Номер провадження: 22-ц/813/2692/24
Справа № 521/11589/21
Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.
Доповідач Заїкін А. П.
22.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 521/11589/21
Номер провадження: 22-ц/813/2692/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
- за участі секретаря судового засідання - Ступник А.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами, за апеляційною скаргою адвоката Большан Інни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Плавича І.В. 01 листопада 2022 року, повний текст рішення складений 01.11.2022 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року адвокат Кліменко О.В., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який уточнив 18.10.2021 року, та остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за несплату аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі - 396 033,60 грн. (а. с. 1 - 7, 30 - 33).
ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що у сторін від шлюбу є спільний син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано 31.10.2018 року, згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси. Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом із матір'ю.
20.12.2017 року між сторонами було укладено договір про сплату аліментів на утримання дитини, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Різой Н.В., запис в реєстрі № 900.
Згідно умов цього договору, ОСОБА_2 , у зв'язку з постійним проживанням дитини з позивачкою, мав надавати ОСОБА_1 утримання (аліменти) для сина у термін, розмірі, формі та порядку, що встановлені цим договором (відповідно до положень ст. ст. 180 - 182 СК України). Аліменти мають сплачуватися відповідачем щомісяця у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін дорівнював - 13 942,00 грн., еквівалентній - 500,00 доларам США на час укладення угоди. Виплата аліментів здійснюється щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. Сплата аліментних платежів починається з 01.04.2018 року. Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків. Сторона, що порушила зобов'язання за цим договором, повинна усунути ці порушення. У разі виявлення заборгованості Сторони 1 (відповідач) Сторона 2 (позивач) має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Починаючи з червня 2020 року відповідач здійснює сплати сум коштів на утримання сина у розмірі суттєво нижчому, аніж ті, що зазначені у Договорі: - з червня 2020 року по серпень 2020 року сплачував по - 100 доларів США; - з вересня 2020 року по жовтень 2021 року сплачував по - 50 доларів США.
У зв'язку із чим, виникла вищевказана заборгованість зі сплати аліментів.
Позиція сторін в суді першої інстанції
26.10.2022 року до суду першої інстанції надійшли письмові пояснення на позовну заяву від адвоката Подберезської Н.В., діючої від імені ОСОБА_2 (а. с. 119 - 122).
Представник відповідача посилається на те, що у ОСОБА_2 суттєво змінилися обставини життя та погіршився матеріальний стан. Відповідач не працевлаштований та не має доходу, у нього немає нерухомого чи рухомого майна на праві приватної або спільної часткової власності. На його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які є пенсіонерами. Також вказує, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до позивачки та пропонував їй в нотаріальному порядку внести зміни до договору, визначивши меншу суму аліментів. Проте, остання є непохитною та на переговори не йде. У зв'язку із чим він звернувся до суду із позовом про зміну договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини, проте рішенням йому було відмовлено у задоволенні позову. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку з тим, що вони є необґрунтованими, безпідставними та передчасними.
27.10.2022 року до суду першої інстанції надійшли письмові пояснення від адвоката Воронцова В.Г., діючого від імені ОСОБА_5 , в яких адвокат вказує на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2021 року у справі № 522/10137/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31.08.2021 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини № 900 від 20.12.2017 року було відмовлено з мотивів недоведеності погіршення матеріального стану ОСОБА_2 .. Підставою для постановлення таких висновків слугували як відсутність причинно-наслідкових зв'язків між наданими матеріалами та твердженнями про погіршення матеріального стану ОСОБА_2 , так і зазначення неправдивої інформації щодо перетину ним кордону для виходу в рейс. Крім того, ОСОБА_2 не було надано належного йому паспорта моряка для огляду у судовому засіданні на вимогу суду. Таким чином, твердження відповідача про зміну матеріального стану є припущенням, яке було спростоване судовими рішеннями (а. с. 130 - 136).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за несплату аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з червня 2020 року по жовтень 2021 року включно у розмірі - 396 033,60 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 3 960,34 грн. (а. с. 148 - 153).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем допущено прострочення виконання його обов'язку зі сплати аліментів на підставі договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини № 900 від 20.12.2017 року. Поважних причин, які б давали підстави для його звільнення від відповідальності за таке прострочення, судом не встановлено, у зв'язку із чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за аліментами у розмірі - 396 033,60 грн. за період з червня 2020 року по жовтень 2021 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Большан Інна Володимирівна, діюча від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 177 - 182).
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт посилається на те, що висновки суду щодо розміру суми заборгованості є хибними, оскільки судом першої інстанції невірно визначено валюту зобов'язання, неможливо зрозуміти які складові суми боргу, яка з нього стягується, через відсутність конкретики в резолютивній частині рішення.
Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді
06.11.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Воронцова В.Г., діючого від імені ОСОБА_5 (а. с. 206 - 214).
У відзиві адвокат Воронцов В.Г., діючий від імені ОСОБА_5 , вказує на те, що у випадку виникнення сумнівів щодо складових грошової суми заборгованості, яка за рішенням суду першої інстанції має бути сплачена в якості заборгованості по аліментам, відповідач має можливість звернутися до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 271 ЦПК України.
Що стосується твердження апелянта про те, що суд першої інстанції невірно визначився із валютою зобов'язання, то адвокат Воронцов В.Г., діючий від імені ОСОБА_5 , вказує на те, що стороною відповідача під час усього розгляду справу не заперечувався наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також валюта зобов'язання. Також стороною відповідача не було надано свого розрахунку заборгованості.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.10.2023 року апеляційну скаргу адвоката Большан І.В., діючої від імені ОСОБА_2 , залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а. с. 191 - 191 зворотна сторона).
26.10.2023 року надійшла заява від адвоката Большан І.В., діючої від імені ОСОБА_2 , якою усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 18.10.2023 року (а. с. 194 - 196).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року та відкрито апеляційне провадження (а. с. 200 - 201).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи (а. с. 202).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2024 року призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання (а. с. 220 - 220 зворотна сторона).
У судовому засіданні адвокат Воронцов В.Г., діючий від імені ОСОБА_6 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв, клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення своєї правової позиції учасниками справи у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників, які прийняли участь в судовому засіданні, щодо можливості слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Большан Інни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_4 .
20.12.2017 року між сторонами було укладено договір про сплату аліментів на утримання дитини, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Різой Н.В., запис в реєстрі № 900.
Згідно умов цього договору, ОСОБА_2 , у зв'язку з постійним проживанням дитини з позивачкою, має надавати ОСОБА_1 утримання (аліменти) для сина у термін, розмірі, формі та порядку, що встановлені цим договором (відповідно до положень ст. ст. 180 - 182 СК України). Аліменти мають сплачуватися відповідачем щомісяця у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін дорівнював 13 942,00 грн., еквівалентній - 500,00 доларів США на час укладення угоди. Виплата аліментів здійснюється щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. Сплата аліментних платежів починається з 01.04.2018 року. Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором та спряти другій стороні у виконання її обов'язків. Сторона, що порушила зобов'язання за цим договором, повинна усунути ці порушення. У разі виявлення заборгованості Сторони 1 (відповідач) Сторона 2 (позивач) має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Також цим договором визначений порядок участі батька у вихованні дитини, визначений порядок та строки спілкування батька з дитиною.
Починаючи з червня 2020 року відповідач здійснює сплати сум коштів на утримання сина у розмірі, суттєво нижчому аніж ті, що зазначені в Договорі: - з червня 2020 року по серпень 2020 року сплачував по - 100 доларів США; - з вересня 2020 року по жовтень 2021 року сплачував по - 50 доларів США. У зв'язку із чим, у ОСОБА_2 утворилася заборгованість зі сплати аліментів та пені за неї на загальну суму за період з червня 2020 року по жовтень 2021 року включно у розмірі - 396 033,60 грн..
Між сторонами виникли аліментні правовідносини.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, дійшов вірного висновку щодо існування між сторонами правовідносин, які витікають з стягнення аліментів на утримання дитини, необхідність стягнення заборгованості та неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів дійшов правильних зазначених висновків. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
На підставі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, але не більше 100 відсотків заборгованості. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.
У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові ВС від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, а саме у разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць із дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвалюючи рішення по даній справі, суд першої інстанції прийняв до уваги розрахунок позивачки станом на 18.10.2021 року, яким встановлено заборгованість по аліментам та пенею у розмірі - 396 033,60 грн., вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростований.
З вищенаведеного виходить, що боржником визнавалась наявність заборгованості зі сплати аліментів, що в свою чергу є визнанням неналежного виконання ним аліментних зобов'язань, що є підставою для стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Водночас, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів здійснюється з урахуванням не лише розміру стягуваних щомісячних платежів, а й розміру сплачених аліментів у кожному місяці.
Однак, враховуючи встановлені статтею 196 Сімейного кодексу України обмеження щодо не перевищення суми неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів 100 % заборгованості та виходячи із суми встановленої заборгованості, то сума неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів не може становити більше основної суми заборгованості.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного суду 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Таким чином, вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Большан Інни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_2 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Большан Інни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_2 , відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Большан Інни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 20 березня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе