1Справа № 335/1601/20 1-кп/335/91/2024
12 березня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районним суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080050004482 від 19.12.2019 відносноо
ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Сирійської Арабської Республіки, громадянина Сирійської Арабської Республіки, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
19.12.2019 приблизно о 16 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 , громадянин Сирії), керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Перемоги від вул. Яценка в напрямку вул. Лермонтова в м. Запоріжжя.
В салоні його автомобіля в якості пасажира перебував ОСОБА_12 .
При цьому швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_10 складала не менш ніж 70 км/год., що перевищує дозволену на даній ділянці проїзної частини швидкість руху 50 км/год.
В цей же час ОСОБА_13 , діючи в якості пішохода, в районі буд. 79 по вул. Перемоги, почав перетин проїзної частини вказаної вулиці, рухаючись зліва - направо за ходом руху водія ОСОБА_10 по нерегульованому пішохідному переходу, що в даному місці позначений дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями.
Під час подальшого руху водій ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), маючи об'єктивну можливість виявити нерегульований пішохідний перехід, що в даному місці позначений дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, а також те, що в розриві розподільного газону перед пішохідним переходом стоїть пішохід ОСОБА_13 , який в подальшому почав рух по ньому, рухаючись зліва - направо за ходом руху автомобіля, та зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати йому дорогу, вказаних заходів не прийняв.
При цьому пішохід ОСОБА_13 , перед виходом на нерегульований пішохідний перехід, діючи в порушення вимог п. 4.14 «а» чинних на момент ДТП Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до якого:
п. 4.14. «Пішоходам забороняється:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
маючи об'єктивну можливість виявити, що по проїзній частині вул. Перемоги до нього справа наближається автомобіль «Mitsubishi Lancer X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухається з перевищенням дозволеної на даній ділянці проїзної частини швидкості руху, а також те, що вказаний автомобіль не зменшує швидкість для зупинки перед пішохідним переходом та надання йому переваги в русі, та з урахуванням вказаних обставин відкласти вихід на пішохідний перехід для перетину проїзної частини, вказаних заходів не прийняв, вийшов на нерегульований пішохідний перехід, тим самим поставивши себе в небезпечне для життя та здоров'я положення.
В свою чергу ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху продовжив рух з перевищенням дозволеної на даній ділянці проїжджої частини швидкістю скоїв наїзд правою передньою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_13 , після чого залишив місце ДТП.
Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин та механізму ДТП № 9-58 від 05.02.2020 року порушив вимоги п. п. 12.4, 12.9 «б», 18.1 чинних на момент ДТП Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
п. 12.9. Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення водієм ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) вимог п.п. 18.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.
При цьому водій ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом зупинки транспортного засобу до місця наїзду при умові руху з дозволеною швидкістю в населеному пункті.
Оцінка дій пішохода ОСОБА_13 відповідно до вказаного висновку експертизи не потребує спеціальних пізнань та може бути виконана слідчим (судом) самостійно, з урахуванням вимог розділу 4 ПДР України.
З урахуванням цього орган досудового розслідування приходить до висновку, що в діях ОСОБА_13 наявні невідповідності вимогам п. 4.14 «а» Правил дорожнього руху України, що в даному випаду не перебуває в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали, оскільки в дорожній ситуації яка склалася, з моменту виходу на проїзну частину своїми односторонніми діями він не міг запобігти вказаній події.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження, в результаті яких помер на місці ДТП. Відповідно до висновку судової медичної експертизи №4642 від 20.12.2019,причиною смерті ОСОБА_13 стала поєднана відкрита тупа травма голови, тулуба, кінцівок, яка виразилась крововиливами в м'які оболонки головного та спинного мозку, переломів кісток скелета (ребер хребта, остистих відростків грудних хребців та кісток лівої гомілки) з пошкодженням внутрішніх органів (легенів, печінки, селезінки, аорти), що і стало безпосередньою причиною смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились в результаті дорожньо-транспортної пригоди, при наїзді автомобіля на пішохода.
Таким чином, ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 469 КПК України заявлено клопотання прокурора, обвинуваченого та захисника про затвердження угоди про визнання винуватості. Вказані обставини не порушують прав обвинуваченого та інших осіб, оскільки останній проти цього не заперечував.
12.03.2024 року між прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_14 ( ОСОБА_11 ), за участю його захисника ОСОБА_9 , укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 468 КПК України.
В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини.
Згідно угоди про визнання винуватості ОСОБА_14 щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю, раніше не судимий, позитивно характеризується, має двох малолітніх дітей, позицію потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зазначили, що претензій до ОСОБА_8 не мають та просять призначити йому покарання визначене в угоді про визнання винуватості.
В угоді про визнання винуватості сторони узгодили призначення обвинуваченому ОСОБА_15 покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_15 за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами (враховуючи щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку всім потерпілим на стадії досудового розслідування), застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_16 від відбування основного покарання, з іспитовим строком 1 рік.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою провину в скоєнні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, і передбачено ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити.
Захисник зазначену угоду підтримав та просив її затвердити.
Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні угоди між прокурором та обвинуваченим дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_14 цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_14 згідно ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, оскільки санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Зміст угоди про визнання винуватості між прокурором, обвинуваченим, захисником відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в порядку ч. 4 ст. 469 КПК України надали письмову згоду прокурору на укладення даної угоди. В заяві зазначили, що погоджуються на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_14 із призначенням обвинуваченому ОСОБА_15 покарання визначеного в угоді. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 відсутні.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена між прокурором, обвинуваченим, захисником угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2019 року на реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Мітсубісі Лансер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належать на праві власності ОСОБА_17 , а також мобільний телефон «Самсунг Гелексі Нот 10+» мармурного кольору, в чохлі карбонового кольору, з SIM за № НОМЕР_2 , документи на проживання в Україні та інтернаціональне водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) слід скасувати.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 12.03.2024 року, підписану в кримінальному провадженні № 12019080050004482 від 19.12.2019, між прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 , та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) з іншого боку, за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_9 .
Визнати ОСОБА_16 ( ОСОБА_11 ) винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) узгоджене сторонами покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 років без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) звільнити від відбування основного покарання, з іспитовим строком 1 рік.
Арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2019 року на реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Мітсубісі Лансер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належать на праві власності ОСОБА_17 , а також мобільний телефон «Самсунг Гелексі Нот 10+» мармурного кольору, в чохлі карбонового кольору, з SIM за № НОМЕР_2 , документи на проживання в Україні та інтернаціональне водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) - скасувати.
Речові докази: реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Дніпровського ВП - повернути власнику ОСОБА_17 , мобільний телефон «Самсунг Гелексі Нот 10+» мармурного кольору, в чохлі карбонового кольору, з SIM за № НОМЕР_2 , документи на проживання в Україні та інтернаціональне водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Дніпровського ВП - повернути власнику ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, передбаченого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення, обвинуваченим - виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення наслідків укладення угоди; прокурором - виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1