Номер провадження: 22-ц/813/3400/24
Справа № 522/15146/22
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Комлева О. С.
12.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М.,Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, представника ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, в якому просив:
- усунути перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виселити відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої являється ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
15 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою забезпечення позову, в якій просив вжиття заходів забезпечення позову, наступним шляхом:
- встановлення заборони ОСОБА_2 , малолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили;
- встановлення заборони будь-яким третім особам, крім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що він не має можливості користуватися належним йому об'єктом нерухомості через створення йому відповідачами перешкод, а задоволення заяви про забезпечення позову не призведе до суттєвих змін у повсякденному житті відповідачів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Воронцов В.Г., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви дійшов помилкового висновку щодо недоведеності існування потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, недоведеності існування фактичних обставин справи, з якими пов'язується застосування виду забезпечення позову, а також щодо ідентичності наслідків, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 12 березня 2024 року ОСОБА_2 , представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 190, 193-194).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Воронцова В.Г., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, що може призвести до порушення балансу інтересів сторін, і за своїм змістом і способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду в повному обсязі, з огляду на таке.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, в якому просив:
- усунути перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виселити відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої являється ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
15 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою забезпечення позову, в якій просив вжиття заходів забезпечення позову, наступним шляхом:
- встановлення заборони ОСОБА_2 , малолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили;
- встановлення заборони будь-яким третім особам, крім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що він не має можливості користуватися належним йому об'єктом нерухомості через створення йому відповідачами перешкод, а задоволення заяви про забезпечення позову не призведе до суттєвих змін у повсякденному житті відповідачів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 , малолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у користуванні квартирою обґрунтовано виходив з того, що запропонований вид забезпечення позову є ідентичним із предметом спору, який виник між сторонами.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції у зазначеній частині постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування в цій частині відсутні.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо відмови у забезпечені позову шляхом встановлення заборони будь-яким третім особам, крім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 користуватися квартирою та звертає увагу, що одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.
За таких підстав, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду в частині встановлення заборони третім особам користуватися квартироюскасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову встановивши заборону будь-яким третім особам, крім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили, оскільки ухвала в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року в частині встановлення заборони третім особам- скасувати.
Прийняти в цій частині постанову.
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити заборону будь-яким третім особам, крім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили.
В решті ухвалу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20 березня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова