Справа № 487/2070/24
Провадження № 1-кс/487/1803/24
11.03.2024 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024153030000051 від 22.02.2024, року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,
29.02.2024 року прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості про вчинення якого 22.02.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024153030000051 звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: посвідчення водія серії серією НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в кримінальному провадженні №12024153030000051 від 22.02.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що накладення арешту на вищевказане майно котре було вилучено в ході огляду, запобігає можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаних предметів, які мають доказове значення стосовно злочинної діяльності невстановленої особи та проведення його подальшого дослідження у ході проведення судових експертиз, оскільки вони мають значення для розслідування кримінального провадження і будуть використані як докази у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні власник майна був відсутній. Його неприбуття, згідно положень частини 1 статті 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, матеріали, якими прокурор мотивував його доводи, слідчий суддя дійшов наступного.
21.02.2024 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшли матеріали з РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області, за фактом отримання від УПП в Миколаївській області посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке має ознаки підробки.
Відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024153030000051 від 22.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно наданої інформації РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області за вих.№ 2145-14-1-2023 від 14.11.2023 за перевіркою у ЄДР МВС, встановлено, що відомості щодо видачі посвідчення водія серії НОМЕР_1 відсутні.
Крім того згідно СДР МВС 03 серпня 2012 року гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у (6506) MB PEP ДА1 смт. Каланчак видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Внаслідок того, що надісланий на зберігання бланк має іншу серію з'явились сумніви щодо його дійсності.
29.02.2024 в ході проведення огляду бланку посвідчення водія з серією НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його було поміщено до спеціального сейф пакету НПУ № WAR1119562 та вилучено до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області та визнано речовим доказом.
29.02.2024 у вказаному кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР №12024153030000051 від 22.02.2024, призначено технічну експертизу документів для оскільки її висновок матиме значення для розслідування кримінального провадження.
Фактичним власником даного тимчасово вилученого майна є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 7 статті 237 КПК України передбачено, що вилучені під час огляду речі, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки використане як засоби, знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випаду, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випаду, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Вищевказані речі, вилучені в ході проведення вищевказаного огляду, мають доказове значення у кримінальному провадженні, згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, вказане майно є тимчасово вилученим майном.
За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаних у клопотанні речей.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 170-172 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №12024153030000051 від 22.02.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України на тимчасово вилучене майно, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1