справа № 208/1477/24
№ провадження 3/208/1048/24
Іменем України
12 березня 2024 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., за участю секретаря судового засідання Паталахи І.О., розглянувши матеріали адміністративних справ про адміністративні правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працює ПРАТ "Каметсталь" - майстер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 30.01.2019 р., орган видачі, центр № 1221, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених:
ст.124 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №589910 від 21.02.2024 року та
ст.122-4 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №589911 від 21.02.2024 року, -
встановив:
В провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська надійшли два адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ст.122-4 КУпАП, які були об'єднані в одне провадження.
14.02.2024 року о 20:25 год. в м. Кам'янське, по вул. О.Сокола, біля буд.24, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, перед здійсненням маневру вправо не переконався у безпеці, не впорався з керуванням внаслідок чого здійснив наїзд на огорожу та залишив місце пригоди. Під час ДТП автомобіль та огорожа отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками чим порушив вимоги п.12.1, п.10.1 та п.2.10А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 та ст.122-4 КУпАП.
В судовому засідання ОСОБА_1 визнав себе винним, надав пояснення з приводу вчинення правопорушення, каявся просив суворо не карати, оскільки потерпілі до нього претензій не мають, про що надав нотаріально завірену заяву, та пояснив що з міста ДТП не тікав, а навпаки намагався знайти господарів будинку та неодноразово щоденно приїздив до будинку, залишав записки зі своїм номером телефону, просив суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_2 , надала нотаріально завірену заяву, що вона до порушника не має жодних претензій , яка була долучена до матеріалів справи.
Вивчив матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дослідив докази та оцінив їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно зі ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п.2.10 Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративних правопорушень, передбаченого: ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП що підтверджується належними і допустимими доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №589910 від 21.02.2024 року та серії ААД №589911 від 21.02.2024 року, які за змістом відповідають вимогам ст.256 КУпАП, складені уповноваженою особою та в порядку, передбаченому чинним законодавством України, дії посадової особи, що їх складала, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не оскаржувались; схемою ДТП, із зазначенням місця, часу, учасників події та її наслідків, в тому числі з зазначенням пошкоджень, електронним рапортом від 21.02.2024 року в якому викладені обставини вчинення правопорушення, поясненнями правопорушника наданими ним під час складання протоколів та в судовому засіданні та долученими до матеріалів справи, фотознімками, на яких відображено пошкодження транспортного засобу.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, вважаю докази, що містяться в матеріалах справи, достатніми, належними та допустимим і у своїй сукупності доводять факт порушення ОСОБА_1 , п.п. 10.1 та 12.1 ПДР України, а в його діях, з врахуванням причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та настанням дорожньо-транспортної пригоди, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, та п.2.10 «а» ПДР України, а в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, який вірно кваліфіковано за ст. 122-4 КУпАП, як залишення місця ДТП.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 204/2352/16-а).
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, крім національного законодавства, суд також керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.97 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Комплексний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження - метод виховного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стягненням, ні з заходом громадського впливу. Стягнення у такому випадку не накладається та будь-яких юридичних наслідків для порушника не наступає. При цьому останній повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому.
Усне зауваження може бути зроблене лише за малозначне правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи викладене, а також дискреційні повноваження суду, що виходять із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винну, справедливості й достатності обраного стягнення, вирішуючи справу відповідно до оцінки усіх обставин справи (у тому числі обставин, що пом'якшують відповідальність) й особи порушника, оцінивши наслідки правопорушення і переконавшись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам, державі або суспільству, суд приходить до висновку про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та можливість звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Таким чином суд приходить висновку, що за ст.122-4 КУпАП до ОСОБА_1 слід застосувати усне зауваження, яке буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження, суд виносить постанову про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягався, ступінь його вини - необережні дії, майновий стан, визнання вини та щире каяття, як обставину, що пом'якшує відповідальність, обставини які обтяжують відповідальність не встановлено, вважаю, що адміністративним стягненням, необхідним для виховання ОСОБА_1 , у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкцій статті 124 КУпАП, за якою він притягується до відповідальності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за правилами передбаченими ст. 36 КУпАП, тобто, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, в межах санкції ст.124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП. судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 гривня.
Оскільки ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушенні та притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст. 22, 124, 252,283-285,294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження, та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - закрити.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працює ПРАТ "Каметсталь" - майстер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 - судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що на підставі ч. 1ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно до ч. 4 ст. 307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Івченко Т. П.