Справа № 487/655/24
Провадження № 1-кс/477/322/24
(повний текст)
15 березня 2024 року м.Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
07 березня 2024 року заявник - обвинувачений ОСОБА_4 звернувся із заявою про відвід судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023152030000335, справа № 487/655/24.
Своє клопотання обґрунтовував тим, що суддя ОСОБА_5 не може брати участь у кримінальному провадженні, оскільки не зможе роз'яснити рішення у справі № 477/1609-16ц, а саме: яким чином позивач - ОСОБА_6 нанесла збитки ТОВ «Миколаївгаззбут»?; яке відношення ПАТ «Миколаївгаз» має до майна позивача - ОСОБА_6 та чиї інтереси захищав суд?
Вважає, що суддя мала заявити собі самовідвід і оскільки цього не сталося, просить задовольнити відвід судді.
Заявник - обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлений належним чином.
Оскільки неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, то суддя вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді за відсутності цих осіб.
Прокурор заперечував проти задоволення заяви про відвід судді з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Вислухавши думку прокурора, вивчивши зміст самої заяви та доданих до неї письмових матеріалів, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 статті 75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Також, відповідно до статті 76 КПК України недопустима повторна участь судді в кримінальному провадженні, що також є підставою для відводу судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку № 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
З огляду на досліджені матеріали в провадженні судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
У своїй заяві про відвід судді заявник - обвинувачений ОСОБА_4 зазначає, що суддя ОСОБА_5 має бути відведена від розгляду кримінального провадження щодо нього, оскільки раніше, 04.05.2017 року, ухвалила рішення у цивільній справі щодо спору між ТОВ «Миколаївгаззбут», ТОВ «Миколаївгаз» та ОСОБА_6 , яке на його думку є незаконним.
Крім цього, до заяви про відвід судді ОСОБА_5 долучено також заяву про відвід судді, якою заявлено відвід всім суддям Жовтневого районного суду Миколаївської області з огляду на те, що Миколаївський апеляційний суд визначив підсудність розгляду кримінального провадження щодо нього та направив кримінальне провадження до Жовтневого районного суду Миколаївської області, в той час як цей суд не є найбільш територіально наближеним. Вказана ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Будь-яких інших доказів, що стосуються заяви про відвід судді ОСОБА_5 та обґрунтовують підстави відводу матеріали справи не містять.
З дослідженого вбачається незгода заявника - обвинуваченого ОСОБА_4 з рішенням Миколаївського апеляційного суду щодо визначення підсудності кримінального провадження щодо нього за Жовтневим районним судом Миколаївської області і його намагання у такий (позапроцесуальний) спосіб переглянути вищезазначену ухвалу апеляційного суду.
Разом з тим, відповідно до ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду.
Відповідно до частини 5 цієї статті спори про підсудність між судами не допускаються.
Надання оцінки та перегляд ухвали апеляційного суду не належить до компетенції суддів першої інстанції, яка є обов'язковою для виконання ними.
Чинним КПК передбачено заявлення відводу складу суду, судді, що здійснює судове провадження. Відповідно до частини 5 статті 80 КПК України відвід має бути вмотивованим. Заявлення відводу всім суддям суду за забаганкою заявника не передбачено чинним законодавством. За такого заяву заявника - обвинуваченого ОСОБА_4 слід вважати неприйнятною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Посилання заявника, як на підставу відводу судді, на рішення, раніше ухвалене нею, у цивільній справі, суд не приймає до уваги та вважає його надуманим. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, як у цивільному так і у кримінальному судочинстві.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, приходжу до висновку, що підстави для відводу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 є надуманими, не підтверджені належними і допустимими доказами, а заява про відвід судді є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 75, 80-82, 369-372, 376 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 19 березня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1