Іменем України
№ 610/872/23 № 3/610/175/2024
м. Балаклія13 березня 2024 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович за участю: секретаря Виноградської О.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Литовченка С.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Явірське Балаклійського району Харківської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 011320 від 24.08.2023 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
« 24.08.2023 о 20.40 год в Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Балаклія, вул. Цемзаводська, 2 водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив пп. 2.5 ПДР».
В суді захисник Литовченко С.І. пояснив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за наведених обставин не визнає. Пояснив, що 24.08.2023 він повертався додому через блок пост пішки, де залишив свій автомобіль, оскільки пробив колесо. Дома вживав алкогольні напої. Потім разом із батьком пішов на блок пост, щоб замінити колесо та забрати автомобіль додому. На блокпосту до нього підійшли поліцейські, побачили його в стані алкогольного сп'яніння та склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надані протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього:
-рапорт поліцейського від 24.08.2023;
-розписка ОСОБА_2 про отримання на зберігання транспортного засобу,
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за результатами якого від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився;
-CD-диск з відеозаписом, на якому видно, як в темну пору доби стоїть на вулиці чоловік та представляється ОСОБА_1 . Поліцейський вимагає від нього пройти огляд на стан сп'яніння, перелічує ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, порушення мови тощо. Від проходження огляду на «Драгері» та від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився. Поліцейський повідомив йому, що стосовно нього буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме «за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння». Після чого ОСОБА_1 вказує на автомобіль, який стоїть осторонь, та повідомляє, що він не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Свідки відсутні.
Обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУпАП зведено до відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції).
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
На підставі пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
У розумінні вимог статті 266 КУпАП, пункту 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Абзац 2 статті 266 КУпАП передбачає, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Юридично значимою обставиною є: чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України).
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Фактично, єдиним доказом обвинувачення є відеозапис без дати та часу зйомки, з нього не вбачається, щоби ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, що стало б підставою для пред'явлення йому вимоги про проходження огляду на стан сп'янінні у встановленому законом порядку.
До того ж він на місці події одразу заперечував керування транспортним засобом, при цьому не заперечував факт знаходження у стані алкогольного сп'яніння.
Доказів на спростування цього суду не надано.
Як наслідок, у поліцейського були відсутні достатні підстави вимагати від ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння.
Тобто, відеозапис не є інформативним, не відображає юридично значимі обставини, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, не є якісним та достатнім доказом.
Інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час і місці, суду не надано.
Таким чином, відсутня достатня сукупність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння у вказаний в протоколі час і місці, ця обставина в судовому засіданні не підтверджена.
До того ж відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Відповідно такі відомості повинні міститися у протоколі про адміністративне правопорушення або в інших матеріалах справи.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 5 24/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок поліцейських щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
З рапорту поліцейського вбачається, що цей протокол про адміністративне правопорушення було складено під відеозапис, який було здійснено за допомогою службового планшетного пристрою «Samsung», інвентарний номер 1014615525. До того ж зазначено, що «нагрудна камера була розряджена під час виконання службових обов'язків».
У відповідності до п. 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Інструкція містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію будь-якими пристроями, зокрема службовим планшетом.
Отже наданий поліцейськими відеозапис є недопустимим доказом у справі.
Поліцейські не були позбавлені можливості зафіксувати правопорушення за допомогою портативного відеореєстратора згідно до порядку встановленого Інструкцією, а у разі неможливості застосування дозволених технічних засобів відеозапису - провести огляд у присутності двох свідків (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 6 розділу II Інструкції).
Крім того, після незгоди на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд в закладах охорони здоров'я не проводився, в порушення процедури за ст. 266 КУпАП.
Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього, приходжу до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя В.М. Стригуненко