15 березня 2024 року
м. Харків
Справа № 638/11798/23
Провадження № 2/638/1626/24
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,
07 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвоката Бочкарь Роман Віталійович через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми в розмірі 21 674,94 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання.
У судовому засіданні 15 березня 2024 року ОСОБА_2 заявила клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та витребування оригіналу боргової розписки.
В обгрунтування клопотання зазначила, що позовні вимоги нею не визнаються, грошових коштів у борг вона не брала. Вважає, що, окрім суми, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в ухвалі не обгрунтовано.
У судовому засіданні 15 березня 2024 року представник позивачки - адвокат Бочкарь Р.В. проти заявлених клопотань заперечував, у їх задоволенні просив відмовити.
Дослідивши матеріали заяви, доводи заяви про відвід, вислухавши думку представника позивачки, відповідачку, суд доходить таких висновків.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як передбачено частиною п'ятою статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стосовно розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд зазначає таке.
Частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частинами першою, другою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (частина третя статті 274 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Слід зазначити, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 275 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на день подання позову, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2023 року 2 684,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 21 674,94 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі положень статей 19, 274 ЦПК України, суд дійшов висновку, що справа є малозначною в силу вимог закону, та не відноситься до тих категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, перелік яких визначено частиною четвертою статті 274 ЦПК України, а тому підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за правилами, передбаченими главою 10 розділу ІІІ ЦПК України, з повідомленням (викликом) сторін.
Зважаючи на ціну, предмет позову та обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд вважає, що справа не є складною. Тому правових підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини перша - п'ята статті 83 ЦПК України).
Частиною першою - третьою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Усне клопотання ОСОБА_2 не відповідає приписам статті 84 ЦПК України.
Окрім того, витребування оригіналу боргової розписки, яка була предметом дослідження в іншій справі № 638/3233/19, та в якій Дзержинським районним судом м. Харкова 24 жовтня 2019 року ухвалено заочне рішення, яке постановою Полтавського апеляційного суду 27 червня 2023 року залишено без змін, що набрало законної сили, не стосується предмета спору та не входить до предмета доказування у даній справі щодо стягнення суми відповідно до статті 625 ЦК України.
При цьому питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Крім того, докази, які були зібрані та надані сторонами, у іншій справі не можуть бути прийняті та оцінені судом у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною шостою статті 259, 260, 268 ЦПК України, ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно, з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 18 березня 2024 року.
Суддя В. М. Яковлева