Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/695/24
12.03.2024 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Букове Берегівського району Закарпатської області померла бабуся позивача ОСОБА_6 , останнім фактичним та зареєстрованим місцем проживання якої було АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_6 залишила заповіт, посвідчений нотаріально 11.02.2020 секретарем виконавчого комітету Буківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, яким все своє майно, яке буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день її смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло наступне майно: житловий будинок в АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 1,28 га, розташована на території Виноградівської міської ради та Буківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на житловий будинок в с. Мала Копаня набуто спадкодавцем ОСОБА_7 шляхом успадкуванн, та підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.03.2008 року, виданим державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ІV-ЗК №012093, виданим 01.12.1998. Право власності на житловий будинок в с. Букове набуто спадкодавцем шляхом успадкування після смерті ОСОБА_8 , її свекрухи. Спадкоємці, що б могли мати право на обов'язкову частку у спадщині за заповітом - відсутні. Діти спадкодавця, відповідачі по справі, знають про відкриття спадщини, про заповіт, і не заперечують проти успадкування позивачем майна, що ввійшло до складу спадщини. Позивач прийняв спадщину та звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори, однак нотаріусом, було відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та було рекомендовано звернутися до Виноградівського районного суду. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду із даним позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом.
Позивач у підготовче засідання не з'явився, однак згідно прохальної частини позовної заяви просив суд провести розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі будучи повідомленими про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання також не з'явилися, однак подали через канцелярію суду заяви, згідно яких вимоги позивача визнають повністю та просять суд розглянути справу у їх відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачами позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Третя особа, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 26.07.2022.
Останнє місце проживання бабусі позивача було: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Виноградівської міської ради від 22.12.2022 № 797.
На випадок своєї смерті спадкодавець залишила заповіт на користь позивача, свого онука.
Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Буківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 11.02.2020, за реєстровим номером 11.
Заповіт не змінено та не скасовано, що стверджується відповідною відміткою на тексті заповіту.
Осіб, які б мали право на обов'язкову частку, незалежно від змісту заповіту немає.
Відповідачі - діти спадкодавця, як спадкоємці за законом, претензій до спадщини не заявляють.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на наступне майно:
1) житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 ;
2) житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ;
3) земельну ділянку площею 1,28 га, розташовану на території Виноградівської міської ради та Буківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Право власності на житловий будинок в с. Мала Копаня набуто спадкодавцем ОСОБА_7 шляхом успадкування, та підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.03.2008 року, виданим державним нотаріусом Виноградівської державної ноатріальної контори Боричок К.В.
Право власності на земельну ділянку підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю ІV-ЗК №012093, виданим 01.12.1998.
Право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 набуто спадкодавцем шляхом успадкування після смерті її свекрухи ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з цим правовстановлюючі документи на даний житловий будинок залишилися не виготовленими.
Так, ОСОБА_8 була свекрухою спадкодавця ОСОБА_6 , які постійно проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 до самої смерті ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою старости від 22.12.2022 №№795, 796.
Житловий будинок в АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_8 та правовстановлюючих документів на будинок не було оформлено, що підтверджено довідкою Виноградівського РБТІ від 30.05.2023 № 335.
Спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла її невістка ОСОБА_6 , яка подавала заяву про прийняття спадщини, відкрито Спадкову справу №124/2017 у Виноградівській державній нотаріальній конторі.
Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 за життя не отримала.
Суд констатує, що після смерті бабусі ОСОБА_6 , позивач успадкував спадкове майно в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки згідно довідки Виноградівської міської ради Закарпатської області від 22.12.2022 №798 на день смерті спадкодавця проживав разом з нею.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті бабусі позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., однак завідуюча державної нотаріальної контори відмовила позивачу в оформленні спадщини із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стверджується листом державного нотаріуса № 219/01-16 від 01.06.2023.
Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Технічна інвентаризація спадкового майна проведена.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок та довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 30.12.2023 №939, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 будівництвом завершений. Загальна корисна площа житлового будинку становить 37,6 кв. м, в тому числі житлова 18,1 кв. м. Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.03.2008 року державним нотаріусом Виноградівської державної ноатріальної контори Боричок К.В. за реєстром № 654.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок та довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 30.05.2023 №335, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершений. Загальна корисна площа житлового будинку становить 113,6 кв. м, в тому числі житлова 58,5 кв. м. Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» правовстановлюючі документи на житловий будинок станом на 01.01.2013 не оформлені.
Згідно довідки Виноградівської міської ради від 14.02.2023 № 20.2-07/63, жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
ВССУ в своєму узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року відзначив, що відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Разом з тим, згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1223, 1225, 1233, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постанови ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на:
1) житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 ;
2) житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ;
3) земельну ділянку площею 1,28 га, розташовану на території Виноградівської міської ради та Буківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю ІV-ЗК № 012093, виданим 01.12.1998 на підставі розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації від 23.10.1998 № 545.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 20.03.2024.
ГоловуючийТ. Ю. Левко