61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
28.02.2024 Справа №905/676/23
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Одинець Е.В., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ
до відповідача-1: Фермерського господарства "Меркурій", с. Рубці, Донецька область
до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Рубці, Донецька область
до відповідача-3: Приватного підприємства "Комунгосп", с. Рубці, Донецька область
до відповідача-4: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Рубці, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Страхова компанія "ІНГО", м. Київ
про стягнення 3 831 863,99грн.
за участю представників учасників справи:
представник позивача (в режимі відеоконференції): Михайлик Л.Г., за довіреністю №446 від 27.12.2023, адвокат
представник відповідача 1,2 (в режимі відеоконференції): Бондаренко Д.В., ордер серії АН№1228404 від 11.08.2023 та ордер серії АН№1228393 від 11.08.2023, адвокат
представник відповідача 4 (в режимі відеоконференції): Олійников С.І., ордер серії АН№1024386 від 28.08.2023, адвокат
представники відповідача 3 та третьої особи - участь не приймали
У судовому засіданні 22.02.2024 оголошувалась перерва до 28.02.2024
Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова компанія України", звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства "Меркурій" (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2), Приватного підприємства "Комунгосп" (відповідач-3) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (відповідач-4) про стягнення заборгованості в розмірі 3831863,99грн, з яких: 1720602,00грн - сума основного боргу, 367822,00грн. - пеня, 430150,50грн. - штраф, 722652,84грн. - відсотки річних, 590636,65грн - курсова різниця.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором №ХАР0001П-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 22.02.2021 в частині поставки товару (зерна пшениці 3 класу, 430 тон). Оскільки за договорами поруки №1-П, 2-П, 3-П від 22.12.2021 відповідачі-2,3,4 є поручителями відповідача-1 за договором №ХАР0001П-Ф від 22.02.2021, позивач просить стягнути заявлені грошові кошти з відповідачів як солідарних боржників.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.
29.08.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в позовних вимогах в повному обсязі. Позиція по суті спору обґрунтована неможливістю виконання Фермерським господарством "Меркурій" умов договору з поставки зерна пшениці через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), наявність яких засвідчено сертифікатом Донецької торгово-промислової палати від 02.09.2022. За змістом відзиву, пов'язані з воєнними діями обставини призвели до неможливості зібрати спірний врожай з полів внаслідок їх замінювання, крім того відповідачам по справі протиправними діями збройних формувань завдано значної матеріальної шкоди у вигляді руйнування нерухомого майна, знищення сільгосптехніки, тощо. За твердженнями представника, відповідачем-1 постійно проводилось інформування посадових осіб позивача про обставини, які унеможливлюють виконання спірного договору, зокрема під час спільної робочої зустрічі 20.06.2022 та засідання Комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" 29.09.2022, пропонувалося в рахунок виконання договору здійснити поставку посівного матеріалу пшениці. Враховуючи обставини, в яких опинилося фермерське господарство, вважає нарахування пені, штрафу, відсотків річних та курсової різниці безпідставними. Також у відзиві відповідач-1 звертав увагу на право суду зменшувати розмір неустойки.
04.09.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві представник звертає увагу на відсутність жодних зауважень з боку позивача, третьої особи стосовно дотримання процесу вирощування майбутнього врожаю, в свою чергу вимушену евакуацію керівництва Фермерського господарства "Меркурій" внаслідок окупації 16.04.2022 с. Рубці Лиманської МГТ Донецької області військами Російської Федерації, втрату контролю за спірним врожаєм на полях. За змістом відзиву, пов'язані з воєнними діями обставини (численні обстріли, замінювання, окупація селища) призвели до неможливості здійснити постачання спірного зерна, в свою чергу з метою інформування позивача про вказані обставини керівництвом фермерського господарства 20.06.2022 було ініційовано та проведено робочу зустріч з представниками позивача, здійснювалося листування, у підтвердження форс-мажорних обставин позивачу також надавався сертифікат Донецької торгово-промислової палати від 02.09.2022. Крім того, у відзиві представник відповідача-4 звертає увагу на те, що з боку позивача листи-вимоги про повернення предоплати були підписані адвокатом Михайлик Л. без наявності у вказаного представника відповідних повноважень.
11.09.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі 09.09.2023), у якому заперечив проти позовних вимог. Позиція по суті спору мотивована тим, що саме форс-мажорні обставини вплинули на неможливість відповідача-1 виконати умови договору, а також бездіяльність позивача, що виражена у відмові пропозиції прийняти пшеницю, яка залишилась на зберіганні відповідача-1 та у відповідача-4 як посівний матеріал. Звертає увагу на те, що поля, які є предметом договору страхування та аграрної розписки заміновані, розмінування на даний час є неможливим; відповідачам по справі протиправними діями збройних формувань під час окупації с. Рубці Лиманської МГТ Донецької області (місце реєстрації та фактичного ведення господарської діяльності відповідачів по справі, місце розташування полів №9,12,13,16) під час бойових дій завдано матеріальної шкоди у вигляді руйнування нерухомого майна, знищення сільгосптехніки, зібраного врожаю, неможливістю зібрати врожай з полів внаслідок їх мінування. В свою чергу відповідачем-1 постійно проводилось інформування посадових осіб позивача про обставини, які унеможливлюють виконання основного договору з незалежних від Фермерського господарства "Меркурій" обставин, у підтвердження форс-мажорні обставини надавався сертифікат Донецької торгово-промислової палати від 02.09.2022.
Ухвалою від 19.10.2023 суд задовольнив клопотання відповідачів 1,4 та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Страхову компанію "ІНГО" м.Київ, встановив третій особі строк до 22.11.2023 для подання письмових пояснень по суті позовних вимог.
Крім того, ухвалою від 19.10.2023 суд задовольнив частково клопотання відповідача-4 б/н від 20.09.2023 про витребування доказів, витребував у позивача належним чином завірені копії наступних документів: протоколи робочих зустрічей АТ"ДПЗКУ" з ФГ "Меркурій" в період 2021-2022 років; рішення за наслідками проведених робочих зустрічей АТ"ДПЗКУ" з ФГ "Меркурій" в період 2021-2022 років; протокол засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" від 29.09.2022 року; рішення, прийняте на засіданні від 29.09.2022 року комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ"; протокол засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" від 20.02.2023 року; рішення за наслідками засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" від 20.02.2023 року.
19.10.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків.
23.11.2023 на електрону адресу суду без накладання кваліфікаційного електронного підпису та 27.11.2023 додатково через канцелярію суду від позивача на виконання ухвали суду від 19.10.2023 надійшов лист №130-2-19/3190 від 22.11.2023 разом з наступними доказами в копіях: протокол робочої зустрічі від 20.06.2022; протокол засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" №2 від 29.09.2022; протокол засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" №1 від 20.02.2023; копії службових записок від 09.11.2023 №2/1510, №4/4/193.
14.12.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, за змістом яких є відповіддю на відзиви відповідачів, з доводами яких не погоджується. У поясненнях позивач звертає увагу не те, що відповідач-1 не дотримався визначеного пунктом 7.4 договору порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, як наслідок в силу п.7.5 договору позбавляється права на них посилатися. Стверджує, що станом на 27.09.2022 для відповідача-1 не існувало обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, оскільки в поданому відзиві відповідачі зазначають про можливість здійснити поставку товару за договором за рахунок наявного у відповідачів-1,4 посівного матеріалу пшениці. У виконання ухвали суду від 28.11.2023 до пояснень додана копія довіреності на Дмитрушко О.
18.12.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідачів-1,2 надійшло клопотання про долучення до матеріалі справи заяви свідків та від відповідача-4 надійшли сформовані у системі 15.12.2023 додаткові пояснення у справі, у яких просив суд витребувати докази у позивача.
Клопотання відповідача-4 про витребування доказів було розглянуто судом під час судового засідання 19.12.2023, що відображено в ухвалі суду від 19.12.2023.
19.12.2023 через систему "Електронний суд" позивач звернувся до суду з клопотанням б/н від 19.12.2023 про застосування до представників відповідачів 1,2,4 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
03.01.2024 через систему "Електронний суд" (сформовані у системі 02.01.2024) від відповідача-4 надійшло клопотання застосувати до представника позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами.
За наслідками розгляду клопотань позивача, відповідача-4 про застосування до іншого учасника заходів процесуального примусу суд залишив їх без задоволення, що відображено в ухвалі суду від 09.01.2024.
04.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідачів-1,2 надійшли заперечення на пояснення представника позивача. За доводами вказаного представника, оскільки форс-мажорні обставини продовжують існувати (поля фермерського господарства заміновані, доступ до них неможливий) строк виконання зобов'язань за договором ще не настав, відповідно отримана сума предоплати не є борговим зобов'язанням станом на теперішній час. Доводи позивача щодо недотримання відповідачем-1 передбаченого п.7.4 договору строку повідомлення про факт настання форс-мажорних обставин вважає формальними, адже вони суперечать позиції АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", викладеній у протоколі засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю від 29.09.2022, адже представники позивача дійшли згоди, що на час дії форс-мажорних обставин зобов'язання відповідача-1 по поставці зерна пролонгуються на термін дії таких обставин без укладання додаткової угоди.
04.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, аналогічна за своїм змістом заява про долучення доказів надійшла через канцелярію суду 09.01.2024. Як встановлено судом, приєднані до клопотання та заяви копії доказів (акти комісійного обстеження об'єкта, пошкодження внаслідок збройної агресії РФ) вже раніше подавалися позивачем до суду, однак були виготовлені у якості, що ускладнює чітке та однозначне сприйняття їх змісту.
09.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, у яких просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. За змістом пояснень вважає протиправним нарахування заявлених до стягнення: пені, враховуючи, що п.6.3 договору не передбачено стягнення пені у разі невиконання зобов'язань з поставки товару; штрафу та 30% річних відповідно до п.4.3.1 договору, оскільки не настала передбачена умова здійснення таких нарахувань - повернення попередньої оплати; курсової різниці відповідно до п.4.4 договору, враховуючи, що повернення передоплати не відбулось.
Представники відповідача-3 та третьої особи були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак жодного разу у судові засідання не з'явилися, заяви по суті спору та будь-які заяви (клопотання) від вказаних учасників справи до суду не надходили.
Ухвалою від 09.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 22.02.2024.
У судовому засіданні 22.02.2024 учасники справи підтримали позицію, викладену письмово, представниками відповідачів-1,2 та відповідача-4 заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, позивач заперечив проти їх зменшення. У судовому засіданні 22.02.2024 оголошувалась перерва до 28.02.2024.
Під час судового засідання 28.02.2024 представник позивача зазначив про допущену описку у прохальній частині позову щодо розміру курсової різниці, яку просить суд стягнути солідарно з відповідачів.
Представники відповідача-3 та третьої особи у судовому засіданні 22.02.2024 та 28.02.2024 участь не приймали, про судові засідання з розгляду справи по суті були повідомлені відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) шляхом направлення ухвал суду від 09.01.2024 та від 22.02.02.2024 в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи до їх Електронного кабінету.
Відповідно до п. 5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно довідок, сформованих у системі "Діловодство спеціалізованого суду", ухвали суду від 09.01.2024, від 22.02.02.2024 доставлені до електронних кабінетів Приватного підприємства "Комунгосп", Страхової компанії "ІНГО" відповідно 17.01.2024 та 26.02.2024.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Приймаючи до уваги, що явка представників відповідача-3 та третьої особи не була визнана судом обов'язковою, а також додержуючись принципу розумності строків розгляду справи, суд вважав можливим вирішити спір по суті за їх відсутності, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
22.12.2021 між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова компанія України» (далі - покупець, позивач, АТ «ДПЗКУ») та Фермерським господарством «Меркурій» (далі - постачальник, відповідач-1) укладено договір №ХАР0001П-Ф поставки зерна майбутнього врожаю (далі - договір, основний договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження, яка буде вирощена та зібрана в 2022 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 169,3969га (далі - товар): найменування товару - зерно пшениці 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 430,000, а покупець зобов'язався прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.
У п. 1.1.1 договору визначені якісні показники товару.
За умовами п.1.2 договору строк поставки до 01 вересня 2022 року включно.
Пунктом 1.3 договору узгоджено умови поставки: EXW - Філія АТ «ДПЗКУ» «Ізюмський комбінат хлібопродуктів». Фактична адреса: 64300, вул.Некрасова, буд.2, м.Ізюм, Харківська обл.; СРТ - Філія AT «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор». Фактична адреса: 54042, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 1- Слобідська, буд. № 122, корпус 1М; СРТ - Філія AT «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал». Фактична адреса: 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, буд. 4 (згідно ІНКОТЕРМС 2020), якщо інший зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.2 договору сторони домовились, що однією з істотних умов договору є укладення сторонами товарної аграрної розписки або договору застави майбутнього врожаю, який (яка) має бути нотаріально посвідчений(-а) у передбаченому законодавством України порядку, при цьому витрати, що пов'язані із укладенням та нотаріальним посвідченням такого договору, або аграрної розписки несе постачальник. Витрати по реєстрації аграрної розписки у реєстрі аграрних розписок несе покупець. Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1. договору. Постачальник усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені п.1.1. договору та полягають в тому, що постачальник поставляє покупцю товар в строк, передбачений пунктом 1.2 договору, покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).
Сторони домовились, що однією з істотних умов договору є укладення постачальником договору добровільного страхування та/або договору комплексного страхування посівів сільськогосподарських культур майбутнього врожаю та сплата страхових платежів по даним договорам (п.2.3 договору).
За умовами п.3.1 договору попередня оплата товару здійснюється, за умови прийняття страховою компанією майбутнього врожаю на страхування згідно договорів добровільного та/або комплексного страхування, із рахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладання договору), яка складає 3510,00 гривень за одиницю виміру товару без ПДВ.
Загальна сума попередньої оплати за товар становить 1720602,00грн, в тому числі ПДВ (п.3.1.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту пред'явлення постачальником доказу (оригіналу або засвідченої належним чином копії платіжного доручення) сплати страхового платежу, передбаченого договором добровільного страхування та/або договором комплексного страхування посівів сільськогосподарських культур майбутнього врожаю, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п.3.1.1 договору на розрахунковий рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього).
Остаточний розрахунок за поставлений покупцю товар здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцям усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п. 2.6, 2.7 договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі п.3.2. договору (п.4.2 договору).
Відповідно до п.4.3, п.4.3.1. договору у разі повного невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав у настанні яких відсутня вина постачальника, розірвання та/або припинення договору тощо), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.6. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.6. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі. При цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов договору, а також відсотки за користування грошовими коштами покупця у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому, штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.3.1.1. договору та неустойку, що розрахована відповідно до п.6.3. договору.
Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені пп. 4.3.1., 4.3.2. договору, є лист-вимога покупця. З метою можливості оперативного застосування прав, що визначені п.4.3. договору, покупець має право у будь-який час здійснювати огляд полів, на яких вирощується товар та приміщень/земельних ділянок, у/на яких знаходиться товар, а також отримувати/збирати/зберігати/обробляти/використовувати/поширювати (у будь-який спосіб) будь-яку інформацію, що стосується діяльності/бездіяльності постачальника та/або будь-яких посадових/уповноважених осіб постачальника (п.п. 4.3.3 договору).
Відповідно до п.4.4. договору в разі збільшення курсу долара США по відношенню до гривні більш ніж на 5% з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому у випадку невиконання або часткового невиконання умов договору щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний окрім повернення покупцю всіх належних до повернення коштів та неустойки, сплатити курсову різницю, яка розраховується за формулою: КР = ((ЧПО/КУРС1) - (ЧПО/КУРС2)) х КУРС2, Де ЧПО - частина попередньої оплати за товар, що вираховується згідно п.4.3.2. договору; КУРС1 - офіційний курс долара США до гривні на момент здійснення передоплати; КУРС2 - офіційний курс долара США до гривні на момент повернення коштів та/або виставлення вимоги. Сторони погодили, що належним джерелом інформації щодо офіційного курсу долару США є Інтернет-ресурс http://www.bank.gov.ua).
Відповідно до п.5.4. договору постачальник зобов'язаний укласти зі страховою компанією договір добровільного страхування та/або договір комплексного страхування,умовами яких буде передбачено, що вигодонабувачем за таким договором є покупець.
Згідно п.6.3 договору у випадку поставки товару з порушенням строку, встановленого п.1.2 договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. При цьому вартість несвоєчасно поставленого товару розраховується від ціни, визначеної в Довідці Товарної біржі про ринкові цини на зернові культури, що діяли на останній день поставки (п.1.2. договору). У раз не поставки повної кількості товару, визначеної п.1.1 договору, протягом 30 календарних днів з дати визначеної в п. 1.2 договору, постачальник зобов'язаний здійснити розрахунки з покупцем у відповідності п.4.3. договору.
За змістом п.7.1, п.7.2 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що сторона яка зазнала дії форс-мажорних обставин доведе, що вжила усіх належних заходів для уникнення дії форс-мажорних обставин та її наслідків.
Сторони домовились, що під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, які виникли після укладення цього договору та об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору.
Відповідно до п.7.3 договору дія форс-мажорних обставин може бути викликана, зокрема, непередбачуваними діями/бездіяльністю сторони, що не є стороною договору, та які відбуваються незалежно від волі і бажання сторони договору (страйк, локаут, дія суспільного/іноземного ворога, загроза війни, оголошена війна, збройний конфлікт, військові дії, військове вторгнення, введення комендантської години, суцільні безлади, терористичний акт, диверсії, піратство, блокада, революція, масові заворушення, загальна військова мобілізація, протиправні дії третіх осіб, аварія, пожежа, вибух, примусове вилучення).
Згідно п.7.4 договору сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про факт настання таких обставин, про факт їх припинення та про їх наслідки. Крім того сторона зобов'язана надати іншій стороні документ (сертифікат), виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строк їх дії.
Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), іншу сторону про їх настання позбавляє сторону права посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором (п.7.5. договору).
У разі існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) понад 1 місяць, будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього договору. У такому випадку сторона повинна письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) проінформувати іншу сторону про свою відмову від договору. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) понад один місяць. У цьому випадку договір вважається розірваним з дня отримання стороною повідомлення про відмову іншої сторони від договору (п.7.6 договору).
Відповідно до п.7.7 договору виникнення форс-мажорних обставин під час невиконання або не належного виконання стороною своїх зобов'язань за договором, позбавляє сторону права посипатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності передбаченою договором.
Якщо форс-мажорні обставини діють більше одного місяця, або внаслідок їх настання постачальник не може поставити товар протягом одного місяця після закінчення строку поставки товару згідно п.1.2 договору, і такі форс-мажорні обставини не є страховим випадком за договором комплексного страхування, покупець має право укласти із постачальником додаткову угоду до договору щодо заміни культури товару, який підлягає поставці постачальником покупцю або розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати від постачальника повернення попередньої оплати згідно п.3.1.1. договору. При цьому, сторони зобов'язані провести усі належні розрахунки. (п.7.8. договору).
Відповідно до п.9.2. договір набуває чинності з моменту його укладення. Укладеним договір вважається виключно з моменту виконання всіх нижчевказаних умов: підписання і погодження його уповноваженими особами покупця; підписання договору добровільного страхування та/або договору комплексного страхування та сплати страхових платежів за цими договорами; підписання Товарної аграрної розписки або договору застави майбутнього врожаю.
У п.9.6 договору погоджено строк його дії: з дати набуття чинності у відповідності до п.9.2. договору - до 01 вересня 2022 року включно. За умовами п.9.6.1 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.
Договір підписаний АТ «ДПЗКУ» та ФГ «Меркурій» без будь-яких зауважень, скріплений печатками підприємств.
22.12.2021 у виконання умов п.2.2. основного договору між позивачем та відповідачем-1 було укладено товарну аграрну розписку (далі - розписка), відповідно до п.1.1. якої встановлює безумовне зобов'язання боржника (ФГ «Меркурій») за розпискою здійснити поставку сільськогосподарської продукції кредитору (АТ «ДПЗКУ») за розпискою у якості, кількості та у строки, передбачені умовами розписки в забезпечення виконання боржником зобов'язання перед кредитором за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021. У рамках цієї розписки під сільськогосподарською продукцією розуміється зерно пшениці 3го класу врожаю 2022 року кількістю 430тон.
Товар що підлягає передачі відповідно до цієї розписки має відповідати вимогам за якісними показниками визначеним у п. 2.1. розписки.
За умовами п.3.2. розписки строк поставки товару до 01.09.2022 включно.
Предметом застави за цією розпискою є майбутній врожай пшениці 3го класу врожаю 2022 року, якість якого відповідає показникам якості визначеною п.2.2 розписки в кількості 430тон, що буде вирощене на земельних ділянках за наведеним переліком, які перебувають у користування боржника на підставі договорів оренди (п.5.1. розписки).
Кредитор та боржник за взаємною згодою оцінюють розписку в 1720602,00грн, в тому числі ПДВ. Заставна вартість 1 тонни пшениці 3-го класу становить 4001,40грн з ПДВ (п.5.4 розписки).
Товарна аграрна розписка підписана ФГ «Меркурій» та АТ «ДПЗКУ» без будь-яких зауважень, скріплена печатками підприємств, нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Козаєвою Н.М.
Також у виконання умов основного договору 17.12.2021 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» (далі - страховик) та Фермерським господарством «Меркурій» (далі - страхувальник) укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №203601311.21 (далі - договір комплексного страхування) відповідно до п.1.1 якого цей договір визначає порядок та умови добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - с/г культури), зазначених у переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур (Додаток №1 до цього договору).
Вигодонабувачем за цим договором є Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова компанія України (код ЄДРПОУ 37243279) (надалі - вигодонабувач) (п.1.6. договору комплексного страхування).
Відповідно до п.2.1 договору комплексного страхування предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме страхувальнику, зазначених у переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур.
Відповідно до п.2.2 договору комплексного страхування посівів на умовах цього договору застрахований майбутній врожай таких с/г культур : оз. пшениця, площа посіву 169,3969га, місцезнаходження посіву: Донецька область, Лиманський район, с.Рубці.
За приписами п. 3.1 договору комплексного страхування страховими випадками за цим договором є події що відбулися, із настанням яких виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу, наслідком якої є неотримання або недоотримання майбутнього врожаю с/г культур і багаторічних насаджень у зв'язку з його повного або частковою загибеллю чи пошкодженням в результаті подій (страхових ризиків), що передбачені у п.3.2 цього договору.
Страховим випадком за цим договором визначається заподіяння прямих збитків майновим інтересам страхувальника, в результаті неотримання (повна загибель) або недотримання (часткова загибель) врожаю культур внаслідок однієї або декількох несприятливих подій, визначених 3.2. цього договору, та у зв'язку з яким виникає зобов'язання страховика сплатити страхове відшкодування вигодонабувачу (п.3.4 договору комплексного страхування).
У п.4.2. договору комплексного страхування його сторони визначили випадки, при яких збитки застрахованого врожаю не підлягають страховому відшкодуванню. До таких випадків в тому числі відносяться будь-якого роду військові дії та їх наслідки, громадянська війна, масові безпорядки, страйки, локаути, конфіскація, реквізиція, переривання роботи, арешт, знищення або пошкодження майна за розпорядженням цивільних або військових влад, націоналізація.
Договір страхування набуває чинності з дня оплати страхового платежу в розмірах та в строки, визначені п. 6.3. цього договору, на поточний рахунок страховика в повному обсязі та діє до 01.09.2022. (п.7.1. договору комплексного страхування).
Договір добровільного страхування підписаний ФГ «Меркурій» та АТ «Страхова компанія «Інго» без будь-яких зауважень, скріплений печатками підприємств.
17.12.2021 Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» та Фермерське господарство «Меркурій» уклали договір №203601310.21 добровільного страхування посівів сільськогосподарських культур (далі - договір добровільного страхування), у розділі 1 якого визначили умови страхування озимої пшениці, загальна площа застрахованої культури 169,3969га, посіви знаходяться в Донецькій області, Лиманський район.
Предметом договору є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить Закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням посівами сільськогосподарських культур, що зазначені у Додатку 1 до цього договору, та належать страхувальнику. (п.2.1. договору добровільного страхування).
Згідно п.2.3.1.4 договору добровільного страхування подія, що мала місце, не може бути визначеною страховим випадком, якщо вона настала внаслідок воєнних дій, а також маневрів чи інших військових заходів.
У якості Додатку 1 до договору добровільного страхування третя особа та відповідач-1 визначили перелік застрахованих посівів сільськогосподарських культур - озима пшениця на полях №9,12,13,16.
Договір добровільного страхування та додаток до нього підписані ФГ «Меркурій» та АТ «Страхова компанія «Інго» без будь-яких зауважень, скріплений печатками підприємств.
В матеріалах справи наявний витяг з публічної кадастрової карти України, відомість та витяг про земельні ділянки, карта полів майбутнього врожаю озимої пшениці на 2022 рік ФГ «Меркурій», Донецька область, Лиманський район, с. Рубці з графічним зображенням місця розташування полів №9,12,13,16.
22.12.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2), Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - кредитор) та Фермерським господарством «Меркурій» (далі - боржник, відповідач-1) укладено договір поруки №1-П від 22.12.2021 (далі - договір поруки 1), за умовами п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником. Договір підписаний поручителем, боржником, кредитором без будь-яких зауважень, скріплений печатками боржника, кредитора.
22.12.2021 між Приватним підприємством «Комунгосп» (далі-поручитель, відповідач-3), Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - кредитор, позивач) та Фермерським господарством «Меркурій» (далі - боржник, відповідач-1) укладено договір поруки №2-П від 22.12.2021 (далі - договір поруки 2), за умовами п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником. Договір підписаний поручителем, боржником, кредитором без будь-яких зауважень, скріплений печатками.
22.12.2021 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» (далі - поручитель, відповідач-4), Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - кредитор) та Фермерським господарством «Меркурій» (далі - боржник, відповідач-1) укладено договір поруки №3-П від 22.12.2021 (далі - договір поруки 3), за умовами п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником. Договір підписаний поручителем, боржником, кредитором без будь-яких зауважень, скріплений печатками.
За умовами п.2.1 договорів поруки 1,2,3 у відповідності до п.1.1 основного договору предметом основного договору є зерно пшениці 3 класу в кількості 430,000 метричних тонн.
Відповідно до п.2.2 договорів поруки 1,2,3 строк виконання зобов'язання за основним договором складає 01.09.2022 року.
У п.3.1.1. договорів поруки 1,2,3 кредитор має право: письмово пред'являти вимогу щодо виконання поручителем своїх зобов'язань за цим договором, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань боржника, таке зобов'язання не буде виконане.
Боржник має право самостійно, в порядку та на умовах, визначених основним договором, виконати забезпечене порукою зобов'язання (п.3.3.1, п.3.3 договорів поруки 1,2,3).
За змістом п.3.5.1, п.3.5.2 п.3.5 договорів поруки 1,2,3 поручитель зобов'язаний протягом трьох банківських днів від дати отримання письмової вимоги кредитором про невиконання боржником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування грошового зобов'язання на рахунок кредитора. У разі невиконання боржником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
Поручитель підтверджує, що він ознайомлений із основним договором, не має заперечень щодо його змісту та виражає свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань боржника за основним договором (п.4.1.1, п.4.1 договорів поруки 1,2,3).
Сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовується до стягнення зобов'язань передбачених п.2.1 та п.2.2. за цим договором складатиме три роки (п.5.3. договорів поруки 1,2,3).
Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб і діє до повного виконання боржником або поручителем своїх зобов'язань перед кредитором згідно основного договору. (п.6.1 договорів поруки 1,2,3).
Відповідно до п.6.2. договорів поруки 1,2,3 усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
Будь-які зміни або доповнення до договору будуть мати юридичну силу тільки тоді, коли вони були складені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін. (п.6.5. договорів поруки 1,2,3).
Матеріалами справи підтверджується, що ФГ «Меркурій» на підставі договору №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 виставив АТ «ДПЗКУ» рахунок-фактуру №62 від 22.12.2022 на суму 1720602,00грн (найменування товару - зерно пшениці 3 класу кількістю 430 тон), в свою чергу АТ «ДПЗКУ» перерахувало на поточний рахунок вказаного фермерського господарства суму попередньої оплати у розмірі 1720602,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №943911 від 24.12.2021 (дата прийняття до виконання банком 29.12.2021).
Листом №01/09 від 01.09.2022 голова ФГ «Меркурій» ОСОБА_1. посилаючись на окупацією с. Рубці просив позивача здійснювати листування за наступною адресою: 03131, м. Київ, вул. Шосе Столичне, буд 275, кв.207 та повідомив електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивач звернувся до ФГ «Меркурій» з листом-вимогою №130-2-19/999 від 14.04.2023, у якому посилаючись на невиконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару за основним договором вимагав в строк до 21.04.2023 перерахувати на рахунок підприємства суму передоплати в розмірі 1720602,00грн, а також пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, втрати від інфляції та штраф розраховані станом на дату повернення суми попередньої оплати. У підтвердження направлення вказаної вимоги на вказану у листі №01/09 від 01.09.2022 адресу до матеріалів позовної заяви приєднані поштова накладна та квитанція АТ «Укрпошта» від 18.04.2023, опис вкладення у цінний лист.
05.05.2023 на адресу вказану у листі №01/09 від 01.09.2022 позивачем також направлені адресовані ОСОБА_1 , ПП «Комунгосп», СТОВ «Дружба» листи-вимоги від 04.05.2023 №130-2-19/1198, №130-2-19/1197, №130-2-19/1196, у яких посилаючись на укладені договори поруки від 22.12.2021 вимагав в строк до 15.05.2023 перерахувати рахунок підприємства суму передоплати в розмірі 1720602,00грн, а також пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, втрати від інфляції та штраф розраховані станом на дату повернення суми попередньої оплати. У якості доказів направлення вимог до матеріалів позовної заяви приєднані поштові накладні та квитанції АТ «Укрпошта» від 05.05.2023, описи вкладення у цінний лист.
18.05.2023 позивач повторно направив ФГ «Меркурій» лист-вимогу №130-2-19/1198/1 від 18.05.2023 в строк до 23.05.2023 перерахувати на рахунок підприємства суму передоплати в розмірі 1720602,00грн, а також пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, втрати від інфляції та штраф розраховані станом на дату повернення суми попередньої оплати. У якості доказів направлення вимоги на адресу вказану у листі №01/09 від 01.09.2022 до матеріалів позовної заяви приєднані поштова накладна та квитанція АТ «Укрпошта» від 18.05.2023, опис вкладення у цінний лист.
18.05.2023 на адресу вказану у листі №01/09 від 01.09.2022 позивачем направлені адресовані ФГ «Меркурій», ОСОБА_1 , ПП «Комунгосп», СТОВ «Дружба» листи-вимоги від 18.05.2023 №130-2-19/1199/1, №130-2-19/1198/1, №130-2-19/1197/1, №130-2-19/1196/1, у яких на підставі договорів поруки повторно вимагав в строк до 23.05.2023 перерахувати на рахунок підприємства суму передоплати в розмірі 1720602,00грн, а також пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, втрати від інфляції та штраф розраховані станом на дату повернення суми попередньої оплати. У якості доказів направлення до матеріалів позовної заяви приєднані поштові накладні та квитанції АТ «Укрпошта» від 18.05.2023 та описи вкладення у цінний лист.
За твердженням позивача, вказані листи-вимоги залишилися без задоволення відповідачами.
В матеріалах справи наявний адресований позивачу лист №02/06-23 від 01.06.2023, у якому відповідач-1 підтвердив отримання від позивача листа-вимоги від 18.05.2023 №130-2-19/1198/1, водночас повідомив про отримання 02.09.2022 сертифікату про форс-мажорні обставини, зазначив, що після отримання від Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області дозволу користуватись складськими приміщеннями і господарство розпочне свою діяльність зобов'язання за договором будуть виконані у повному обсязі. Голова ФГ «Меркурій» також просив позивача не нараховувати штрафні санкції та пеню за невиконання умов договору, листування просив здійснювати за наступною адресою: АДРЕСА_1 . Докази направлення зазначеного листа або його отримання адресатом матеріали справи не містять.
Посилаючись на невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань з поставки спірного товару за договором №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021, залишення відповідачами без задоволення вимог з повернення суми передоплати, позивач звернувся із розглядуваним позовом до суду про стягнення солідарно з усіх відповідачів попередньої оплати у розмірі 1720602,00грн, пені у розмірі 367822,00грн, штрафу у розмірі 430150,50грн, відсотків річних у розмірі 722652,84грн та курсової різниці у розмірі 590636,65грн.
Під час розгляду справи ФГ «Меркурій», ОСОБА_1 , СТОВ «Дружба» заперечили проти позовних посилаючись на неможливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений договором строк через настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За доводами вказаних відповідачів, в тому числі викладених у заявах свідків голови ФГ «Меркурій» ОСОБА_1 та головного механіка ФГ «Меркурій» ОСОБА_2, у виконання умов основного договору ФГ «Меркурій» вжив вичерпні заходи з вирощування врожаю пшениці на земельних ділянках №9,12,13,16 згідно до переліку ділянок застрахованих посивів за договором добровільного страхування, жодних зауважень стосовно дотримання процесу вирощування майбутнього врожаю позивач, третя особа не заявляли, земельні ділянки на предмет наявності та стану пшениці не обстежували. В свою чергу, з лютого 2022 року на території Лиманського району Донецької області тривали бойові дії, внаслідок окупації військами Російської Федерації з 16.04.2022 с. Рубці Лиманської МТГ Донецької області (місце реєстрації та фактичного ведення господарської діяльності відповідачів по справі, місце розташування полів №9,12,13,16) керівництво фермерського господарства змушено було евакуюватися з окупованої території та втратило можливість впливу на ситуацію, в тому числі щодо врожаю який залишився на полях.
Вказані учасники справи стверджували, що відповідачем-1 постійно проводилось інформування посадових осіб позивача про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливлюють виконання основного договору.
У підтвердження інформування позивача про обставини, які унеможливлюють виконання основного договору, до матеріалів справи приєднані наступні докази.
Відповідно до поданої суду в порядку ст. 88 ГПК України заяви свідка ОСОБА_1 , яка засвідчена 18.10.2023 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В., у зв'язку з окупацією військами Російської Федерації в квітні 2022 року села Рубці Лиманської МТГ Донецької області він змушений був евакуюватися, після переїзду до м. Київ у квітні 2022 він повідомив про виниклу ситуацію начальника відділу форвардних закупівель Петрову Т.В. та керівника АТ «ДПЗКУ» під час спілкування у приміщенні товариства за адресою у м. Києві, за наслідками звернення було прийнято рішення тримати ситуацію на контролі та повідомляти АТ «ДПЗКУ» про будь-які зміни.
20.06.2022 в м. Києві було проведено робочу зустріч за участю представників АТ "ДПЗКУ", АТ «Страхова компанія «ІНГО», засновника ФГ «Меркурій» ОСОБА_1., результати якої оформлені протоколом робочої зустрічі від 20.06.2022. Відповідно до змісту протоколу ОСОБА_1 повідомив про виїзд з окупованої території, пошкодження майна господарства, а також про те, що всі поля, що є у володінні господарства, відносяться до Лиманського району та наразі знаходяться в окупації, в разі деокупації у підприємства буде можливість виконати взяті на себе зобов'язання по поставці товару, але з пролонгацією строку взятих на себе зобов'язань.
За результатами робочої зустрічі вирішено з метою прийняття рішень Комітетом закупівлі зерна майбутнього врожаю щодо подальшого супроводу спірного договору поставки отримати від ФГ «Меркурій» у 30-денний термін з дати проведення поточної зустрічі пакет документів, на підставі здійснених звернень до уповноважених державних органів, таких як прокуратура та/ або поліція, військова адміністрація Донецької області тощо з метою підтвердження окупації відповідної території, де розташовані землі товаровиробника, строку настання такої окупації, фіксації наявних збитків/пошкоджень та іншої інформації, що стосується можливості та строків виконання зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю. В разі неможливості виконати умови договору поставки зерна майбутнього врожаю в строк до 01.09.2022 року включно в подальшому від ФГ «МЕРКУРІЙ» також очікується Сертифікат про форс-мажорні обставини від торгово-промислової палати України.
За змістом адресованого В.о. голови правління АТ «ДПЗКУ» Коваленко В.С. листа від 04.07.2022 №54 голова ФГ «Меркурій» ОСОБА_1. повідомив про неможливість виконання зобов'язань з поставки зерна пшениці 3 класу у кількості 430тон за договором №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 внаслідок збройної агресії Російської Федерації, тимчасової окупації с. Рубці та сільськогосподарських угідь. На листі наявний напис про отримання та підпис без зазначення дати, прізвища та посади. Під час судового засідання 22.02.2024 представник позивача спростовував можливість прийняття кореспонденції особисто керівництвом АТ "ДПЗКУ". Доказів реєстрації вказаного листа як вхідної кореспонденції або його направлення засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять.
Відповідно до змісту наявного в матеріалах справи адресованого позивачу листа б/н та б/д голова ФГ «Меркурій» ОСОБА_1. посилаючись на умови п.7.1, п.7.3, п.7.4 основного договору надає АТ "ДПЗКУ" сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-22-0744 про форс-мажорні обставини. У відповіді на адвокатський запит позивач у листі №130-4-3074/2-19/2495 від 15.09.2023 підтвердив отримання зазначеного сертифікату 07.09.2022.
Листом від 27.09.2022 №11/09 ФГ «Меркурій» повідомив АТ "ДПЗКУ" про неможливість своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань з незалежних від господарства обставин пов'язаних з воєнними діями та окупацією, в свою чергу можливість здійснити поставку товару у разі можливості потрапити на територію господарства. Також голова фермерського господарства у листі зазначив про отримання 02.09.2022 сертифікату про форс-мажорні обставини і повідомлення покупця у встановлений у п.7.4 договору термін про настання таких обставин. Факт отримання вказаного листа адресатом підтверджується штампом про його реєстрацію за вхідним номером 3117 від 27.09.2022.
У листі від 27.09.2022 №12/09 відповідач-1 повідомив позивача про отримання 02.09.2022 фермерським господарством сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини. Крім того, відповідач-1 у листі зазначив, що всі поля, які належать господарству на праві власності або на праві користування знаходяться у населеному пункті Рубці Лиманського району Донецької області, який тимчасово окупований з 16.04.2022, станом теперішній час Краматорська військова районна адміністрація не дозволяє ФГ «Меркурій» відвідувати даний населений пункт та користуватися складськими приміщеннями господарства. Разом з цим, фермерським господарством вдалося частково зібрати врожай 2022 року, зберігання якого здійснюється на складах у с.Рубці Донецької області, тому можлива його поставка після отримання дозволу від військової районної адміністрації на користування складськими приміщеннями. У зв'язку з виниклими обставинами відповідач-1 просив позивача не нараховувати штрафні санкції за невиконання умов договору. Про отримання вказаного листа позивачем свідчить штамп про його реєстрацію за вхідним номером 3118 від 27.09.2022.
29.09.2022 у м. Київ відбулося засідання Комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" за участю запрошеного засновника ФГ «Меркурій» ОСОБА_1., результати якого оформлені протоколом №2. Відповідно до змісту зазначеного протоколу ОСОБА_1 повідомив, що територія с.Рубці звільнена від окупації, але Краматорська районна військова адміністрація не дозволяє відвідувати господарство через роботу військових ті інших органів щодо розмінування та налагоджування інфраструктури. В свою чергу господарством вдалося під окупацією зібрати врожай пшениці, який знаходиться у складських приміщеннях і є можливість здійснити поставку товару за договором на філії АТ "ДПЗКУ" Ізюмський КХП" або "Савинський елеватор". З метою не нарахування пені чи штрафу за несвоєчасну поставку голова господарства просив пролонгувати договір.
За результатами засідання Комітету закупівлі за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 вирішено:
- форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють товаровиробника лише від сплати неустойки та штрафу, решту зобов'язань ФГ «Меркурій» має виконувати згідно умов договору, та на час дії форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) зобов'язання ФГ «Меркурій» по поставці зерна за договором №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 року пролонгується на термін дії даного форс-мажору автоматично без укладення додаткової угоди;
- доручити ФГ «Меркурій» отримати довідку від військової адміністрації чи іншого уповноваженого органу влади щодо деокупації с. Рубці Донецької області, департаменту закупівель та юридичному департаменту з врахуванням наданої довідки ФГ «Меркурій» розробити додаткову угоду на пролонгацію договору поставки зерна майбутнього врожаю ХАР001П-Ф від 22.12.2021 на 30 календарних днів з врахуванням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а також до існуючих базисів поставки додати EXW-Філія АТ «ДПЗКУ» «Сахновський елеватор» (64501, вул. 17 Вересня, бул. 70, смт. Сахновщина, Харківська обл.) та винести дану додаткову угоду на розгляд Правління АТ «ДПЗКУ».
Протокол №2 від 29.09.2022 підписаний в.о. голови Комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю та секретарем Комітету, присутніми членами Комітету, які одноголосно підтримали прийняте за наслідками засідання рішення.
20.02.2023 у м. Київ відбулося засіданні Комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" за участю запрошеного засновника ФГ «Меркурій» ОСОБА_1. в режимі відеозв'язку, результати якого оформлені протоколом №1. Відповідно до змісту зазначеного протоколу ОСОБА_1. повідомив, що станом на час засідання зерно не вивезено, воно знаходиться на складі, на якому зруйнований дах і якість якого невідома.
За результатами засідання Комітету закупівлі за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 вирішено:
- юридичному департаменту підготувати та направити лист-вимогу про розірвання в односторонньому порядку договору поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 року, та вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 1720602,00грн згідно умов договору та провести усі належні розрахунки;
- передати оригінали документів договору поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 року до юридичного департаменту відповідно до наказу АТ «ДПЗКУ» від 16.08.2018 №240 «Про затвердження Положення про ведення претензійно-позовної роботи в АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» для подальшого проведення претензійно-позовної роботи та звернення до суду.
Протокол №1 від 20.02.2023 підписаний в.о. голови Комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю та секретарем Комітету, присутніми членами Комітету, які одноголосно підтримали прийняте за наслідками засідання рішення.
Інші докази у підтвердження врегулювання спірних правовідносин між учасниками справи за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 матеріали справи не містять.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з нездійсненням постачальником (відповідачем-1) поставки вирощеного та зібраного у 2022 зерна пшениці 3 класу за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021, а також у зв'язку з неповерненням позивачу сплаченої за цей товар суми попередньої оплати.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з виконанням умов вказаного договору поставки, відповідальність за невиконання якого забезпечена укладеними з відповідачами договорами поруки.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021 (далі - договір поставки) за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, на підставі укладеного договору поставки у АТ "ДПЗКУ" виник обов'язок здійснити попередню оплату та остаточний розрахунок за товар, а у ФГ «Меркурій» відповідно до п.1.2 договору виник обов'язок поставити товар у строк до 01.09.2022 включно.
Як вже встановлено судом, на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки позивач перерахував відповідачу-1 29.12.2021 суму попередньої оплати у розмірі 1720602,00грн., що не заперечується останнім. Відтак, у відповідача-1 виникло зустрічне зобов'язання здійснити поставку спірного товару у визначений сторонами строк.
Згідно ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74, ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань з поставки товару позивачу матеріали справи не містять.
За змістом ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У п.4.3. п.п.4.3.1. договору поставки позивач та відповідач-1 врегулювали правовідносини зі здійснення між ними розрахунків у разі повного або часткового невиконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару. А саме дійшли згоди, що у разі повного невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч.. з підстав у настанні яких відсутня вина постачальника, розірвання та/або припинення договору тощо) покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі. При цьому постачальники зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов договору, а також відсотки за користування грошовими коштами покупця у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому, штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.3.1.1. договору та неустойку, що розрахована відповідно до п.6.3. договору.
Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені в тому числі п.4.3.1 договору, є лист-вимога покупця (п.4.3.3 договору поставки).
Як встановлено судом, враховуючи повне невиконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивач керуючись умовами п.4.3.1. договору поставки звертався до відповідача-1 з листами-вимогами: №130-2-19/999 від 14.04.2023 за підписом в.о. голови Правління В.Коваленко, №130-2-19/1198/1 від 18.05.2023 за підписом представника - адвоката Л.Михайлик про повернення отриманої суми передоплати, а також вимагав сплатити пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, втрати від інфляції та штраф. У підтвердження їх направлення на адресу, повідомлену самим відповідачем-1 як адреса для листування, суду надані копії описів вкладення, поштові накладні та квитанції органу поштового зв'язку.
Щодо доводів відповідача-4 у відзиві про те, що вимоги за підписом адвоката Л.Михайлик не можуть вважатися вимогами покупця за відсутності доказів у підтвердження представництва, суд зазначає наступне.
Позиція обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження повноважень підписанта, які додавалися до листів-вимог, відсутність відомостей про вказаного адвоката як представника АТ «ДПЗКУ» у договорі поставки.
Судом встановлено, що за змістом листів-вимог за підписом адвоката Л. Михайлик у якості додатків до них приєднані наступні документи у копіях: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №904, ордер серії ВІ№1099199. Відповідно до описів вкладення, до поштового відправлення вкладено крім листа-вимоги в копіях свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №904 від 25.02.2011 та ордер серії ВІ№1099199 від 16.05.2023. Оскільки працівник поштового зв'язку за наслідками перевірки своїм підписом засвідчив відповідність вкладення опису, це свідчить про відповідність документів, які направлені адресату та є доказом направлення адвокатом документів на підтвердження своїх повноважень.
В матеріалах справи наявний адресований позивачу лист №02/06-23 від 01.06.2023, у якому відповідач-1 підтвердив отримання від позивача листа-вимоги від 18.05.2023 №130-2-19/1198/1, при цьому учасник справи у відповіді не вказував про відсутність документів у підтвердження представництва АТ "ДПЗКУ" адвокатом. Відсутність вказаних доказів у матеріалах справи не спростовує факт їх отримання учасниками справи, яким вони надсилалися.
Суд відзначає, що відповідно до змісту п.9.7 договору поставки сторони підтвердили наявність повноважень у представників, які виступали з боку покупця та постачальника при його укладанні. Перелік осіб, виключно які можуть бути представниками під час спірних правовідносин за договором, не визначався.
В свою чергу чинне законодавство не містить прямої заборони виступати адвокату представником суб'єкта господарювання під час листування, звернення з вимогами про виконання зобов'язань, тощо.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 визначає правові засади організації і діяльності адвоката та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. (п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами (ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За правовою природою представництво є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов'язків. З огляду на викладене можна зробити висновок, що будь-яка процесуальна дія однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов'язків (у тому числі підписання та/або звернення з певною заявою) є представництвом.
Відтак, у даному випадку підписання листів-вимог адвокатом є формою представництва суб'єкта господарювання. Докази у підтвердження неналежного оформлення документів на представництво АТ «ДПЗКУ» адвокатом Л. Михайлик відповідачами не надані.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що у вказаного адвоката були відсутні повноваження на представництво позивача з підписання вказаних вимог.
В свою чергу, однаковий за змістом лист-вимога №130-2-19/999 від 14.04.2023 направлявся відповідачу-1 за підписом голови Правління АТ «ДПЗКУ» В.Коваленко. За підписом голови Правління АТ «ДПЗКУ» також надсилалися листи-вимоги іншим відповідачам у справі як поручителям.
Враховуючи встановлені судом обставини, у постачальника (відповідача-1) в силу п.4.3.1. договору поставки виникло зобов'язання з повернення покупцю (позивачу) отриманої суми передоплати у розмірі у розмірі 1720602,00грн.
За доводами представника відповідачів-1,2 у сформованих 04.01.2024 в системі "Електронний суд" запереченнях на пояснення представника позивача, оскільки форс-мажорні обставини досі тривають строк виконання зобов'язань за договором поставки ще не настав і відтерміновується на строк існування таких обставин, відповідно сума передоплати станом на теперішній час не є борговим зобов'язанням. Крім того звертає увагу, що представники позивача під час засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю 29.09.2022 визнали існування форс-мажорних обставин для ФГ «Меркурій» та дійшли згоди, що на час дії таких обставин зобов'язання з поставки зерна пролонгуються на термін дії даного форс-мажору автоматично.
Суд не погоджується з доводами представника щодо виникнення у ФГ «Меркурій» під час виконання договору обставин, за наявності яких у останнього виникає право на відтермінування виконання зобов'язань, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, у п.1.2 договору сторони погодили строк поставки до 01 вересня 2022 року включно.
Відповідно до п. 9.8 договору поставки умови договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до розділів 2, 4 та 5 Положення про комітет Закупівлі зерна майбутнього врожаю Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яке затверджено Наказом товариства №149 від 29.10.2021, Комітет є постійно діючим колегіальним органом товариства, створюється з метою розгляду питань щодо можливості та умов укладання договорів в рамках проведення програми закупівлі зерна майбутнього врожаю, до компетенції Комітету відноситься розгляд (погодження) питань щодо зміни умов договорів в рамках проведення програми закупівлі зерна майбутнього врожаю, Комітет має право: приймати рішення щодо можливості зміни умов договорів поставки зерна майбутнього врожаю, вносити пропозиції до питань, що розглядаються, ініціювати перед головою правління товариства або правління товариства питання щодо видачі відповідного розпорядчого документу з питань, які належать до компетенції Комітету.
Враховуючи викладене, по суті діяльності Комітет є дорадчим органом акціонерного товариства, рішення якого з питань укладання та зміни умов договорів поставки зерна майбутнього врожаю носять погоджувальний, рекомендаційний характер.
Відповідно до протоколу №2 засідання Комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" від 29.09.2022, за його результатами вирішено юридичному департаменту з врахуванням наданої довідки ФГ «Меркурій» розробити додаткову угоду на пролонгацію договору поставки зерна майбутнього врожаю ХАР001П-Ф від 22.12.2021 на 30 календарних днів з врахуванням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а також до існуючих базисів поставки додати EXW-Філія АТ «ДПЗКУ» «Сахновський елеватор» (64501, вул. 17 Вересня, бул. 70, смт. Сахновщина, Харківська обл.) та винести дату додаткову угоду на розгляд Правління АТ «ДПЗКУ».
Належних та допустимих доказів зміни умов договору поставки в частині строків поставки товару у визначеному договором порядку шляхом підписання уповноваженими особами у двосторонньому порядку додаткової угоди до договору, яка є його невід'ємною частиною, матеріали справи не містять.
Зокрема, навіть у разі встановлення факту настання форс-мажорних обставин за ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання зобов'язання в цілому.
У договорі поставки його сторони не погодили можливість їх звільнення від виконання своїх обов'язків за договором на час дії форс-мажорних обставин, а передбачили лише можливість звільнення від відповідальності у разі настання таких обставин.
Враховуючи викладене, ФГ «Меркурій» не наведено переконливих доводів щодо невиконання ним прямо обумовлених п.4.3.1. договору поставки зобов'язань повернути отриману від АТ «ДПЗКУ» суму передоплати у разі отримання від товариства відповідної вимоги про її повернення, враховуючи п.4.3.3 договору поставки.
Судом встановлено, що відповідач-1 не здійснив поставку товару протягом встановленого п.1.2. договору строку, доказів зміни умов договору відповідно до п.9.8 договору суду не надано, як і не надано доказів повернення позивачу сплачених у якості передоплати коштів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 1720602,00грн є правомірними.
Враховуючи те, що ФГ "Меркурій" не виконав свої зобов'язання за договором поставки, АТ "ДПЗКУ" також заявлено до стягнення солідарно з відповідачів пеня у розмірі 367822,00грн, штраф у розмірі 430150,50грн, відсотки річних у розмірі 722652,84грн, курсова різниця у розмірі 590636,65грн.
Відповідач-1 у заявах по суті справи не заперечує факт невиконання зобов'язань за договором поставки, а лише посилається на виникнення форс-мажорних обставин, які з огляду на продовження їх існування (поля фермерського господарства заміновані, доступ до них неможливий) звільняють його від сплати заборгованості та заявлених штрафних санкцій, відсотків річних, курсової різниці. В обґрунтування підтвердження форс-мажорних обставин, зокрема посилається на сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-22-0744 від 02.09.2022. У якості обґрунтування позиції нормами матеріального права у відзиві посилається на ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України.
Розглянувши заперечення проти позовних вимог з посиланням на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), суд зазначає наступне.
В обґрунтування неможливості виконати договірне зобов'язання здійснити поставку спірного товару (зерна пшениці 3 класу, яке буде вирощене та зібрано в 2022 році) відповідач-1 посилається на наступні форс-мажорні обставини: воєнний стан та ведення військових дій, знаходження с.Рубці Лиманської МГТ Донецької області (місце реєстрації та фактичного ведення господарської діяльності відповідачів по справі, місце розташування полів №9,12,13,16) з 24.02.2022 в зоні активних бойових дій, з 16.04.2022 до 21.09.2022 під окупацією збройних формувань Російської Федерації, внаслідок чого земельні ділянки, які використовувалися ФГ «Меркурій» для вирощування сільгоспкультур заміновані та непридатні для господарської діяльності, завдано значної матеріальної шкоди у вигляді руйнування нерухомого майна, знищення сільгосптехніки, зібраного врожаю. З огляду на викладені обставини, які відповідають розділу 7 договору поставки, відповідач-1 отримав та передав посадовим особам позивача сертифікат Донецької торгово-промислової палати від 02.09.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Також відповідачі-1,2,4 посилалися на постійне інформування позивача про обставини, які унеможливлюють виконання договору з незалежних від відповідача-1 обставин. Враховуючи обставини, в яких опинилося фермерське господарство, постачальник вважає нарахування пені, штрафу, відсотків річних та курсової різниці безпідставними.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3564-IX від 06.02.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 14 лютого 2023 року на 90 днів, тобто до 13 травня 2024 року.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Частина 2 ст.218 ГК України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноважені нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Наведене кореспондується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Також, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 викладено висновки, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Згідно ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто, за приписами вказаних правових норм можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від їх виконання в цілому.
Судом також враховано, що ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Відтак, навіть завдані господарству воєнними діями збитки і відповідно необхідність відновлення господарської діяльності не можуть бути підставою для звільнення відповідача-1 від обов'язку повернення отриманої від позивача суми попередньої оплати.
Досліджуючи сам зміст поняття господарсько-правової відповідальності та належності до неї заявлених до стягнення грошових зобов'язань у вигляді заявлених відсотків річних за користування грошовими коштами покупця (позивача) та курсової різниці суд зазначає, що вони за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, відповідно до умов договору проценти є платою за користування грошовими коштами позивача, курсова різниця полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення національної валюти внаслідок коливання курсу іноземної валюти.
Враховуючи вищевикладене, навіть у разі встановлення надзвичайних обставин відсутні підстави для звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від сплати правомірно заявлених до стягнення відсотків річних та курсової різниці на підставі ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України.
Відповідно до ч.4 ст. 219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Досліджуючи умови договору поставки суд зазначає, що покупець (позивач) та постачальник (відповідач-1) у п.7.1, п.7.2 договору поставки погодили звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що сторона яка зазнала дії форс-мажорних обставин доведе, що вжила усіх належних заходів для уникнення дії форс-мажорних обставин та її наслідків. Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, які виникли після укладення цього договору та об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору.
За змістом п.7.3 договору поставки його сторони визначили чим може бути викликана дія форс-мажорних обставин, а саме в тому числі непередбачуваними діями / бездіяльністю сторони, що не є стороною договору, та які відбуваються незалежно від волі і бажання сторони договору (страйк, локаут, дія суспільного/іноземного ворога, загроза війни, оголошена війна, збройний конфлікт, військові дії, військове вторгнення, введення комендантської години, суцільні безлади, терористичний акт, диверсії, піратство, блокада, революція, масові заворушення, загальна військова мобілізація, протиправні дії третіх осіб, аварія, пожежа, вибух, примусове вилучення).
Відповідно до п.7.4 договору поставки сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про факт настання таких обставин, про факт їх припинення та про їх наслідки. Крім того сторона зобов'язана надати іншій стороні документ (сертифікат), виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строк їх дії.
02.09.2022 Донецька торгово-промислова палата видала ФГ «Меркурій» Сертифікат №1400-22-0744 про форс-мажорні обставин (обставини непереборної сили), яким засвідчила такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): оголошена та неоголошена війна, активні бойові дії на території Донецької області, тимчасова окупація с. Рубці Донецької області, які унеможливили виконання зобов'язань поставити зерно пшениці 3 класу у кількості 430тон, яке вирощене та зібране в 2022 на земельній ділянці ФГ «Меркурій» у визначений термін до 01.09.2022 включно за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 16.04.2022, дата закінчення - тривають на 02.09.2022.
На виконання умов п.7.4. договору поставки фермерське господарство надало позивачу вказаний сертифікат 07.09.2022, що підтверджується відповіддю АТ "ДПЗКУ" на адвокатський запит у листі №130-4-3074/2-19/2495 від 15.09.2023.
Разом з цим, суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до Торгово-промислової палати за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат Торгово-промислової палати може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Оскільки неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини, перед тим, як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору та їх правових наслідків, суду необхідно аналізувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.
У даному випадку у п.7.5. договору поставки його сторони керуючись свободою договору прямо передбачили юридичні наслідки неповідомлення/несвоєчасного повідомлення стороною договору свого контрагента про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) - позбавлення такої сторони права посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором.
У зв'язку з цим наявні підстави вважати, що порушення відповідачем-1 передбаченого договором строку повідомлення позивача про настання форс-мажору означає автоматичну втрату ФГ «Меркурій» права посилатись на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності у відносинах з контрагентом.
Досліджуючи чи дотримався відповідач-1 порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбаченого договором поставки, суд встановив наступне.
Як вже зазначалося, п.7.4 договору поставки передбачений обов'язок сторони, для якої склалися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про факт настання таких обставин.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, вбачається, що с.Рубці Лиманської міської територіальної громади (місце реєстрації та фактичного ведення господарської діяльності відповідача-1, місце розташування полів №9,12,13,16, які є предметом договору страхування, аграрної розписки) було в тимчасовій окупації з 16.04.2022 по 21.09.2022, Лиманська міська територіальна громада зараз відноситься до територій активних бойових дій.
Відповідно до довідки Краматорської районної військової адміністрації від 08.07.2022 №1122/01-58 з березня 2022 року на території с.Рубці Лиманської міської територіальної громади відбувалися активні бойові дії.
Відповідно до поданих суду в порядку ст. 88 ГПК України заяв свідка голови ФГ «Меркурій» ОСОБА_1 та головного механіка ФГ «Меркурій» ОСОБА_2 , які засвідчені 18.10.2023 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В., незважаючи на початок з кінця лютого 2022 року на території Лиманської МТГ Донецької області бойових дій, вони особисто перебували у с. Рубці та з працівниками господарства продовжували обробляти поля з озимою пшеницею, здійснювати заходи спрямовані на охорону та збереження майна підприємства. У зв'язку з окупацією військами Російської Федерації в квітні 2022 року села Рубці Лиманської МТГ Донецької області вказані свідки були змушені евакуюватися. За змістом заяви свідка ОСОБА_1 , після переїзду до м. Київ у квітні 2022 він повідомив про виниклу ситуацію начальника відділу форвардних закупівель Петрову Т.В. та керівника АТ «ДПЗКУ» під час спілкування у приміщенні товариства за адресою у м. Києві.
Враховуючи настання пов'язаних з окупацією с.Рубці Лиманської міської територіальної громади надзвичайних та невідворотних обставин, які вплинули на виконання ФГ «Меркурій» своїх зобов'язань за договором з вирощування спірного предмета поставки через втрату можливості впливу на ситуацію та контролю за зрощуванням врожаю, суд приходить до висновку, що для відповідача-1 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) настали 16.04.2022.
Під час судового засідання 22.02.2024 представники відповідачів 1,2,4 висловили позицію, що форс-мажорні обставини для відповідача-1 почався саме з 16.04.2022, що також зазначено у сертифікаті ТПП №1400-22-0744.
Таким чином, враховуючи п.7.4 договору поставки, позивач повинен був повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин не пізніше 29.04.2022.
Належних та допустимих доказів в порядку ст.ст.77, 78 ГПК України дотримання відповідачем-1 порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 7.4 договору, матеріали справи не містять.
Матеріалами справи підтверджується, що першою за хронологією подій відбулася 20.06.2022 двостороння робоча зустріч за участю голови ФГ «Меркурій» ОСОБА_1. та представників АТ «ДПЗКУ», на якій відповідно до протоколу керівник фермерського господарства повідомив про окупацію полів, на яких знаходиться врожай пшениці, неможливість як повернення на окуповану територію так і здійснити своєчасну обробку полів гербіцидом.
Суд також відзначає, що відповідно до протоколу робочої зустрічі, під час свого виступу начальник відділу форвардних закупівель департаменту закупівель Петрова Т.В. підтвердила, що лише в травні ОСОБА_1 вийшов на зв'язок самостійно, здійснивши телефонний зв'язок.
Надаючи оцінку обставинам несвоєчасного інформування позивача про настання обставин непереборної сили та чи були вони безпосереднім наслідком дії форс-мажорних обставин, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних перешкод щодо здійснення такого повідомлення, враховуючи, що у заяві свідка керівник ФГ «Меркурій» підтвердив переїзд з окупованої території до м.Києва в квітні 2022.
Відповідач-1 не надав жодних доказів, чому повідомлення іншої сторони договору поставки (позивача) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням строку, встановленого договором. Усі пояснення сторони стосувалися дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення АТ «ДПЗКУ» про дію форс-мажорних обставин.
Таким чином, аналізуючи умови п.7.5. договору поставки, оскільки відповідач-1 вчасно не повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, суд констатує порушення відповідачем-1 темпоральних умов щодо сповіщення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що у свою чергу, унеможливлює посилання учасника справи на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для звільнення відповідача-1 від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором поставки.
Розглянувши вимоги про стягнення пені у розмірі 367822,00грн та штрафу у розмірі 430150,50грн, суд зазначає наступне.
Зміст договору, що є обов'язковим для виконання його сторонами (ч.1 ст. 629 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою ст.548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов'язання (основного зобов'язання), якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (ч.1 ст. 546 ЦК України).
Поряд з цим, за змістом ст.ст.610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст.. 610 ЦК України та ст.. 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), за ст.. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).
При цьому за приписами ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, ст.231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (ч.2 цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст. 231 ГК України).
Щодо застосування наведених положень ст.. 231 ГК України суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Отже, право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Договором поставки передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
У даному спірному випадку судом встановлено невиконання постачальником своїх зобов'язань зі здійснення поставки повної кількості товару, в свою чергу позивач та відповідач-1 погодили конкретний розмір неустойки у вигляді пені за невиконання цих зобов'язань.
Так, відповідно до п.4.3, п.4.3.1. договору у разі повного невиконання постачальником своїх зобов'язань покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі. При цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов договору, а також відсотки за користування грошовими коштами покупця у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому, штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.3.1.1. договору та неустойку, що розрахована відповідно до п.6.3. договору.
Згідно п.6.3 договору у випадку поставки товару з порушенням строку, встановленого п.1.2 договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. При цьому вартість несвоєчасно поставленого товару розраховується від ціни, визначеної в Довідці Товарної біржі про ринкові цини на зернові культури, що діяли на останній день поставки (п.1.2. договору). У разі не поставки повної кількості товару, визначеної п.1.1 договору, протягом 30 календарних днів з дати визначеної в п.1.2 договору, постачальник зобов'язаний здійснити розрахунки з покупцем у відповідності п.4.3. договору.
Таким чином, п.4.3.1. та п. 6.3 договору поставки є взаємовідсильними один до одного.
За змістом пояснень, які надійшли 09.01.2024 через систему "Електронний суд", представник відповідачів-1,2 вважає протиправним нарахування заявленої до стягнення пені, враховуючи, що п.6.3 договору не передбачено стягнення пені у разі невиконання зобов'язань з поставки товару.
Суд відхиляє вказані заперечення, адже відповідно до п.4.3.1. договору поставки передбачена відповідальність у разі повного невиконання постачальником своїх зобов'язань у вигляді неустойки, яка розраховується відповідно до умов п.6.3. договору поставки.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки аграрної біржі №21 від 21.04.2023 середня ринкова ціна з ПДВ станом на 01.09.2022 пшениці 3 класу в Харківській області станом на умовах базис поставки EXW INCOTERMS 2010 становить 4700грн з ПДВ.
Таким чином, у даному випадку неустойка у вигляді пені повинна нараховуватись на вартість несвоєчасно поставленого товару станом на 01.09.2022, а саме 430,000х4700=2021000грн.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №910/4375/18, від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.
Нарахування пені на заборгованість за період протягом шести місяців, що передують моменту звернення позивачем з позовом до суду суперечить положенням ч.6 ст. 232 ГК України (Постанова Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №902/669/18).
Відповідно до ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Виходячи з того, що договором поставки не встановлено більш тривалого ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України строку, у межах якого перераховуються штрафні санкції, у даному випадку нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
За змістом позову позивачем нарахована пеня за період з 22.10.2022 по 21.04.2023 у розмірі 0,1% на суму 2021000,00грн та заявлена у розмірі 367822,00грн, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Оскільки шестимісячний строк від дня, коли відповідач мав виконати зобов'язання з поставки товару сплив 02.03.2023, то нарахування позивачем пені за період з 03.03.2023 по 21.04.2023 не відповідає нормам законодавства, так як перевищує шість місяців від дня коли зобов'язання повинне було виконане.
Зробивши власний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" за період з 22.10.2022 по 02.03.2023 (в межах обраного позивачем періоду) у розмірі 0,1% на суму 2021000,00грн суд дійшов висновку, що правомірний розмір пені складає 266772грн, відтак вимоги в цій частині у розмірі 101050грн не підлягають задоволенню.
Як вже зазначалося, згідно з п.4.3.1 договору поставки у разі повного невиконання постачальником своїх зобов'язань, постачальник повинен сплатити штраф у розмірі 25% від суми попередньої оплати згідно п.3.1.1.
Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд перевірив розрахунок штрафу, суд встановив, що позивачем правомірно пред'явлено до стягнення штраф у розмірі 430150,50грн.
Позивачем також пред'явлено вимогу про стягнення 30% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 722652,84грн.
За змістом позову період нарахування річних з 29.12.2021 по 23.05.2023.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3.ст.693 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Як вже встановлено судом, у договорі поставки погоджено інший розмір процентів, а саме покупець та постачальник у п.4.3.1 договору поставки встановили обов'язок останнього у разі повного невиконання своїх зобов'язань сплатити відсотки за користування грошовими коштами покупця у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення.
Оскільки зобов'язання відповідача-1 з повернення позивачу суми передньої оплати у розмірі 1720602,00грн не припинилися виконанням, нарахування відсотків річних за весь період користування чужими грошовими коштами до дня їх повернення є правомірним.
Враховуючи викладене, заперечення представника відповідачів-1,2 у письмових поясненнях, які надійшли 09.01.2024 через систему "Електронний суд", щодо протиправності нарахування заявлених відсотків річних відхиляються судом як необґрунтовані.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 30% річних суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору поставки, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого вимоги в цій частині у розмірі 722652,84грн є правомірними.
Позивачем відповідно до п.4.4. договору поставки також заявлено до стягнення курсову різницю у розмірі 590636,65грн.
Так, у п.4.4. договору поставки позивач та відповідач-1 дійшли згоди, що в разі збільшення курсу долара США по відношенню до гривні більш ніж на 5% з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому у випадку невиконання або часткового невиконання умов договору щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний окрім повернення покупцю всіх належних до повернення коштів та неустойки, сплатити курсову різницю, яка розраховується за формулою: КР = ((ЧПО/КУРС1) - (ЧПО/КУРС2)) х КУРС2, де ЧПО - частина попередньої оплати за товар, що вираховується згідно п.4.3.2. договору; КУРС1 - офіційний курс долара США до гривні на момент здійснення передоплати; КУРС2 - офіційний курс долара США до гривні на момент повернення коштів та/або виставлення вимоги.
Сторони також погодили, що належним джерелом інформації щодо офіційного курсу долару США є Інтернет-ресурс http://www.bank.gov.ua).
Судом встановлено, що офіційний курс долара США станом на момент перерахування передоплати 29.12.2021 становив 27,2235, станом на момент виставлення вимоги від 14.04.2023 становить 36,5686, що більше ніж на 5% офіційного курсу долара США до гривні на час здійснення передоплати.
Отже у відповідача-1 виникло зобов'язання сплатити на користь позивача курсову різницю у заявленому розмірі (1720602,00/27,2235) - (1720602,00/36,5686) х 36,5686=590636,65грн.), вимоги в цій частині є правомірними.
ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
Таке забезпечувальне зобов'язання має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати окремо від основного (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №757/31762/14-ц (провадження №14-662цс18)).
Одним із видів акцесорного зобов'язання є порука (ч.1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до ч.4 ст.559 (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц).
Строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Як вже встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань ФГ «Меркурій» за договором №ХАР0001П-Ф від 22.02.2021 між позивачем та відповідачами 2,3,4 (поручителі) були укладені договори поруки №1-П, 2-П, 3-П від 22.12.2021, відповідно до п.1.1. яких поручителі зобов'язалися перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №ХАР0001П-Ф від 22.12.2021, який був укладений між кредитором та боржником.
Кредитор має право: письмово пред'являти вимогу щодо виконання поручителем своїх зобов'язань за цим договором, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань боржника, таке зобов'язання не буде виконане (п.3.1.1. договорів поруки). У разі невиконання боржником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або боржника, як солідарних боржників, згідно з чинним законодавством України (п.3.1.2 договорів поруки).
Поручителі підтвердили, що ознайомлені із основним договором, не мають заперечень щодо його змісту та виражають свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань боржника за основним договором (п.4.1.1, п.4.1 договорів поруки 1,2,3).
За умовами п.5.3. договорів поруки 1,2,3 строк позовної давності, який застосовується до стягнення зобов'язань передбачених п.2.1 та п.2.2. за цим договором складатиме три роки.
Договори поруки 1,2,3 набирають чинність з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб і діють до повного виконання боржником або поручителем своїх зобов'язань перед кредитором згідно основного договору.
Відповідно до п.6.2. договорів поруки 1,2,3 усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
За змістом п.3.5.1, п.3.5.2 п.3.5 договорів поруки 1,2,3 поручитель зобов'язаний протягом трьох банківських днів від дати отримання письмової вимоги кредитором про невиконання боржником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування грошового зобов'язання на рахунок кредитора. У разі невиконання боржником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
Судом встановлено, що кредитор (позивач) реалізуючі свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання звернувся до відповідачів-2,3,4 з листами-вимогами від 04.05.2023 №130-2-19/1198, №130-2-19/1197, №130-2-19/1196 та повторно з листами-вимогами від 18.05.2023 №130-2-19/1199/1, №130-2-19/1198/1, №130-2-19/1197/1, №130-2-19/1196/1 в строк до 15.05.2023 та до 23.05.2023 відповідно перерахувати на рахунок підприємства суму передоплати в розмірі 1720602,00грн, а також пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, втрати від інфляції та штраф розраховані станом на дату повернення суми попередньої оплати.
Докази направлення вказаних вимог 05.05.2023 та 18.05.2023 приєднані до матеріалів позовної заяви.
З огляду на викладене, відповідачі-2,3,4 як поручителі відповідача-1 несуть солідарну відповідальність за невиконання останнім своїх зобов'язань за договором поставки.
Доказів виконання поручителями ОСОБА_1 , ПП «Комунгосп», СТОВ «Дружба» забезпечених порукою зобов'язань матеріали справи не містять.
За таких обставин та з урахуванням умов договорів поруки, позивач набув право вимоги до поручителів (відповідачів-2,3,4) як солідарних боржників щодо повернення попередньої оплати, сплати відсотків річних, курсової різниці та штрафних санкцій за спірним договором поставки.
Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи, що відповідачі не надали суду доказів у підтвердження повернення суми попередньої оплати за договором майбутнього врожаю, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з усіх відповідачів основної заборгованості за договором №ХАР0001П-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 22.12.2021 в сумі 1720602,00грн є правомірними та підлягають задоволенню.
У відзивах на позов відповідачі-1,2 посилаючись на ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України звертали увагу на право суду зменшувати розмір штрафних санкцій, під час судового засідання 22.02.2024 присутні представники відповідачів-1,2,4 заявили усне клопотання про зменшення розміру заявлених процентів, штрафних санкцій з посиланням на скрутне фінансове становище ФГ "Меркурій" внаслідок воєнних дій та їх надмірно великий розмір. Позивач під час судового засідання 22.02.2024 усно заперечив проти задоволення вказаного клопотання учасників справи.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, суд зазначає наступне.
За ч.3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (така правова позиція викладена у п.8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічні положення також містить ст.551 ЦК України
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тобто фактично, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за певних умов та з урахуванням конкретних обставин справи, за аналогією ч.1 ст.233 ГК України, суд може зменшити розмір заявлених до стягнення відсотків річних.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пунктів 4.3.1 та.6.3. договору поставки, положень ст. 230 ГК України, ст.625 ЦК України, заявлена до стягнення сума річних, пені та штрафу у визначеному за договором розмірі є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Звертаючись з вимогою про стягнення 30% річних за час користування перерахованими у якості передоплати грошовими коштами позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних з урахуванням конкретних обставин справи є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Досліджуючи обставини прострочення відповідачем-1 виконання зобов'язань за договором поставки, виходячи із встановлених у ст.3 ЦК України загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд бере до уваги наступне.
Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з невиконанням ФГ «Меркурій» своїх зобов'язань з поставки зерна пшениці 3 класу врожаю 2022, строки поставки якого до 01.09.2022 включно.
Як вже встановлено судом, місцезнаходженням ФГ «Меркурій» є с.Рубці Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, яке було в тимчасовій окупації з 16.04.2022 по 21.09.2022, а Лиманська міська територіальна громада зараз відноситься до територій активних бойових дій.
Відповідачі-1,2,4 посилаються на те, що внаслідок воєнних дій, які фактично розпочалися із дати початку збройної агресії РФ щодо Держави Україна, під час окупації внаслідок прямого влучання снаряду будівля, в якій знаходились адміністративні приміщення фермерського господарства за адресою: Донецька область, Краматорський район, Лиманська ОТГ, село Рубці вул.Центральна б.3А зруйнована, разом із будівлею були знищені документи бухгалтерського, фінансового обліку, документи які підтверджували господарські операції, оргтехніка, яка містила документи в електронному форматі. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Лиманської МТГ, та які використовує відповідач-1 для вирощування сільгоспкультур, заміновані та непридатні для господарської діяльності. Внаслідок вказаної ситуації вказаний учасник справи втратив можливість вести підприємницьку діяльність.
На підтвердження наведених обставин до матеріалів справи надано фото зруйнованих господарських будівель; лист Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України від 30.05.2023, за змістом якого всі наявні групи розмінування виконують завдання за призначенням, тому провести очищення земельних ділянок, які перебувають у користуванні ФГ "Меркурій" та розташовані на території Лиманської ОТГ від вибухонебезпечних предметів, не має можливості; довідку Краматорської державної адміністрації Донецької області, за змістом якої вбачається, що відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань відкрито кримінальне провадження за №22022050000001702 від 30.06.2022 щодо пошкодження та захвату майна підприємства невстановленими особами з числа збройних сил Російської Федерації внаслідок проведення бойових дій та окупації села Рубці; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань; лист Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 26.05.2023, відповідно до якого виконання заходів Плану обстеження та розмінування не розпочато, тому акти обстеження сільськогосподарських угідь на теперішній час відсутні; акт про пожежу від 19.07.2023 про причини вибуху у результаті влучання боєприпасів під час обстрілу; лист Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 25.08.2023 №до2822-02-07, в якому зазначено, що с. Рубці Лиманської МТГ Краматорського району Донецької області перебувало під окупацією з 16.04.2022 по 21.09.2022.
Вказані обставини не могли не вплинути на господарську діяльність фермерського господарства, а відтак на його фінансовий стан.
Вирішуючи питання щодо зменшення суми відсотків річних у цій справі суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв'язку із простроченням виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань у спірних відносинах.
За переконанням суду, стягнення процентної ставки річних у розмірі 30% від суми передоплати разом з заявленим розміром штрафних санкцій та курсової різниці, які за загальним розміром перевищують на 22% розмір заявленої суми основної заборгованості, свідчать про їх невідповідність принципу справедливості, адже цивільна відповідальність повинна носити виключно компенсаторний характер, а не бути джерелом отримання доходів.
Слід також відзначити, пред'являючи позов АТ «ДПЗКУ» на підставі п.4.4. договору здійснив нарахування курсової різниці, що компенсує знецінення сплачених у якості передоплати грошових коштів у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України по відношенню до мирових валют.
На переконання суду, наведені вище обставини є достатніми у своїй сукупності підставами для зменшення заявлених позивачем до стягнення відсотків річних.
Враховуючи, що воєнними діями відповідачу-1 завдано значної матеріальної шкоди, тому додаткове стягнення річних у великому розмірі тільки погіршить і так складне становище останнього.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України у цивільному праві, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, ступень вини відповідача-1 у виникненні спору, оскільки територія здійснення фермерського господарства знаходилася в окупації та зазнала руйнувань, а наразі перебуває в зоні проведення активних бойових дій, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням конкретних обставин справи, суд дійшов висновку можливим зменшити розмір процентів річних до розміру 3% передбаченому законом (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.
Зменшуючи розмір процентів річних до 3% річних суд не позбавляє кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Суд здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних в межах обраних позивачем періодів нарахування, встановив, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів відсотків річних, у зв'язку з їх зменшенням, підлягають частковому задоволенню у розмірі 72265,28грн.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить ч.3 ст. 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 наголосив, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).
Різноманітність обставин (підстав та чинників), якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Враховуючи те, що відповідач-1 посилається на скрутний фінансовий стан підприємства через неможливість тривалий час здійснювати господарську діяльність, оскільки територія здійснення фермерського господарства знаходилася в окупації, а наразі перебуває в зоні проведення активних бойових дій, земельні ділянки на яких фермерське господарство здійснювало свою господарську діяльність станом на кінець травня 2023 (враховуючи листи Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України від 30.05.2023, Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 26.05.2023) не розміновані, суд дійшов висновку, що несправедливо покладати на нього сплату всього розміру штрафу та пені та вважає за можливе зменшити їх розмір до 5% від правомірно заявленого розміру, що з урахуванням обставин справи є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Таким чином, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів штрафу та пені, у зв'язку з їх зменшенням, підлягають частковому задоволенню: пеня у розмірі 13338,60грн та штраф у розмірі 21507,53грн.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів учасників справи суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, судовий збір у разі зменшення судом розміру правомірно заявлених відсотків річних та штрафних санкцій відшкодовується за рахунок відповідача повністю без урахування такого зменшення (враховуючи правову позицію викладену у п.4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Меркурій" (84411, Донецька область, Лиманський р-н, с. Рубці, вул. Шевченко, буд. 33; ЄДРПОУ 32541508), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Приватного підприємства "Комунгосп" (84411, Донецька область, Лиманський р-н, с.Рубці, вул. Шевченко, буд.33; ЄДРПОУ 31891967) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (84411, Донецька область, Лиманський р-н, с. Рубці, вул. Шевченко, буд. 33; ЄДРПОУ 30833286) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова компанія України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279) суму основного боргу у розмірі 1720602,00грн, відсотки річних у розмірі 72265,28грн, пеню у розмірі 13338,60грн, штраф у розмірі 21507,53грн, курсову різницю у розмірі 590636,65грн та судовий збір у розмірі 55962,21грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Враховуючи знаходження судді на навчанні у Національній школі суддів України, з урахуванням об'єктивних обставин, пов'язаних з дією воєнного стану на території України та складною поточною ситуацією у м. Харків через постійну загрозу ракетних обстрілів, повний текст рішення складено та підписано 19.03.2024.
Суддя Ю.В. Макарова