30 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6317/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області (Відокремлений підрозділ) (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2023 року:
- №000024102404, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 851644,75 грн.;
- №000024112404, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 58191,53 грн.;
- 00002412404, яким до фізичної особи ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.
Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначала, що в період з 06.07.2021 по 28.12.2021 року вона здійснювала підприємницьку діяльність, перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, була платником єдиного податку 2 групи (крім 26 днів у липні 2021 року). Зауважувала, що, відповідно до п.296.1. ст.296 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть тільки облік отриманих доходів. Тому, контролюючий орган безпідставно зазначав щодо необхідності ведення позивачем обліку витрат. З огляду положення ст.296 Податкового кодексу України, позивач вважала, що донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб і військового збору при проведенні нею фінансово-господарської діяльності в періоді нарахування та сплати єдиного податку за 2021 рік є не тільки безпідставним, але й незаконним, як і встановлення порушення, яке пов'язане з ненаданням документів. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою судді від 28.08.2023 р. продовжено розгляд справи №340/6317/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2023 року (а.с.40).
02.10.2023 року підготовче засідання відкладено на 18.10.2023 р. в зв'язку з клопотанням представника позивача (а.с.89).
18.10.2023 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.10.2023 року (а.с.108-112).
Ухвалою від 26.10.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 16.08.2023 року, відповідно до змісту якого він заперечував проти їх задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що проведеною перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 самостійно, встановлено порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. є) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.1.167 ст.167, абз. В) п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179, п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме - не подання до Олександрійської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, в результаті чого не оподатковано дохід в сумі 3879435,65 грн., отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни. В зв'язку з цим також позивач недоплатила до бюджету військовий збір в сумі 58191,53 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
ОСОБА_1 06.07.2021 року зареєструвалась як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.17 т.1).
В період з 06.07.2021 по 31.07.2021 року перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.08.2021 року по 28.12.2022 року - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, була платником єдиного податку 2 групи.
28.12.2021 року - припинила свою діяльність ФОП.
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), та наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 03.03.2023 року №301-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2021 по 28.12.2021 року, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.07.2021 по 28.12.2021 року. Перевірка проведена за заявою позивача в зв'язку з припиненням діяльності (а.с.51 т.5).
Копію наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 " від 03.03.2023 року №301-п та направлення від 07.03.2023 року №608 Головного управління ДПС у Кіровоградській області про проведення перевірки, отримано платником податків особисто 09.03.2023 року (а.с.49-50 т.5).
За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.03.2023 року №1889/11-28-24-04/ НОМЕР_1 , в якому вказано про такі порушення, а саме:
- підпунктів 16.1.5, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) в частині ненадання на перевірку документів;
- абз. є) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-УІ (і змінами та доповненнями) в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 851644,75грн. за 2021 рік;
- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16і підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями) в частині заниження суми військового збору в сумі 58191,53грн. за 2021 рік.
Акт перевірки направлено платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 22.03.2023 та отримано платником 27.03.2023 року (а.с.63 т.5).
ОСОБА_1 заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки до ГУ ДПС у Кіровоградській області не подавала.
Судом встановлено, що перевірка проводилась з 09 по 15 березня 2023 року, про що вказано в акті.
В ході перевірки податковим органом встановлено суму доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження підприємницької діяльності - 3879435,65 грн. Дана суми співпадає з даними декларацій платника податку.
Відповідач в акті посилався на те, що через відсутність книги обліку та банківських виписок по рахунку, неможливо визначити номенклатуру реалізованого товару.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.04.2023 року:
- №000024102404, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 851644,75 грн.;
- №000024112404, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 58191,53 грн.;
- 00002412404, яким до фізичної особи ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. за не надання позивачем документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вбачається з матеріалів акта перевірки, позивач у період з 06.07.2021 року по 28.12.2021 року здійснювала господарську діяльність згідно з КВЕД: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (платник єдиного податку ІІ групи із застосуванням ставки єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати).
За період з 01.08.2021 по 28.12.2021 (під час перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності) позивачем отримано дохід в розмірі 3879435,65 грн. (гранична допустима сума - 5000000,00 грн.).
Нараховано та сплачено авансовими платежами податків за 2021 рік 6000,00 грн. єдиного податку.
Зі змісту акта перевірки також слідує, що при перевірці позивача контролюючим органом були використані наступні документи: відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2021 рік, податкова звітність за 2021 рік, звітність по ЄСВ за 2021 рік, інтегровані картки платника податку за 2021 рік, заява платника податків, запити платнику податків.
В ході перевірки з метою отримання документів та пояснень, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 09.03.2023 року вручено письмовий запит від 09.03.2023 №388/12/11-28-24-04-02 (а.с.84 т.5).
Даним запитом відповідач вимагав надати інформацію та документальне підтвердження, що пов'язане з здійсненням підприємницької діяльності за період діяльності з 06.07.2021 по 28.12.2021року, а саме:
- інформацію (разом з документальним підтвердженням) щодо об'єктів (місць, тощо), де" здійснювалася діяльність в перевіряємому періоді;
- виписки з банку про рух коштів на розрахункових рахунках за перевіряємий період;
- книгу обліку доходів;
- інформацію щодо дебіторської та кредиторської заборгованості;
- інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 06.07.2021 та станом на 28.12.2023 року (в вартісних та кількісних показниках в розрізі найменування товару).
Вимог надати первинні документи на придбання товарів запит не містив.
13.03.2023 року о 16-49 год. позивачеві поштою направлено письмовий запит від 13.03.2023 №433/12/11-28-24-04-02, в якому вказано, що станом на 13.03.2023 року на запит «Про надання інформації» не надано до перевірки наступні документи:
- інформація про наявність складських, виробничих приміщень та відповідні довідки про стан розрахунків з постачальниками та покупцями (дебіторська та кредиторська заборгованості) станом на 06.07.2021 року та 28.12.2021 року;
- виписки з банку про рух коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ ПриватБанк», в т. ч. рух коштів через РОБ - термінали;
- книгу обліку доходів;
- інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на:06.07,2021 та станом на 28.12.2021 року (в вартісних та кількісних показниках в розрізі Найменування товару);
- інформація та документальне підтвердження походження товарів для здійснення підприємницької діяльності (видаткові накладні на придбання товарів).
Даний запит ОСОБА_1 отримала 21.03.2023 року, тобто через шість днів після закінчення проведення перевірки (а.с.80).
15.03.2023 року о 17-13 год. позивачеві поштою направлено письмовий запит від 15.03.2023 №522/12/11-28-24-04-02, в якому вказано, що станом на 15.03.2023 року на запити «Про надання інформації» не надано до перевірки наступні документи:
- інформація про наявність складських, виробничих приміщень та відповідні довідки про стан розрахунків з постачальниками та покупцями (дебіторська та кредиторська заборгованості) станом на 06.07.2021 року та 28.12.2021 року;
- виписки з банку про рух коштів за перевіряємий період по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ ПриватБанк», в т. ч. рух коштів через РОБ - термінали;
- книгу обліку доходів;
- інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на:06.07,2021 та станом на 28.12.2021 року (в вартісних та кількісних показниках в розрізі Найменування товару);
- інформація та документальне підтвердження походження товарів для здійснення підприємницької діяльності (видаткові накладні на придбання товарів).
Даний запит ОСОБА_1 отримала 18.03.2023 року, тобто через три дні після закінчення проведення перевірки (а.с.83).
В акті вказано, що на вищезазначені запити, документів, витребуваних запитами, ФОП ОСОБА_1 до перевірки ненадано, про що складено акти.
Ненадання вказаних документів слугувало підставою для висновків податкового органу про недотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо не забезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, а також про отримання позивачем продуктів харчування безоплатно, як додаткове благо.
Отже, відповідач вважає, що позивачем не подано декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік, а також не оподатковано отриманий дохід в сумі 3879435,65 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
З такими висновками податкового органу суд не погоджується, з огляду на наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
За правилами п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
За вимогами, які діяли у відповідний спірний період (23.10.2019-26.06.2020) платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до пп.298.1.1 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
За вимогами пп.5 п.298.3 цієї статті, у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості, як обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
За правилами п.293.1, 293.2, 293.3 ст.293 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксованіставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно з п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України 296.1. фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Таким чином, обов'язку ведення платники єдиного податку першої та другої груп Книги обліку доходів та витрат за якоюсь обов'язковою формою законом не передбачено.
Як встановлено судом і не є спірним у справі, у період, що перевірявся, позивач здійснювала господарську діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування у магазині за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що позивач здійснювала облік в довільній формі, дані отриманих доходів, вказані позивачем в декларації, співпали з даними за результатами перевірки (аркуш 10 акту).
Суд не погоджується з позицією відповідача, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, через те, що до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують факт придбання нею товару: суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство, зокрема норми ст.291, 296 Податкового кодексу України не зобов'язують платника єдиного податку 2 групи вести облік понесених витрат та ще раз наголошує, що згідно п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік шляхом відображення лише отриманих доходів.
Отже, такі фізичні особи-підприємці не повинні підтверджувати первинними документами витрати на придбання товарів/послуг, а повинні вести облік доходів у відповідності та з урахуванням вимог п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Водночас, такі фізичні особи-підприємці повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходу (ст.292 Податкового кодексу України).
Окрім цього, суд критично оцінює посилання відповідача на ухилення позивача від надання витребуваних в ході перевірки документів в силу наступного.
Єдиний запит податкового органу, який отримано позивачем під час проведення перевірки був запит від 09.03.2023 №388/12/11-28-24-04-02, який 09.03.2023 року вручено нарочно. Однак, вимоги надати первинні документи на придбання товарів запит не містив.
Таким чином, твердження податкового органу про ненадання документів, які підтверджують придбання та походження товару суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
До матеріалів справи позивачем надано копії договорів купівлі-продажу (постави), банківських виписок на підтвердження оплати, копії первинних документів на придбання товарів, рахунків на їх оплату, тощо, зі змісту яких вбачається, що вони позивачем придбавались, а не отримувались безоплатно.
З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду справи не підтвердились висновки податкового органу про безоплатне отримання ФОП ОСОБА_2 товарів на суму 3879435,65 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до абз. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно з ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;
г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;
д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;
е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку;
в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;
ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України).
З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.
Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором резидента є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка.
З урахуванням вимог, визначених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт правомірності перебування ФОП ОСОБА_2 на спрощеній системі оподаткування 2-ї групи, а також факт отримання доходів від зайняття діяльністю за видом діяльності згідно КВЕД: 47.11, суд дійшов до висновку про безпідставність та недоведеність тверджень контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_2 абз. "е" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 та пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44, п.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз."в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, то суд зауважує наступне.
Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Згідно п.п. 54.3.3. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Так судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що у позивача були наявні первинні документи, складені в порядку, передбаченому ст.44, 291, 296 Податкового кодексу України, які стосуються обліку оподатковуваного доходу позивача.
Отже, висновки ГУ ДПС у Кіровоградській області про порушення п.44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України є безпідставними.
Оскільки в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безоплатне отримання товарів як додаткове благо позивачем на суму 3879435,65 грн., а відтак і донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то і висновок податкового органу про необхідність подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік суд вважає безпідставним та неправомірним.
З приводу посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.
За змістом п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі заяви позивача, посилання позивача на порушення порядку її проведення не підтвердились вході судового розгляду.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В спірних правовідносинах відповідач не виконав покладений на нього обов'язок, а саме не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного в його сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №000024102404, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби в Кіровоградській області, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 851644,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №000024112404, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби в Кіровоградській області, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 58191,53 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №00002412404, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби в Кіровоградській області, яким до фізичної особи ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 9109,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА