Справа № 127/9180/24
Провадження № 2-о/127/200/24
18 березня 2024 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Поперечної А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в смт Гольмівський Горлівського району Донецької області.
Заявниця зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Гольмівський Горлівського району Донецької області. Після смерті матері заявниця не може зареєструвати її смерть в органах РАЦС, оскільки документ, що підтверджує факт смерті матері виданий на тимчасово окупованій території України є недійсним і не створює правових наслідків на території України. Таким чином, встановлення даного факту необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України та подальшого прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року заяву прийнято до провадження.
Заявниця в судове засідання не з'явились. В прохальній частині заяви просила суд про розгляд справи у її відсутність, заяву підтримала та просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягає задоволенню.
Згідно із п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується Довідкою №509-5003086836 від 09.01.2024 року (а.с.4).
Відповідно до Свідоцтва про народженя Серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.8).
Витягом з Державного реєтру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища підтверджується, що 24.08.1974 року ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Микитівському відділі реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №481. 02.10.1980 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був розірваний (а.с.9).
Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвали шлюб 02.10.1980 року, актовий запис №164. Прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_5 (а.с.10).
У свою чергу, 10.11.1980 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 (а.с.11).
Таким чином, вказаними доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_2 була матір'ю заявниці - ОСОБА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 виданого 04.07.2023 року, Микитівським відділом РАЦС Горлівського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 04.07.2023 складено актовий запис про смерть №491 (а.с.11-13).
Згідно Свідоцтва про захоронення Серія НОМЕР_5 ОСОБА_2 захоронена 28.06.2023 року на кладовищі смт Гольміський (а.с.13).
На аркуші справи №14 міститься фотокартка могили ОСОБА_10 31.10.1932 -26.06.2023 року .
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Отже, Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_4 , яке видане 04.07.2023 року, Микитівським відділом РАЦС Горлівського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Гольміський Микитівський район, м.Горлівка, про що 04.07.2023 складено запис акту про смерть №491, не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Гольмівський Горлівського району Донецької області - є встановленим.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Крім того, суд зазначає, що у разі необхідності заявниця має право звернутися до суду із фактом про встановлення факту родинних відносин. У даному процесі суд розглядає вимоги виключно щодо встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Керуючись ст. 81, 263-265, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити частково.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в смт Гольмівський Горлівського району Донецької області.
В решті вимог відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська, 26.
Повний текст судового рішення складено 18.03.2024 року.
Суддя: