Справа № 309/6056/23
Провадження № 2/309/1190/23
15 березня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Плиска А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Хустської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно. Вказує на те, що він був власником цілого магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . 22.12.2014р. частина приміщень мною була подарована ОСОБА_2 (31/100 частина), а 30.10.2019р. частина приміщень була продана ОСОБА_3 (41/100 частина). Частина приміщень групи нежитлових приміщень, які є самостійним об'єктом нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 11, 9 кв.м., що складає 28/100 частини магазину - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », залишилась у його власності, але правовстановлюючого документу у нього не має, так як йому повідомили, що згідно чинного законодавства не можна його виготовити.
Відповідачі виокремили кожен з своїх об'єктів і вони є окремими об'єктами нерухомості, хоча згідно документів мають статус спільної часткової власності.
Представник позивача адвокат Габор Я.І. подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник Хустської міської ради Гуменюк Н.О. у судове засідання не з'явилася. Падала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги визнає, та не заперечує проти задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з'явився. Подав до суду заяву, якою позов визнає та просить справу розглянути без його участі.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був власником цілого магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . 22.12.2014р. частина приміщень ним була подарована ОСОБА_2 (31/100 частина), а 30.10.2019р. частина приміщень була продана ОСОБА_3 (41/100 частина).
Частина приміщень групи нежитлових приміщень, які є самостійним об'єктом нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 11, 9 кв.м., що складає 28/100 частини магазину - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », залишилась у власності ОСОБА_1 , але правовстановлюючого документу у нього не має, так як йому повідомили, що згідно чинного законодавства не можна його виготовити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виокремили кожен з своїх об'єктів і вони є окремими об'єктами нерухомості.
27.07.2023 р. на ім'я позивача було виготовлено технічний паспорт на самостійний об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку про вартість майна станом на 10.10.2023 р. вартість вбудованого приміщення магазину «Фаворит центр» складає 50019 гривень.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права й обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 355 ч. 1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
У відповідності до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:
1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);
2)у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Іншого шляху виготовлення правовстановлюючого документу на дану будівлю не має.
Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені вимоги закону суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. В матеріалах справи достатньо доказів, які дають підстави задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судом враховується, що при цьому права та інтереси третіх осіб не порушуються.
Судові витрати слід покласти на позивачів.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 355-357, 375, 376 ЦК України суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , мешканцем АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 11,9 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 і.
Судові витрати покласти на позивачів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.