19 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9593/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Дегтярьової С.В. розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про відмову у задоволенні клопотання про звільнення позивача, викладене у поданому по команді рапорті від 11.09.2023 р. та отриманій письмовій відповіді (відмові) за №3147 від 09.11.2023 р. про відмову у звільненні з військової служби на підставі підпункту г, пункту 2, частини 4, статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г, пункту 2, частини 4, статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) на підставі висновку комісії ЛКК №84 від 12.09.2023 року, згідно якого хвора мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного стороннього догляду.
Ухвалою судді від 21.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позов мотивовано тим, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 . 11.09.2023 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із сімейними обставинами, а саме - у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_3 . Листом від 09.11.2023 року відповідач повідомив позивача про відмову у звільненні з військової служби у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують законні підстави для такого звільнення. Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду.
Від представника відповідача 19.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Відповідач стверджує, що основною підставою для відмови у задоволенні рапорту стало те, що довідка №84 від 12.09.2023 року лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Знам'янський центр первинної медико-санітарної допомоги", в якій зазначено, що ОСОБА_3 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи не є належним документом, що свідчить про наявність підстав для звільнення позивача.
Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Підпунктом 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідач вказав, що потреба у постійному догляді може бути підтверджена лише висновком МСЕК, а не ЛКК.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до ЗСУ та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 у званні головного сержанта.
11.09.2023 року позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із сімейними обставинами, а саме - у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_3 .
До вказаного рапорту позивачем додані засвідчені копії:
- рішення виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26 вересня 2023 року №213 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування (опікунської ради) про доцільність призначення піклувальника гр. ОСОБА_3 »;
- висновку органу опіки та піклування (опікунської ради) виконавчого комітету Суботцівської сільської ради (додаток до рішення від 26.09.2023 року №213) про доцільність призначення піклувальником ОСОБА_1 за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- висновку комісії ЛКК комунального некомерційного підприємства КНП "Знам'янський центр первинної медико-санітарної допомоги" №84 від 12.09.2023 року про стан здоров'я особи, що потребує піклування ( ОСОБА_3 );
- довідки ЛКК від 12.09.2023 року №84 до висновку ЛКК №84 від 12.09.2023 року про необхідність стороннього постійного догляду особи, що потребує піклування ( ОСОБА_3 );
- акту (копія) обстеження житлових умов проживання ОСОБА_3 від 12.09.2023 року;
- довідки (копія) про реєстрацію місця проживання та фактичне місце проживання ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_3 №459-М від 12.09.2023 року;
- паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та довідки про присвоєння РНОКПП;
- паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання особи, що потребує піклування (матері ОСОБА_3 ) та довідки про присвоєння РНОКПП;
- свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.12.2014 року у справі ЄУН №389/5122/14-ц, яким встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно являється рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- рішення Мошоринської сільської ради про перейменування назви вулиці (Пролетарська/Вишнева);
- свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (батька позивача) (а.с.21-47).
На вказаний рапорт відповідачем надана відповідь від 09.11.2023 року, в якій зазначено, що надані військовослужбовцем документи не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, оскільки, довідка №84 від 12.09.2023 року видана лікарсько-консультативною комісією Комунального некомерційного підприємства "Знам'янський центр первинної медико-санітарної допомоги", а не МСЕК, а тому не може вважатися документом, що свідчить про наявність підстав для звільнення позивача.
Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232 визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232 передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232. При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені у частині 4 статті 26 Закону №2232 та розмежовані з огляду на період застосування:
- під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1);
- під час воєнного стану (пункт 2).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Таким чином, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу),
під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Позивач подавав рапорт про звільнення його з військової служби "у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я".
Згідно із абзацами 3, 4, підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2019 №1317 (далі за текстом - Положення про МСЕК №1317), міські, міжрайонні, районні комісії, зокрема, визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року №189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за №589/15280 (далі за текстом - Порядок №189).
Згідно п.2 Розділу І Порядку №189 експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.
Згідно пунктів 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.
ЛКК у своїй діяльності керується стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколами надання медичної допомоги за спеціальностями, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
Суд звертає увагу, що позивач подавав рапорт про звільнення його з військової служби за абзацом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю. В обґрунтування необхідності здійснення такого постійного догляду надав довідку ЛКК довільної форми.
В підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII вказано, що звільнення військовослужбовця можливе у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Посилань на можливість підтвердження потреби в постійному догляді довідкою ЛКК, дана норма не містить.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) до досягнення дитиною 16-річного віку.
Разом з тим, підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ порядку №189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.
Згідно п.27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені, зокрема, нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб та нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
З огляду на викладене, МСЕК наділені більш ширшими повноваження та мають право встановлювати критерії для висновку про повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
Враховуючи викладене, суд зауважує, що надана позивачем довідка лікарсько-консультативної комісії лікарської амбулаторії не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за особою та слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноважений інший орган (установа).
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем до рапорту на звільнення не надано належного документу, що підтверджував би підставу, передбачену підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, а тому у відповідача не було правових підстав для задоволення поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю постійного догляду за матір'ю згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА