Справа № 496/544/24
Провадження № 3/496/622/24
14 березня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши в залі суду міста Біляївка матеріалів які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець ЗСУ на посаді водія,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 732018 від 02.01.2024 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 02 січня 2024 року о 08 годині 15 хвилин за адресою: Одеська область Біляївський район автодорога Київ -Одеса 452 км + 500 м. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT 19» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, поведінка яка не відповідає дійсності. Від проходження на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечував свою винуватість та надав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовує тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 732018 від 02 січня 202 року, що міститься в матеріалах судової справи, відрізняється від копії протоколу, що був йому вручений, оскільки містить виправлення, зокрема в даті розгляду в суді, що не припустимо та є грубою фальсифікацією з боку працівників правоохоронного органу. Також в протоколі зазначено, що 02.01.2024 о 08 год. 15 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, «від проходження на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився» - не конкретизовано та взагалі не вказано від чого ОСОБА_1 відмовився. Тобто звертає увагу, що формулювання обвинувачення викладено не чітко, та зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, та не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП (п. 2.5 ПДР). Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що до протоколу додається диск з відеозаписом, який не відображає зупинку транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , а лише зафіксовано як ОСОБА_1 спілкується з інспектором в приміщенні працівників поліції під час заповнення останнім бланку протоколу. З долучених відеозаписів не можливо встановити факту керування транспортним засобом саме водієм ОСОБА_1 , що становить під сумнів повноту і допустимість вказаного доказу. Інспектор жодного разу не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестера, не повідомив наслідки відмови, не роз'яснив права.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до матеріалів справи зазначено, що 02 січня 2024 року о 08 годині 15 хвилин за адресою: Одеська область Біляївський район автодорога Київ -Одеса 452 км + 500 м. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT 19» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, поведінка яка не відповідає дійсності. Від проходження на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився.
Отже, суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення викладено не чітко, а саме зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, та не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП (п. 2.5 ПДР).
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Диспозицією статті 130 КпАП України передбачено, що відповідальність за вказаною статтею настає за 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зазначити, що диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачають самостійні об'єктивні сторони правопорушення, а саме: керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння, що заборонено п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння, що заборонено п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (п. 2.5 Правил дорожнього руху).
Отже, за ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що правопорушник має, по-перше, керувати транспортним засобом, а по-друге - перебувати в стані сп'яніння. Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто працівники поліції повинні представити суду докази того, що особа керувала транспортним засобом і при цьому знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.
Факт керування автомобілем та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння може бути доведений: 1) показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом або відмовилася від проходження огляду, 2) фотознімками, 3)відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що до протоколу додається диск з відеозаписом. Під час судового засідання судом було оглянуто доданий до протоколу диск з відеозаписом який не відображає зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а лише зафіксовано як особа спілкується з поліцейським в приміщенні працівників поліції. З долучених відеозаписів не можливо встановити факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що становить під сумнів повноту і допустимість вказаного доказу. Також з даного відеозапису вбачається, що працівник поліції не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер».
З даних відеозаписів слідує, що була порушена процедура проведення огляду на предмет встановлення алкогольного чи наркотичного сп'яніння, згідно ст.266 КУпАП.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Огляд на стан сп'яніння у медичному закладі проводиться у разі відмови водія від огляду поліцейським, у разі незгоди з результатами огляду поліцейським, якщо у водія є ознаки перебування під впливом лікарських або наркотичних препаратів, а також якщо водій став учасником ДТП в якому є постраждалі.
Тобто з вказаної правової норми вбачається, що патрульні поліцейські повинні були провести медичний огляд ОСОБА_1 на місці зупинки, але вони цього не зробили.
Дані недоліки не дають суду можливості встановити об'єктивні обставини справи.
Крім того з дослідженого відеозапису чітко вбачається, що особа на відеозаписі, веде себе адекватно, його дії відповідають обстановці, жодних ознак алкогольного сп'яніння не вбачається.
При складанні протоколу за ст. 130 КУпАП, у разі порушення водієм п. 2.5 ПДР, працівниками поліції мають бути надані докази щодо: керування особою транспортним засобом та законності підстав зупинки транспортного засобу; наявності ознак сп'яніння; відмови від проходження огляду. Відсутність доказів щодо сукупності вказаних ознак, може слугувати підставою до закриття адміністративного провадження.
Оскільки на відео запису не вбачається сукупності ознак сп'яніння, то вимога щодо проходження медичного огляду не є законною та відповідно відмова у проходженні такого огляду не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати обставини вчиненого адміністративного правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та не встановлено факту його зупинки і перебування останнього за кермом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах провадження відсутні відповідні докази.
Також із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства").
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була допущена неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, та відповідно, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Виходячи із вищезазначеного, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим вважає за можливе застосувати ст. 247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 27, 130, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Портна