для задоволення клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду суд не вбачає.
В судове засідання учасники справи не з'явились, жодних заяв та клопотань від них не надійшло, а тому з огляду на вимоги статті 205 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
30.12.2023 інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві старший лейтенант поліції Щербина М. С. склав постанову серії БАД № 507269 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
У постанові зазначено, що 30.12.2023 о 16-50 год. у м. Києві на вул. Глибочинська, 4 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Інфініті», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч на заборонений сигнал світлофора на перехресті, чим порушив пункт 8.7.3. ПДР України.
Надаючи оцінку доводам позову про неправомірність оспорюваної постанови, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у випадку порушення водієм правил дорожнього руху поліцейський має право зупинити транспортний засіб та вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Відповідно до положень Закону України «Про дорожній рух» порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пункт 8.7.3. ПДР України встановлює значення сигналів світлофора та визначає, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливих сигнали забороняють рух.
Положеннями частини другої статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення низки правил дорожнього руху, у тому числі і за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Санкція цієї норми передбачає штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема частиною другою статті 122 цього Кодексу, віднесено до компетенції органів Національної поліції, діяти від імені яких мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з приписами частин другої, четвертої статті 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення.
Оскаржувана постанова винесена працівником підрозділу Національної поліції- інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Щербиною М. С., який має спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а відтак він є особою, уповноваженою на розгляд вказаної справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження зазначених в оспорюваній постанові обставин порушення правил дорожнього руху відповідачем надано відеозапис з камери комплексної системи відеоспостереження міста Києва, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Глибочинська, 4 - проїзд Глибочинський (ip камер 10.9.29.73), за результатами дослідження якого суд візуально переконався у тому, що керований позивачем транспортний засіб дійсно здійснив рух на червоний сигнал світлофора та за це порушення був зупинений поліцейськими.
Незважаючи на те, що в оспорюваній постанові відсутня інформація про фіксацію правопорушення, вказана обставина не може бути підставою для визнання відеозапису з камери комплексної системи відеоспостереження міста Києва неналежним чи недопустимим доказом, оскільки його надано суду на виконання вимог статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
До того ж відповідно до Положення про комплексну систему відеоспостереження міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2018 № 1195/5259, власником цієї системи є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, розпорядником наявної в ній інформації - Київська міська державна адміністрація, а доступ до неї інших суб'єктів, у тому числі уповноважених посадових (службових) осіб Національної поліції України, надається у визначеному цим Положенням порядку (пункт 8.1.).
За таких обставин суд визнає обгрунтованими доводи відповідача про те, що на час розгляду справи інспектор не мав повного доступу до комплексної системи відеоспостереження міста Києва, у зв'язку з чим не міг посилатись в оспорюваній постанові на дані цієї системи.
Водночас факт надання позивачу для перегляду матеріалів відеофіксації правопорушення підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (боді-камери).
Порушень зафіксованої вказаним відеозаписом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не встановлено. З відеозапису вбачається, що при розгляді справи інспектор у достатній мірі роз'яснив позивачу суть вчиненого ним правопорушення, положення статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП та його право на оскарження постанови, яке він і реалізував шляхом подання цього позову.
Ствердження позивача про нез'ясування інспектором усіх обставин справи не заслуговують на увагу, оскільки вказані посилання є суто абстрактними, без вказівки на те, про яких конкретно свідків та інші докази іде мова, які обставини цими доказами могли бути підтверджені або спростовані.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-9, 20, 73-78, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя:
Повне рішення складене 20.03.2024.