14 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 686/25599/23
Провадження № 61-2618ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - відповідач)
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 7 лютого 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до відповідача про збільшення розміру аліментів і
1. У вересні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила збільшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 400,00 грн щомісячно на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Обґрунтувала тим, що розмір аліментів, який визначений Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області згідно з рішенням від 10 листопада 2014 року є недостатнім для матеріального утримання сина.
2. 2 жовтня 2023 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
3. 1 грудня 2023 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: змінив розмір аліментів, встановлений Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області згідно з рішенням від 10 листопада 2014 року у справі №686/21246/14-ц; стягнув із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення сином повноліття; стягнув із відповідача на користь держави 1 073,60 грн судового збору.
4. 7 лютого 2024 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
5. 20 лютого 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позові.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України).
6.5. Предметом позову є вимога про збільшення розміру аліментів. Тому ця справа є малозначною.
6.6. У касаційній скарзі відповідач звернув увагу на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та стверджував, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Обґрунтував це своїм переконанням і тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахуванням висновків Верховного Суду у справах за подібних правовідносин.
6.7. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що відповідач не обґрунтував фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовної практики. Аргументи відповідача зводяться до його незгоди з оцінкою судами першої й апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин.
6.8. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, відповідач не обґрунтував. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Відповідач отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
7.6. Відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання відповідачем касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 7 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали скерувати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук