19.03.2024 Єдиний унікальний номер 205/924/24
1-кп/205/656/24
19 березня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041690000054 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, громадянки України, має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованої, неодружена, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
31.05.2023 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком в один рік,
яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,-
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_5
ОСОБА_3 , будучи особою, яка раніше судима за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та будучи обізнаною про те, що з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 (затвердженого ЗУ № 2102-ІХ від 24.02.2022) введено на території України воєнний стан, який було продовжено Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 продовжено на 90 діб, вчинила кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану.
Так, у невстановлений час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
26.12.2023 приблизно о 08:00 годині (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_3 перебувала за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 , де побачила мобільний телефон «Хіаоmі» модель «Redmi Note 4 32Gb» бежевого кольору, який належить ОСОБА_5 та який знаходився на зарядці поза межами зору власника.
В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану. При цьому вказаний телефон ОСОБА_3 визначила об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_3 у вказаному місці та час, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, діючи умисно з корисливих мотивів, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу заволоділа мобільним телефон «Хіаоmі» модель «Redmi Note 4 32Gb» бежевого кольору, який належить ОСОБА_5 , вартість якого становить 1550 грн.
Виконавши всі свої злочинні дії до кінця ОСОБА_3 залишила місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 1550 гривень.
Таким чином умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, у ОСОБА_3 в період часу з 30.12.2023 по 01.01.2024 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Так, 01 січня 2024 року близько 12 годині 12 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 101-к, зустрілась з раніше знайомим їй ОСОБА_5 , де запропонувала останньому викупити його мобільний телефон з ломбарду за 1000 гривень.
Будучи введеним в оману пропозицією ОСОБА_3 , ОСОБА_5 передав грошові кошти у розмірі 1000 гривень ОСОБА_3 , розраховуючи на те, що остання викупить з ломбарду «Імперіал», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 101-К, його мобільний телефон «Хіаоmі» модель «Redmi Note 4 32Gb» бежевого кольору, закладений ОСОБА_3 26.12.2023 у вищевказаний ломбард.
Після чого, ОСОБА_3 , знаючи про те, що у вищевказаному ломбарді мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 відсутній, з метою реалізації свого злочинного умислу, зловживаючи довірою потерпілого отримала грошові кошти у розмірі 1000 гривень від ОСОБА_5 , та, утримуючи їх при собі, зайшла до приміщення вказаного ломбарду «Імперіал», де викупила свій мобільний телефон, закладений нею 31.12.2023, тим самим розпорядилась отриманими грошовими коштами на власний розсуд.
Своїми протиправними умисними діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 1000 гривень.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала у повному обсязі, заявила про розкаяння та осуд своїх дій, повністю підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та просила суд, при судовому розгляді застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, обмежуючись лише її допитом та дослідженням матеріалів, що характеризують її особу.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв'язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченою ОСОБА_3 .
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні також не заперечував проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, підтвердив правильність та точність обставин вчинення кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 та посилався на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв'язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самою обвинуваченою ОСОБА_3 .
Допитана судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 суду пояснила, що з потерпілим ОСОБА_5 вона знайома тривалий час і підтримує з ним дружні відносини. В ніч з 25 та 26 грудня 2023 року ОСОБА_5 ночував у неї вдома за адресою: АДРЕСА_1 .
26.12.2023 року, приблизно о 8.00 год. вона побачила мобільний телефон «Хіаоmі» бежевого кольору, який належав ОСОБА_5 і перебував на зарядці в її кімнаті. Коли ОСОБА_5 перебував на кухні, вона, скориставшись тим, що він не її не бачить, таємно від нього взяла вказаний телефон, поставила його на беззвучний режим, щоб він раптово не задзвонив, після чого поклала його до себе у кишеню. Після цього вона разом з ОСОБА_5 пішли на вулицю та пройшли до ж/м Комунар. Біля магазину «Сільпо» вона сказала ОСОБА_5 , що зайде в ломбард, щоб взяти у борг грошові кошти. Насправді вона зайшла в ломбард «Імперіал» і заклала за 600 грн. мобільний телефон «Хіаоmі», який належав ОСОБА_5 . На отримані грошові кошти вони з ОСОБА_5 купили алкогольні напої, які в подальшому спільно вжили. В процесі вживання алкогольних напоїв вона зізналася ОСОБА_5 в тому, що викрала його мобільний телефон, а грошові кошти, на які вони придбали алкоголь вона отримала від його продажу в ломбарді «Імперіал». При цьому, вона пообіцяла ОСОБА_5 не пізніше 8 січня 2024 року викупити його телефон з ломбарду, на що останній погодився.
1 січня 2024 року ОСОБА_5 запропонував їй викупити належний йому телефон «Хіаоmі» за його грошові кошти. Натомість, вона, ОСОБА_3 , на той момент вже розуміла, що належний ОСОБА_5 телефон вже викупив її знайомий на ім'я ОСОБА_6 , проте нічого про це ОСОБА_5 не сказала і погодилася на його пропозицію. В цей день вони зустрілися з ОСОБА_5 і він передав їй грошові кошти в сумі 1000 грн. для того, щоб вона викупила його телефон з ломбарду. Проте, вона, ОСОБА_3 , отримавши від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1000 грн. для викупу його телефону «Хіаоmі», пішла до ломбарду «Імперіал», однак викупила не телефон ОСОБА_5 , а інший телефон, який належав саме їй і який вона раніше також заклала в цьому ломбарді.
Коли вона вийшла з ломбарду «Імперіал», відразу повідомила ОСОБА_5 , що замість належного йому телефону «Хіаоmі» вона викупила інший телефон та пообіцяла відшкодувати вартість його телефону не пізніше 8 січня 2024 року, на що останній погодився. Проте, 8 січня 2024 року вона не повернула ОСОБА_5 відповідну суму грошових коштів, у зв'язку з чим 9 січня 2024 року він звернувся з заявою до поліції.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 повністю підтвердив покази обвинуваченої ОСОБА_3 щодо фактичних обставин вчиненого нею кримінального правопорушення.
Судом, роз'яснені обвинуваченій та потерпілому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ними цих обставин та добровільність їх позиції.
З урахуванням повного визнання своє винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченою, всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованих стороною обвинувачення кримінальних правопорушень, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, повне визнання свої вини та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею діянь, які відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, данні про особу обвинуваченої, яка має судимість, вчинила кримінальне правопорушення протягом встановленого їй іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно непрацевлаштована за місцем мешкання характеризується задовільно.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим, враховуючи думку потерпілого, який в судовому засіданні просив суд про призначення ОСОБА_3 найбільш м'якого покарання, вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі, але на мінімальні строки, передбачені санкціями статей обвинувачення, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та на підставі ст. ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначити остаточне покарання шляхом приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні була проведена судова товарознавча експертиза № 104 від 10.01.2024 року, витрати на яку документально підтверджені на суму 200,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:
-За ч. 2 ст. 190 КК України - один рік позбавлення волі;
-За ч. 4 ст. 185 КК України - п'ять років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково, у вигляді одного місяця позбавлення волі, приєднати покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року та за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді п'яти років одного місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Початок строку виконання покарання ОСОБА_3 рахувати з дня її фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 200 (двісті) гривень процесуальних витрат на проведення судової товарознавчої експертизи № 104 від 10.01.2024 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до судової палати по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1