Справа №351/1957/23
Номер провадження №2-о/351/43/24
14 березня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Собка В.М. ,
за участі секретаря - Григоращук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу окремого провадження за заявою адвоката Петричка Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 заінтересовані особи: Снятинська міська рада, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, -
Адвокат Петричка О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту проживання з особою на день смерті, де заінтересованими особами є Снятинська міська рада та ОСОБА_2 .
Заявлені вимоги представник заявниці мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , який він заповів заявниці по справі - ОСОБА_1 . Даний заповіт було складено та посвідчено секретарем виконкому Стецівської сільської ради від 17.06.1993 року, однак у ньому була допущена помилка у прізвищі спадкоємиці, а саме зазначено « ОСОБА_1 », а не « ОСОБА_1 ».
Адвокат Петричка О.Є. зазначає, що після звернення заявниці до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за вищевказаним заповітом їй постановою державного нотаріуса від 24.10.2018 року №2506/02-31 було відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії на тій підставі, що вона на день відкриття спадщини не проживала із спадкодавцем і заяви на прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала, тому вважається такою, що не прийняла спадщину.
ОСОБА_3 (батько заявниці) на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 один, але фактично, заявниця проживала з ним, тому що здійснювала за ним догляд. Факт проживання із спадкодавцем на день його смерті можуть підтвердити чисельні свідки (родичі та сусіди).
Адвокат Петричка О.Є, зазначає, що на сьогоднішній день, у заявниці виникли перешкоди при оформленні спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , та потреба у встановленні факту проживання із спадкодавцем на день смерті, а також, встановлення факту належності ОСОБА_1 заповіту від 17.06.1993 року за № 13а, у зв'язку з чим, остання змушена звернутись до суду із заявою встановлення факту проживання з особою на день смерті.
На підставі наведеного представник заявниці просить суд встановити факт постійного проживання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_1 , із спадкодавцем - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ), на час відкриття спадщини, за адресою АДРЕСА_1 , а також встановити факт, що заповіт від 17.06.1993 року зареєстрований в реєстрі за № 13 «а», що посвідчений у виконкомі Стецівської сільської ради, в якому майно заповідається ОСОБА_1 , складений в користь ОСОБА_1 .
Представник заявниці ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримав, просив заяву задоволити.
Представник заінтересованої особи - Снятинської міської ради В.Кушик в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, при постановленні рішення по справі покладається на розсуд суду.
Заінтересована особа ОСОБА_5 через канцелярію суду Вх.№ 9876 від 18.12.2023 року подала заяву в якій зазначила, що не заперечує проти позовних вимог заявлених заявницею та просить суд дану справу розглядати у її відсутності.
Суд, дослідивши та перевіривши зібрані докази в їх сукупності, вважає, що заява підставна та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про смерть виданого повторно серія НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 .
Згідно заповіту від 17.06.1993 року ОСОБА_3 заповів все своє майно в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що у заповіті, який складено від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчено 17.06.1993 року за реєстром № 13 «а» секретарем виконкому Стецівської сільської ради, помилково зазначено прізвище однієї із спадкоємців, « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 ».
Постановою Державного нотаріуса Першої Снятинської Державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Білоконь К.С. № 2506/02-31 від 24.10.2018 ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до письмових заяв свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_1 постійно та на день смерті проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до п.1 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає справи про встановлення фактів, коли такі факти породжують юридичні наслідки від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, коли встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи питання про встановлюючи даного юридичного факту суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.293 ЦПУ України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Зі змісту ст.315 ЦПК України слідує, що суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Аналогічне вбачається з роз'яснень, викладених у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Матеріалами справи підтверджено, що заявниця постійно проживала зі своїм батьком ОСОБА_3 , на момент його смерті за місцем проживання спадкодавця, однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку.
Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування вимоги знайшло своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що вона є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо належності заявниці заповіту складеного 17.06.1993 року, секретарем виконкому Стецівської сільської ради Кнігніцькою Г.П. зареєстрованому в реєстрі за № 13 «а», суд зазначає наступне.
За змістом заповіту вбачається, що намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб залишити ОСОБА_1 (доньці) та ОСОБА_2 (доньці), у спадок все своє майно в рівних частках.
Предметом розгляду заяви є встановлення юридичного факту. Оскільки даний факт підтверджується письмовими доказами по справі, враховуючи встановлені судом та наведені вищевказані обставини, які були підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що представником заявниці доведено той факт, що заповіт, який складений секретарем виконкому Стецівської сільської ради 17.06.1993 року ОСОБА_9 зареєстрованому в реєстрі за № 13 «а», належить донці заповідача, тобто заявниці по справі ОСОБА_1 . Встановлення даного факту ніяким чином не змінює зміст тексту і волю заповідача.
Встановлення вказаного факту має юридичне значення для заявниці, яка через наявну помилку у заповіті, не може в повному обсязі реалізувати свої права щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що вимога про встановлення факту належності заповіту, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, ст.ст. 328, 392,1218,1268, 1269 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 293-294, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву задоволити.
Встановити факт постійного проживання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_1 , із спадкодавцем - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ), на час відкриття спадщини, за адресою АДРЕСА_1 .
Встановити факт, що заповіт від 17.06.1993 року зареєстрований в реєстрі за № 13 «а», що посвідчений у виконкомі Стецівської сільської ради, в якому майно заповідається ОСОБА_1 , складений в користь ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Василь СОБКО