Справа № 487/655/24
Провадження № 1-кс/477/235/24
(повний текст)
15 березня 2024 року м.Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (залишив залу судового засідання),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області заяву про самовідвід судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 від розгляду заяви про відвід у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
В провадженні судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 на розгляді перебуває заява про відвід судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
15 лютого 2024 року у вищевказаному провадженні суддя заявив про самовідвід, мотивуючи свою заяву тим, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2024 року йому було розподілено для розгляду заяву ОСОБА_4 про відвід судді. До заяви додано копію ухвали Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2024 року про направлення кримінального провадження відносно нього до Жовтневого районного суду Миколаївської області.
На титульній сторінці справи зазначено, що це заява про відвід судді ОСОБА_6 , проте, відповідно до тексту заяви ОСОБА_4 заявляє відвід всім суддям Жовтневого районного суду Миколаївської області: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та йому - судді ОСОБА_5 , вважаючи, що судді цього суду не наділені повноваженням розглядати кримінальне провадження відносно нього.
Посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, для виключення будь-яких сумнівів щодо об'єктивності та безсторонності розгляду цього провадження, вважає необхідним заявити собі самовідвід.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив заяву про самовідвід судді ОСОБА_5 задовольнити. Зазначав щодо незаконності, на його думку, ухвали Миколаївського апеляційного суду, якою передано кримінальне провадження щодо нього на розгляд до Жовтневого районного суду Миколаївської області, оскільки члени колегії, які постановили ухвалу, брали участь під час досудового розслідування щодо нього, а також те, що Жовтневий районний суд Миколаївської області не є найбільш територіально наближеним до Заводського районного суду м.Миколаєва. Також вказував на численні, на його думку, порушення вимог з діловодства, одними з яких є те, що кримінальне провадження скеровується на ім'я голови суду, а не до суду. При цьому вказується лише ім'я та прізвище голови суду без зазначення його по батькові. Також висловив міркування щодо неправильності визначення потерпілої особи у кримінальному провадженні щодо нього та інше. Як підставу відводу всіх суддів, про що він подав заяву, зазначав рішення суду у цивільній справі щодо ОСОБА_9 , яке на його думку є незаконним та несправедливим.
Після чого залишив залу судового засідання.
Прокурор вирішення питання щодо заяви про самовідвід залишив на розсуд суду.
Вислухавши думку обвинуваченого, прокурора, вивчивши зміст самої заяви та доданих до неї письмових матеріалів, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 статті 75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Також, відповідно до статті 76 КПК України недопустима повторна участь судді в кримінальному провадженні, що також є підставою для відводу судді.
Тобто чинне законодавство чітко визначає підстави при існуванні яких суддя не може брати участь у розгляді кримінального провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку № 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
З огляду на досліджені матеріали, станом на 15 березня 2024 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, перебуває у провадженні судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_6 .
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_4 подав до Жовтневого районного суду Миколаївської області заяву про відвід всім суддям суду. Вказана заява надійшла 01 лютого 2024 року, ще до надходження матеріалів кримінального провадження до суду та проведення авторозподілу для визначення судді, на розгляд якому буде передане це провадження.
До поданої заяви долучена ухвала Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, з огляду яку Миколаївський апеляційний суд визначив підсудність розгляду кримінального провадження щодо нього та направив кримінальне провадження до Жовтневого районного суду Миколаївської області, в той час як цей суд не є найбільш територіально наближеним. Вказана ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Зі змісту заяви та пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається незгода з рішенням Миколаївського апеляційного суду щодо визначення підсудності кримінального провадження щодо нього за Жовтневим районним судом Миколаївської області і його намагання у такий (позапроцесуальний) спосіб переглянути вищезазначену ухвалу апеляційного суду.
Разом з тим, відповідно до ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду, тобто колегією суддів Миколаївського апеляційного суду.
Відповідно до частини 5 цієї статті спори про підсудність між судами не допускаються.
Надання оцінки та перегляд ухвали апеляційного суду не належить до компетенції суддів першої інстанції, яка є обов'язковою для виконання ними.
Дослідивши зміст заяви про відвід судді, подану обвинуваченим ОСОБА_4 , яка передана на розгляд судді ОСОБА_5 , слід дійти висновку, що ця заява не відповідає вимогам КПК України, оскільки зі статей, які регламентують інститут відводу, вбачається, що вказаними нормами передбачено заявлення відводу складу суду, судді, що здійснює судове провадження. Заявлення відводу всім суддям суду до того, як у провадження судді надійшла справа для розгляду, чинним законодавством не передбачено.
Крім цього, відповідно до частини 5 статті 80 КПК України відвід має бути вмотивованим. Тобто, мають бути наведені обставини, що унеможливлюють участь судді у розгляді провадження та подані належні та допустимі докази на підтвердження цього. За такого заяву заявника - обвинуваченого ОСОБА_4 слід вважати такою, що не відповідає вимогам КПК та до неї слід застосувати наслідки, передбачені Кодексом.
Посилання ОСОБА_4 , як на підставу відводу судді (суддів), на рішення у цивільній справі, яка перебувала на розгляді у Жовтневому районному суді Миколаївської області, яке , на думку обвинуваченого, є незаконним, не заслуговує на увагу та є надуманим, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, як у цивільному так і у кримінальному судочинстві.
Відповідно до частини 1 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Як вбачається із заяви про самовідвід, то ця заява суддею ОСОБА_5 подана для виключення будь-яких сумнівів щодо об'єктивності та безсторонності розгляду цього провадження. При цьому суддя посилається на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, якою визначено, що виключається участь судді у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, при цьому не зазначив, які ж саме інші обставини існують, що можуть викликати сумнів у його неупередженості.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що відсутні обставини, які дають підстави сумніватись в неупередженості судді ОСОБА_5 при розгляді заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді.
З огляду на що заява про самовідвід не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 75, 80-82, 369-372, 376 КПК України,
У задоволенні заяви про самовідвід судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 від розгляду заяви про відвід судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023152030000335, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 19 березня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1