Справа № 953/7725/23
н/п 2-о/953/21/24
28 лютого 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Афанасьєва К.Р.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - державний нотаріус П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Харківській області Литвиненко Юлія Юріївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа державний нотаріус П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Харківській області Литвиненко Юлія Юріївна про встановлення факту , що має юридичне значення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Заявник, звернулась до суду із заявою в якій просила: встановити факт її постійного проживання разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити факт того, що вона перебувала на утриманні у свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рух справи.
29.08.2023 Київським районним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження.
У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
Заінтересована особа, надавши копії матеріалів спадкової справи просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме земельна ділянка площею 0.1000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:1361).
У встановлений законом порядок, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Харківській області Литвиненко Ю.Ю. із заявою про прийняття спадщини. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 було відмовлено та надане роз'яснення про необхідність підтвердження, що на момент подачі заяви про прийняття спадщини, не підтверджено постійне проживання із спадкодавцем на день смерті спадкодавця. Крім того, протягом всього часу спільного проживання, заявниця з сином проживали разом, вели сумісне господарство та піклувалися один про одного, матеріально заявниця знаходилась на утриманні сина, оскільки заробітна плата сина була постійним і основним джерелом засобів до її існування. Після смерті сина заявниці не вистачає коштів на життя, оскільки розмір її пенсії в декілька разів менше ніж у сина.
Таким чином, у зв'язку з цим, виникла необхідність встановити факт постійного проживання разом зі померлим та перебування на його утриманні, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та знаходилися на його утриманні.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2, 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно пункту 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року з наступними змінами і доповненнями «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Згідно позиції, викладеної в постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду у справі № 691/1237/20 від 03.11.2021 цивільна правоздатність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 припинилась після їх смерті, тому вимога позивачки про встановлення між останніми, як матір'ю та дочкою, родинних відносин суперечить нормам цивільного права, є безпідставним, оскільки позивачка просила встановити факт родинних відносин між ними, так як він безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право ОСОБА_1 на спадщину, спірну земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником пенсії, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду даної заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу спору про право виявлено не було.
Враховуючи вищенаведене, інтереси заявниці, відсутність спору та інших шляхів захисту прав, суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявниці у повному обсязі.
Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 13, 80, 293, 294, 310-314 ЦПК України, ст. ст. 207, 208, 211, 224 СК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційна скарга не подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня складення його повного тексту.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заявник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Представник заявника - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
Заінтересована особа - державний нотаріус П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Харківській області Литвиненко Юлія Юріївна, м. Харків, вул. Валентинівська, 27-1.
Суддя Ю.Ю. Власова