Номер провадження: 11-сс/813/453/24
Справа № 522/2426/24 1-кс/522/1069/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13 березня 2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024162510000136, внесеного до ЄРДР 24.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, з визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, з огляду наступне:
- стороною обвинувачення не надано доказів необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу. Натомість, підозрювана самостійно прибула до слідчого для вручення повідомлення про підозру, а у подальшому прибула до слідчого судді для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрювана має тимчасове місце мешкання в м. Одеса, а також на її утриманні перебуває мати інвалід 1-ої групи.
Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні підозрювана та захисник апеляційну скаргу підтримали, наполягали на її задоволенні.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступні обставини.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючим ознаками - таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:
- підозрювана ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та, розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення її може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 8-ми років, остання, перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ризик втечі, колегія суддів, оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, а саме: ОСОБА_8 , будучи особою працездатного віку та не маючи протипоказань до праці, офіційно не працевлаштована, незаміжня, на утриманні неповнолітніх дітей немає, має тимчасове місце проживання, що свідчить про відсутність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків, які можуть утримати останню за місцем проживання;
- підозрювана ОСОБА_8 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності та була засуджена вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2023 року, за ч.4 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнена від його відбування з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, проте належних висновків для себе не зробила та вчинила нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, така форма посткримінальної поведінки обвинуваченої свідчить про її схильність до протиправної поведінки та можливість вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення її належної процесуальної поведінки.
Посилання захисника, на те, що на утриманні у підозрюваної перебуває мати інвалід 1-ої групи, апеляційний суд, вважає голослівними, оскільки підозрювана ОСОБА_8 не має постійного прибутку та стабільного джерела доходу. При цьому, мати підозрюваної - ОСОБА_10 , мешкає у м. Татурбунари, а підозрювана тимчасово проживає у м. Одеса.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо належної процесуальної поведінки підозрюваної до застосування запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, водночас зауважує, що у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
Що стосується доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованого розміру застави, колегія суддів зауважує, наступне.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Зважаючи на обґрунтованість підозри, характер інкримінованого кримінального правопорушення, що порушують право власності, яке є непорушним та зафіксоване у ст. 41 Конституції України, наявність ризиків та дані про особу підозрюваної, апеляційний суд, вважає, що визначений розмір застави у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде з одного боку утримувати підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо завідомо непомірного для підозрюваної розміру застави.
За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із визначеним судом розміром застави та не знаходить законних підстав для його зміни у бік зменшення.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції, а тому ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді - немає.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024162510000136, внесеного до ЄРДР 24.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4