18 березня 2024 рокуСправа №160/18071/23
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач 21.07.2023 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.05.2023 р. № 046850012685 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити їй з 15.05.2023 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. та з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Крім того, відповідач не зарахував періоди роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р., оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності та період роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме: відсутнє посилання на трудовий договір, що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16 серпня 2023 року від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачка 22.05.2023 р. звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головного управління ПФУ в Одеській області, який уповноважений розглянути заяву від 22.05.2023 р. Так, Головне управління ПФУ в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 30.05.2023 р. прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за №046850012685 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 16 років 08 місяців 02 дні, про що повідомлено позивача, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р., оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності. Також не зараховано період роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме: відсутнє посилання на трудовий договір, що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості. Додатково роз'яснено позивачу про необхідність надання уточнюючої довідки про відпрацьований та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі.
25 серпня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідно до заяви від 22.05.2023 р. щодо призначенням пенсії за віком відповідно Закону України № 1058 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Одеській області позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком та прийнято відповідне рішення від 30.05.2023 р. за № 046850012685 про відмову. Відповідно наданих документів до заяви про стаж та даних, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж складає: 16 років 8 місяців 2 дні. Вік позивачки 60 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: робота у колгоспі з 14.08.1982 р. по 15.05.1996 р., оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності; роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутнє посилання на трудовий договір що укладене з працівником, який зареєстровано в установленому порядку в державній службі зайнятості. Дані у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (СПОВ) за вищезазначені періоди відсутні. Для зарахування вищевказаних періодів необхідно надати уточнюючу довідку про періоди роботи, видану підприємствами на підставі первинних документів. Враховуючи вищевикладене у позивачки не достатньо стажу для призначення пенсії за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву в адміністративній справі №160/18071/23 задоволено. Поновлено строк для подачі відзиву на позов та прийняти до розгляду відзив на позов, поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в адміністративній справі №160/18071/23.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Суд встановив, що 22.05.2023 р. позивачка звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 30.05.2023 р. №046850012685 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 16 років 8 місяців 2 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- роботи у колгоспі з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р., оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільсьгосподарській діяльності;
- роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутнє посилання на трудовий договір що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості.
Суд встановив, що згідно із записами трудової книжки від 25.08.1981 р. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в оскаржувані періоди:
- з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. - прийнята в члени «Радянська Батьківщина».
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача та не зарахування оскаржуваних періодів роботи, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 2 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, враховуючи приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII, інформація про мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання є необхідним, оскільки це впливає на зарахування стажу або повного або за фактичною тривалістю.
Так, невиконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин є підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, а не повністю.
Щодо не зарахування періоду роботи у колгоспі з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р., суд зазначає таке.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено, що період роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. не зараховано до страхового стажу, оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності.
З цього приводу суд зазначає, що згідно із записами трудової книжки від 25.08.1981 р. НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. прийнята в члени колгоспу «Радянська Батьківщина».
Однак, трудова книжка позивачки не містить відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності.
Суд зазначає, що враховуючи приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII з метою врахування стажу роботи у колгоспі заявнику до пенсійного фонду, за загальним правилом, необхідно надати трудову книжку колгоспника, де зазначається, скільки днів на рік потрібно було працювати і скільки людина фактично відпрацювала. Або, у випадку відсутності трудової книжки колгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
На підставі вказаної інформації орган пенсійного фонду приймає відповідне рішення: якщо норма виконана, то відповідний рік до стажу зараховують повністю. Якщо ж трудоднів було менше, ніж передбачено у конкретному році, то до стажу зараховують лише ці трудодні - тобто фактичну тривалість роботи.
Проте, позивачка не надала жодних документів на підтвердження вказаних обставин.
Таким чином, відповідач-2 правомірно не зарахував період роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. до страхового стажу позивачки, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності, що унеможливлює визначення питання щодо того, чи виконана норма роботи та, відповідно, визначення питання про зарахування повністю відповідного періоду, чи за фактичною тривалістю.
Отже, суд відмовляє у цій частині позовних вимог.
Щодо не зарахування періоду роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., суд зазначає таке.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено, що період роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., не зараховано до страхового стажу позивачки, оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутнє посилання на трудовий договір що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості.
З даних трудової книжки за період з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р. не вбачається, що позивачка працювала у вказаний період. Так, після запису 15.05.1996 р. про звільнення з колгоспу наступним є запис про прийняття на роботу 03.05.2007 р.
Крім того, позивачкою не надано і інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для зарахування до загального страхового стажу позивачки періоду її роботи з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р.
У зв'язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.05.2023 р. № 046850012685 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання призначити їй з 15.05.2023 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. та з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко