Справа № 553/1832/23
Провадження № 1-кп/553/492/2024
Іменем України
14.03.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави в складі:
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднане кримінальне провадження № 12023170430000365 від 10.03.2023, № 12023170460000313 від 16.06.2023, № 12023175460000147 від 20.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 128, частиною 4 статті 185, частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України,
На розгляді у Ленінському районному суді міста Полтави перебуває об'єднане кримінальне провадження № 12023170430000365 від 10.03.2023, № 12023170460000313 від 16.06.2023, № 12023175460000147 від 20.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 128, частиною 4 статті 185, частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України.
Судове засідання призначено на 14.03.2024.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, зможе ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їй покарання за скоєне кримінальне правопорушення. Обвинувачена не заміжня, не працює та не має утриманців, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, залякуючи їх з метою зміни ними показань в судовому засіданні, що може призвести до зміни ними показань або відмови від дачі показань на її користь, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачена не працевлаштована та не має будь-яких джерел доходів. ОСОБА_4 притягувалася до кримінальної відповідальності, вироком Октябрського районного суду м. Полтави 21.03.2023 її засуджено за частиною 1 статті 125 КК України до 120 годин громадських робіт, тобто, обвинувачена ОСОБА_4 на шлях виправлення не стала, вчиняє правопорушення та має схильність до антисоціальної поведінки. На думку прокурора, інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання та вказали на недоведеність прокурором ризиків, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов висновку про таке.
Під час досудового розслідування слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави 30.11.2023 застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 15 год. 18 хв. 29 листопада 2023 року до 15 год. 18 хв. 27 січня 2024 року з визначенням застави у розмірі 53 680 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25.01.2024 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.03.2024, включно, з визначенням застави у розмірі згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2023 в сумі 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вимогами статті 178 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень. Санкція частини 1 статті 309 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, санкція статті 128 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, санкція частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
При вирішення питання щодо дії запобіжного заходу, суд не вирішує питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого, а також питання щодо доведеності чи не доведеності його вини у вчиненні цих злочинів, оскільки вказані питання, відповідно до вимог статей 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, можуть бути вирішені судом лише при прийнятті остаточного процесуального рішення по кримінальному провадженню.
Під час застосування та продовження запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , слідчим суддею та судом було враховано ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд вважає доведеним стороною обвинувачення, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Сулаоя проти Естонії), § 64) та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд враховує відомості про особу обвинуваченої, яка раніше судима, офіційно не працевлаштована, не має джерел отримання прибутку, не має постійного місця проживання, відсутність даних про міцні соціальні зв'язки в місці її тимчасового проживання, вік та стан здоров'я ОСОБА_4 , яка не має тяжких захворювань чи інвалідності.
Судом вивчалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, проте, враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, як то тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, у разі визнання винуватою у вчиненні кримінального проступку та злочинів у яких вона обвинувачується, дані про особу обвинуваченої та з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Застосований запобіжний захід - тримання під вартою стосовно обвинуваченої в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (частина 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 183, пункту 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 к.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331, Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 12.05.2024, включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 к., яка може бути внесена протягом строку тримання під вартою.
У разі внесення застави звільнити обвинувачену ОСОБА_4 з-під варти та покласти на неї наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де вона проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачена ОСОБА_4 вважається такою, до якої у даному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків, застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.
Строк дії ухвали визначити до 12.05.2024, включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченою, яка утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 19.03.2024.
Головуючий ОСОБА_1