Справа № 761/36587/23
Провадження № 2/761/3731/2024
01 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі:
представника відповідача ТОВ «Вердикт капітал»: Воронкова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» про визнання договору недійсним, -
06 жовтня 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: визнати недійсним договір №02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023 року, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» в частині відчуження (купівлі-продажу) прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2014 року між позивачем та АТ «Альфа Банк» був укладений кредитний договір №500962563 за умовами якого позивач отримала грошові кошти в сумі 83 009,64 грн.
На підставі укладеного 21.06.2016 року між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору факторингу, ТОВ «Кредитні ініціативи» придбало право вимоги за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2017 року (справа №201/12887/16-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року в загальному розмірі 120 599,91 грн.. Рішення набрало законної сили та виконувалось в примусовому порядку.
В подальшому, 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» був укладений Договір факторингу №2019-1КІ/Веста за яким відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Після цього, за договором про відступлення права вимоги №16-01/19-1, укладеним 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Потім, за договором №302-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладеного 02.02.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором.
Як зазначає позивач, вказаний договір та акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний з боку ТОВ «Кампсіс Фінанс» директором ОСОБА_2 .
В той же час, 02.02.2023 року Реєстр боржників від імені ТОВ «Кампсіс Фінанс» підписано ОСОБА_3 , як директором.
Отже в один день документи підписані різними особами, як директорами ТОВ «Кампсіс Фінанс», хоча згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що директором ТОВ «Кампсіс Фінанс» була саме ОСОБА_2 . Таким чином Реєстр боржників в порушення положень діючого законодавства підписаний неуповноваженою особою. Тому позивач вважає, що ТОВ «Кампсіс Фінанс» не набуло право вимоги до позивача за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Крім того, при укладенні оскаржуваного договору не були передані відповідні документи та інформація, які є необхідними для реального відступлення права вимоги; сума заборгованості значно більша ніж стягнуто за рішенням суду, позивач не погоджується із сумою заборгованості, яка зазначена в додатку до оскаржуваного договору.
Тому на думку позивача вказане є підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору.
28.11.2023 року до суду надійшов відзив ТОВ «Вердикт Капітал» на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Як зазначає представник, договір та всі додатки підписані уповноваженою особою - директором ТОВ «Кампсіс Фінанс» - ОСОБА_2. Витяг з реєстру боржників, що наданий до позовної заяви не є реєстром боржників, який підписаний як додаток до договору, а є витягом з такого реєстру виготовлений для звернення до суду із заявою про заміну стягувача та підписаний ОСОБА_3 , який станом на 11.07.2023 року (дату виготовлення витягу) був директором ТОВ «Кампсіс Фінанс». Згідно з реєстром боржників переуступлено право вимоги до 34 426 боржників, а не до однієї позивача. Як зазначив представник, незгода позивача із сумою заборгованості вказаною в договорі не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки було переуступлено право вимоги за договором, а тому сума заборгованості не є незмінною.
Крім того представник зауважив, що права позивача оскаржуваним договором не порушені. Позивач не вказує які конкретно її права порушено та у який спосіб ці порушені права підлягають захисту. Заявлені позивачем вимоги не доведені належними та допустимими доказами.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
В судовому засіданні, яке відбулось 16.01.2024 року представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В судове засідання, яке відбулось 01.03.2024 року представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник ТОВ «Вердикт Капітал» в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач - ТОВ «Кампсіс Фінанс» в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив до суду не надходив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України, враховуючи що суд вислухав вступні слова сторін, суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази надані суду, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
Згідно з положеннями ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, 20.10.2014 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір №500962563 за умовами якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 83 009,64 грн. строком до 21.10.2019 року.
Відповідно до договору факторингу від 21.06.2016р. ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) набуло право вимоги за кредитним договором № 500962563 від 20.10.2014р., укладеним банком із ОСОБА_1 ..
Так як позичальник належним чином не виконувала власних зобов'язань по поверненню кредитних коштів, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2017 року (справа №201/12887/16-ц) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 500962563 від 20.10.2014р., укладеним з ПАТ «Альфа-Банк», а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 78 236грн.57коп., заборгованість за відсотками в сумі 12 674грн.34коп., заборгованість зі сплати комісії в сумі 27 289 грн. та штраф в сумі 2 400 грн., а всього 120 599 грн.91коп. (сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 91 коп.).
Рішення набрало законної сили.
На примусове виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, який на даний час перебуває на примусовому виконанні (виконавче провадження зупинено).
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчих листах, виданих по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено та замінено сторону стягувача у виконавчих листах, виданих по цивільній справі № 201/12887/16-ц за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Ухвала набрала законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» був укладений Договір №02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року, укладеним з ОСОБА_1 в загальній сумі 335 511,61 грн.
Як вбачається, зазначений договір та акт прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором підписані ОСОБА_2 , як директором ТОВ «Кампсіс Фінанс».
З копії реєстру боржників, що наданий представником відповідача вбачається, що він був підписаний директором ТОВ «Кампсіс Фінанс» ОСОБА_2.
Однак витяг з реєстру боржників (дата його виготовлення не вказана) від імені ТОВ «Кампсіс Фінанс» підписаний ОСОБА_3 , як директором.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначила, що оскільки реєстр боржників підписаний неуповноваженою особою (особою, яка не обіймала посаду директора) є законом передбачені підстави для визнання недійсним договору №02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023 року, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» в частині відчуження (купівлі-продажу) прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Щодо зазначеного позивачем варто зазначити, що згідно з витягом з ЄДРПОУ, станом на 02.02.2023 року директором ТОВ «Кампсіс Фінанс» була ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 була звільнена рішенням єдиного учасника ТОВ «Кампсіс Фінанс» від 24.04.2023 року та призначено на посаду директора ОСОБА_3 .
Отже, під час слухання справи встановлено, що договір та додатки підписані уповноваженою особою - ОСОБА_2 .
Крім того, звертаючись до суду з позовом позивач зазначила, що не передані відповідні документи та інформація, які є необхідними для реального відступлення права вимоги; сума заборгованості значно більша ніж стягнуто за рішенням суду, а тому вказані обставини, на думку позивача впливають на дійсність правочину.
Проте варто зауважити, що зазначені позивачем обставини не можуть бути підставами для визнання недійсним договору №02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023 року, за кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , оскільки питання визначення суми заборгованості за кредитним договором, вирішується судом в межах позовної заяви про стягнення заборгованості (у випадку заявлення таких вимог).
Також суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи позивач не надала доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором №500962563 від 20.10.2014 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які позивач посилалася в своєму позові не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» про визнання договору недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2024 року
Суддя: Н.Г.Притула