15 березня 2024 року Справа № 280/400/24
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивачі просять суд:
визнати протиправним та скасувати п. 35 протоколу засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у в зв'язку з загибеллю батька, ОСОБА_2 ;
встановити факти, що позивач перебувала на повному утриманні загиблого батька капітана ОСОБА_2 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу (відповідно до Постанови Кабінет у Міністрів України №168 від 28.02.2022) у зв'язку зі смертю її батька, капітана ОСОБА_2 , який виявивши стійкість та мужність загинув вірний Військовій присязі у бою за Батьківщину 07 листопада 2022 року.
Ухвалою судді від 16.01.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовної вимоги щодо встановлення факту, що позивач перебувала на повному утриманні загиблого батька капітана ОСОБА_2 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 тощо Велика Палата дійшла наступних висновків, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Спірним питанням у цій справі є наявність у позивача права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця та перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця).
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд встановити факт перебування позивача на утриманні її батька військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 до дня його смерті для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для отримання одноразової соціальної допомоги пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами особи з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаний з будь-якими цивільними правами та обов'язками особи, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства
Водночас, у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із вказаним висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладений у постанові від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц.
Так, вирішуючи питання можливості встановлення юридичного факту з метою подальшого звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду при цьому роз'яснила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас, заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород розглядаються уповноваженими органами у позасудовому порядку.
При цьому, відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду адміністративної юрисдикції, де суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду вказала, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян віднесено цивільним процесуальним законодавством до юрисдикції цивільного суду. Суд також вказав, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи предмет позову, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, суд вважає, що позовна вимога в частині встановлення факту перебування позивача на повному утриманні загиблого батька капітана ОСОБА_2 , до дня його смерті підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до суб'єкта владних повноважень, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись ст. ст. 238, 241-243, 248 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо встановлення факту, що позивач перебувала на повному утриманні загиблого батька капітана ОСОБА_2 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В.Батрак