Справа № 761/9723/24
Провадження № 2/761/6230/2024
18 березня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Сіромашенко Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи: приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович, приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2023 р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи: приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович, приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису № 29535 від 18.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню.
При подачі позову до суду позивачем не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, оскільки останній посилається на ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» - споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Вказаний позов стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до п. 17) ч.1 ст. 1 Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов'язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено устатті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.
Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (з наступними змінами), при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред'явленні позову споживачем.
Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором кредиту.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. При цьому Законом України N 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій.
Отже, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.
Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, у зв'язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Предметом спору у позовній заяві ОСОБА_1 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Суди не вправі керуватися законодавством про захист прав споживачів при вирішенні спорів, що випливають з відносин між фізичними особами, які вступають у договірні відносини між собою з метою задоволення особистих потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Тобто, на відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем дія ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється.
Позивач зазначив, що згідно ч.3ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг.
Проте, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними. Оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору кредиту який не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, суддя дійшла до висновку, що підстав для звільнення позивача від сплати немає, а тому має сплатити судовий збір у сум 1211,20 грн. та надати суду оригінал квитанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 95, 177, 185, 285 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи: приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович, приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Сіромашенко