Справа № 615/252/24
Провадження № 2-с/615/4/24
11 березня 2024 року м. Валки
Суддя Валківського районного суду Харківської області Токмакова А.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
встановив:
29.02.2024 Валківським районним судом Харківської області видано судовий наказ №615/252/24 про стягнення з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Харківенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 31.01.2024 в розмірі 1884,96 грн. та судовий збір - 302,80 грн.
08.03.2024 боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, що не укладала та не підписувала публічний договір щодо постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №520000002577 від 01.01.2019, як і представник ПАТ «Харківенергозбут», тому вважає його нікчемним. Ніяких договірних стосунків між сторонами в рамках діючого законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг на підставі договору від 01.01.2019 не існує. З 01.01.2019 фактичне споживання та користування послугами ПАТ «Харківенергозбут» відсутнє, оскільки в квартирі ніхто не проживає.
Дослідивши матеріали справи №615/252/24 та надані боржником докази, суддя доходить висновку, що заява про скасування судового наказу задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.160 ЦПК, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із ч.1 ст.170 ЦПК боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
За змістом ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені КМУ (ст.68 ЖК).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Ст.6 Закону визначено, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом.
До повноважень органів місцевого самоврядування належать: 1) затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання комунальних послуг; 4) інформування населення відповідно до законодавства про стан виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також про відповідність якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; 5) здійснення моніторингу стану виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства; 6) встановлення одиниці виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами; 7) прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами; 8) передача відомостей до електронного реєстру багатоквартирних будинків; 9) зберігання та забезпечення доступу до технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирні будинки та їх прибудинкові території, зокрема документів за обов'язковим переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, документів, на підставі яких багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічних паспортів будинків, планів інженерних мереж, документів, що засвідчують право власності чи користування земельними ділянками, документації щодо проведення робіт з капітального ремонту в багатоквартирних будинках; 10) зберігання примірників рішень (протоколів) загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків та розміщення на своїх офіційних веб-сайтах інформації про рішення, прийняті такими зборами.
Згідно п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору. Звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п.5-6 ч.1 ст.8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Згідно п.1.1,1.2 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст.633,634,641,642 ЦК шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно абз.5 п.13 розділу XVII ЗУ «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст.218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014, в якій встановлено, що відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих відповідачем житлово-комунальних послуг.
Із ДРРПНМ №484759 від 08.03.2024 зареєстроване місце проживання боржника значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію перед ПАТ «Харківенергозбут» за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 споживачем значиться ОСОБА_1 , сума заборгованості станом на 31.01.2024 складає 1884,96 грн.
Враховуючи, що будь-яких доказів щодо погашення встановленої судом заборгованості з оплати за послуги з розподілу природного газу боржником не надано, підстав для скасування судового наказу не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.171,172,369-372 ЦПК, суддя
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу №615/252/24, виданого 29.02.2024 Валківським районним судом Харківської області - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.П. Токмакова