15 березня 2024 рокуСправа № 495/1232/24
Номер провадження 2-а/495/19/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Братків І. І.,
за участі секретаря судового засідання Райти Е. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕНА №1364330 від 03.02.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕНА №1364330 від 03.02.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на ті обставини, що постановою інспектора Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Гавриленко О. В. позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн за ч.1 ст. 121-3 КУпАП за те, що 03.02.2024 о 09 годині в м. Білгород-Дністровський по вул. Кишинівська кут вул. Польська, керуючи транспортним засобом HYUNDAI MATRIX номерний знак НОМЕР_1 на думку інспектора керувала автомобілем у якого державний номерний знак був забруднений, що не дав змогу його розпізнати на відстані 20 метрів, чим порушила п.2.9.в. ПІДР-керування водієм Т3 з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів. Однак, позивач незгодний з оскаржуваною постановою та вважає її необґрунтованою і незаконною, вказуючи, що доказів вини працівники поліції не надали, а також не провели заміри, які б підтверджували, що саме з 20 метрів не можливо чітко визначити символ номерного знаку. У зв'язку з цим позивач просить суд скасувати постанову Серії ЕНА № 1364330 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 03.02.2024 інспектором Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
15.02.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву було залишено без руху із встановленням строку, способу і порядку для усунення її недоліків.
19.02.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву прийнято до розгляду із відкриттям провадження в адміністративній справі розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові засідання призначалися на 29.02.2024 та 15.03.2024.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
У судові засідання 29.02.2024, 15.03.2024 представник відповідача Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, в матеріалах справи є дані про належне його повідомлення. Відзив на позовну заяву до суду не надіслав також не надіслав відеофіксацію порушення, за яке позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно пункту 1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Крім того, ч.3 ст. 268 КАС України передбачає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Дослідив матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
03.02.2024 о 09.54 годині інспектором Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Гавриленком Олексієм Валерійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 1364330, згідно змісту якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП , із накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн, за те, що вона на вул. Кишинівська в м. Білгород-Дністровський керувала транспортним засобом HYUNDAI MATRIX номерний знак НОМЕР_1 у якого державний номерний знак був забруднений, що не дав змогу його розпізнати на відстані 20 метрів, чим порушила п.2.9.в. ПІДР-керування водієм Т3 з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст. 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Це означає, що ч. 2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, ч. 2 ст. 77 та ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язують відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч. 3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
Відповідно до положень ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.
Згідно з пунктом 2.9 «в» Правил дорожнього руху, водію заборонено керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що:
-не належить цьому засобу;
-не відповідає вимогам стандартів;
-закріплений не в установленому для цього місці;
-закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
-неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Цими нормативними актами встановлено заборону керування транспортним засобом з номерним знаком, який закритий іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття, або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст. 251 Кодексу.
Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст.268 КУпАП.
За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до частин 2-4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Таким чином, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т. ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 753/4366/17 від 17.05.2018 року.
Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у інспектора Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Гавриленка Олексія Валерійовичаяк посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Разом з тим, всупереч вимогам ст.77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, при зазначених в оскаржуваній постанові обставинах.
При цьому, в розділі постанови, який передбачає можливість вказівки на докази, на підставі яких прийнято рішення ("До постанови додаються"), зазначено велась відеозйомка на бодікамеру, однак представником відповідача до суду не надано будь-яких доказів у справі.
Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Натомість, жодних доказів: відеозапису, фото-фіксації моменту вчинення правопорушення водієм транспортного засобу, пояснень свідків чи очевидців тощо матеріали справи не містять, відсутні посилання на них і в оскаржувані постанові.
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Таким чином, доводи позивача відповідачем спростовані не були, як і не з'явилися в судове засідання для надання особисто пояснень у справі чи надання відповідних доказів.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, є недоведеним.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що постанова серії ЕНА №1364330 від 03.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то судовий збір підлягає стягненню в користь позивача із відповідача суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2, 246 КАС України, ст. ст. 121, 122, 126, 247, 251, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕНА №1364330 від 03.02.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1364330 від 03.02.2024 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605 грн. (шістсот п'ять гривень) 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку впродовж десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Білгород-Дністровський районний відділ поліції Головне Управління Національної поліції в Одеській області, адреса місця знаходження: вул. Сержанта Даніла Мірюхіна, 21, м. Білгород-Дністровський Одеської області, код ЄДРПОУ 41411482.
Суддя Ірина БРАТКІВ