06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 279/2444/22
провадження № 61-12196св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - орган опіки та піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу органу опіки та піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2023 року
у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року орган опіки та піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області (далі - орган опіки та піклування) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дитину.
2. Позов обґрунтований тим, що батьки неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли їй було два роки розлучилися, проживали окремо та не підтримували між собою відносин.
3. Мати дитини померла, а ОСОБА_3 проживає із бабою, дідом та дядьком. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо
дочки та проживає окремо зі своєю сім'єю у смт. Лугини.
4. За час навчання ОСОБА_3 в Липніківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Лугинської селищної ради батько дитини не цікався її успіхами, не відвідував дитячі святкові заходи чи батьківські збори. ОСОБА_3 не отримувала від відповідача подарунків протягом багатьох років. Відповідачем не оформлено державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника, який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Із травня 2021 року дитина не отримує аліменти. У серпні 2021 року ОСОБА_1 проводили обстеження очей та призначили носіння окулярів, витрати на обстеження
і придбання окулярів склали 2 166 грн, які сплачені бабою дитини.
5. Працівниками служби у справах дітей спільно із працівниками відділу соціального захисту та охорони здоров'я виконавчого комітету Лугинської селищної ради та старостою Липниківського старостинського округу
29 вересня 2021 року проведено обстеження умов проживання дитини у сім'ї баби за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що дитина залишилась без батьківського піклування, але, завдячуючи рідним і близьким людям, проживає у гарних житлово-побутових умовах, забезпечена усім необхідним для гармонійного життя, навчання та розвитку. За рішенням комісії з питань захисту прав дитини Лугинської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 10, неповнолітню ОСОБА_1 взято на первинний облік як дитину, яка залишилась без батьківського піклування.
6. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її стан здоров'я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.
7. 16 листопада 2021 року виконавчим комітетом Лугинської селищної ради прийнято рішення № 130 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
8. Посилаючись на викладене, орган опіки та піклуванняпросив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути оплату додаткових витрат на дитину, а саме обстеження і придбання окулярів у розмірі 2 166 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 06 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, у позові відмовлено.
10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, оскільки орган опіки та піклування не довів винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.Крім того, з метою захисту якнайкращих інтересів дитини, суд визнав за доцільне збереження її зв'язку із батьком, який наразі залишився єдиним із її батьків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі орган опіки та піклування просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У серпні 2023 року орган опіки та піклування подав касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 06 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 19 червня 2023 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, якіу жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17, від 25 березня 2019 року у справі
№ 165/2240/16-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вважає, що суди не взяли до уваги те, що дитина із 19 жовтня
2021 року перебуває у службі у справах дітей Лугинської селищної ради Коростенського району на первинному обліку як дитина, що залишилися без батьківського піклування при живому батьку та в період війни. При цьому відповідач не вживав заходів щодо влаштування дочки до своєї родини та після смерті матері дитини свідомо залишив її без засобів до існування і весь цей час не виявляв до дитини батьківського піклування.
17. Також суди не взяли до уваги довідку Липниківського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів Лугинської селищної ради від 23 грудня
2021 року № 165 та показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які можуть підтвердити факт свідомого ухилення відповідача протягом багатьох років від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дочки.
18. Судами проігноровано те, що відповідач не надав жодного письмового доказу щодо факту перешкоджання йому у спілкуванні та вихованні дитини,
а також того, що він намагався брати участь у її житті.
19. Крім того відповідач не надав дозвіл на виїзд дочки до Швейцарії для оздоровлення у період 2015-2017 років.
20. Судами безпідставно не враховано заяви ОСОБА_1 від 27 жовтня
2021 року, 12 січня 2023 року та її думку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки суди на підставі наявних у справі доказів дійшли правильного висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
22. Вважає, що у наведених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлені інші фактичні обставини ніж у розглядуваній справі, висновки судів не суперечать висновкам, викладеним в цих постановах, а інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів.
23. Дії органу опіки та піклування не сприяють захисту інтересів дитини та налагодженню стосунків між батьком та дочкою, оскільки відповідно до протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 07 липня 2023 року та рішення комісії з питань захисту дитини від 07 липня 2023 року ОСОБА_3 висловлювала бажання налагодити стосунки з батьком, натомість орган опіки та піклування продовжує свої намагання позбавити його батьківських прав.
24. Звертає увагу, що із 31 липня 2023 року дочка є повнолітньою, що
є самостійною підставою для відмови в позові.
Обставини справи, встановлені судами
25. ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 ,
від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_1 .
26. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірваний за рішенням суду у 2007 році. Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з матір'ю
у будинку діда та баби.
27. ОСОБА_2 проживає у смт Лугини Коростенського району Житомирської області.
28. За виконавчим листом № 2-263, виданим Лугинським районним судом Житомирської області 29 серпня 2007 року, із ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_1 стягуються аліменти.
29. Згідно із висновком районної опікунської ради Лугинської РДА Житомирської області від 18 грудня 2007 року № 2771 ОСОБА_9 рекомендовано надавати дозвіл ОСОБА_2 спілкуватися з дочкою ОСОБА_3 , забирати її на вихідні, брати участь у її вихованні.
30. ІНФОРМАЦІЯ_4 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_8 померла, а дитина залишилась проживати з дідом та бабою по лінії матері у с. Липники Коростенського району Житомирської області, про що службою у справах дітей 29 вересня 2021 року складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Відповідно до вказаного акта дитина забезпечена окремим місцем для відпочинку та підготовки уроків, сім'я має гарні, дружні відносини.
31. Згідно із наказом служби у справах дітей Лугинської селищної ради
від 19 жовтня 2021 року № 204-ОД ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитину, яка залишилась без батьківського піклування; тимчасово влаштовано в сім'ю родичів ОСОБА_7 .
32. Листами служби у справах дітей Лугинської селищної ради
від 20 серпня 2021 року № 118 та 07 вересня 2021 року № 127, адресованими ОСОБА_2 , батьку рекомендовано подати до відділу соціального захисту населення та охорони здоров'я виконавчого комітету Лугинської селищної ради відповідний пакет документів для призначення державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника, забезпечити належне виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітньої ОСОБА_1 . Повідомлено про притягнення до відповідальності в разі невиконання своїх обов'язків.
33. 22 жовтня 2021 року служба у справах дітей Лугинської селищної ради звернулась до начальника Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області з проханням розглянути питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 184 КУпАП.
34. 27 жовтня 2021 року неповнолітня ОСОБА_1 звернулась до голови Лугинської селищної ради з листом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї та призначити її піклувальником бабу ОСОБА_7 .
35. 16 листопада 2021 року виконавчий комітет Лугинської селищної ради рішенням № 130 затвердив висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .
36. Згідно із характеристикою з місця роботи, наданою начальником Управління державної казначейської служби України у Лугинському районі Житомирської області, ОСОБА_2 займає посаду головного спеціаліста відділу звітності та бухгалтерського обліку управління з 31 травня 2001 року дотепер, в роботі проявив себе як ініціативний, відповідальний, старанний, дисциплінований та компетентний спеціаліст, має хороші відносини
з колегами, дружелюбний, готовий допомогти іншим.
37. Відповідно до довідки з місця роботи ОСОБА_2 заборгованість по аліментах на утримання дочки ОСОБА_3 відсутня.
38. З інформації, наданої Лугинським ВДВС у Коростенському районі Житомирської області вбачається, що в період з 11 вересня 2007 року
до 31 грудня 2016 року аліменти сплачувались боржником самостійно щомісячно, заборгованість станом на 31 грудня 2022 року відсутня.
39. У грудні 2022 року відповідач оплатив 1 496 грн за проживання
ОСОБА_1 у гуртожитку, а також витрати на обстеження і придбання окулярів для дочки в розмірі 2 166 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
42. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
43. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
44. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
45. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
46. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
47. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
48. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
49. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
50. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
51. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину
з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
52. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду
з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
53. Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, орган опіки та піклування як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 визначив те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її стан здоров'я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.
54. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
55. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
56. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року
у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
57. При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
58. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків
(див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18,
від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року
у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17,
від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
59. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
60. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
61. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду
від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року
у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року
у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
62. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
63. Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
64. Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
65. Верховний Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив
з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.
66. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення
ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суди обґрунтовано
не погодилися з цим висновком.
67. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв будь-яке насильство стосовно неї.
68. Апеляційний суд надав належну правову оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині.
69. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини
у діях батьків.
70. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судами не встановлено.
71. Також судами не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які
б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
72. Той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_1 проживає окремо від батька, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
73. Суди, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, дійшли правильного висновку про відмову в позові.
74. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що з метою захисту якнайкращих інтересів дитини доцільним буде збереження її зв'язків
із батьком який залишився єдиним із батьків, оскільки мати дитини померла.
75. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у розглядуваній справі не встановлено.
76. Позбавлення батьківських прав за встановлених судами обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.
77. Враховуючи наведене, узагальнені доводи позивача у касаційній скарзі про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків з виховання дочки, самоусунувся від участі у її житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідача у невиконанні ним своїх обов'язків є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.
78. Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано думку дитини, оскільки така думку не може бути єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав (див. постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року
у справі № 705/3040/18, 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22).
79. Крім того заслуговують на увагу доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що навіть під час засідання комісії з питань захисту прав дитини Лугинської селищної ради проведеного 07 липня 2023 року, тобто вже після ухвалення апеляційним судом оскарженої постанови, ОСОБА_10 вказувала, що бажає спробувати налагодити стосунки із батьком.
80. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
81. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17, на яку заявник посилався в касаційній скарзі.
82. Висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня
2019 року у справі № 165/2240/16-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 не можуть бути застосовані у розглядуваній справі, як нерелевантні, оскільки предметом спору у цих справах було визначення місця проживання дітей.
83. Разом з тим, Верховний Суд відхиляє посилання ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу про те, що у позові необхідно відмовити через те, що його дочка натепер досягла повноліття.
84. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 дійшов висновку, що у разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття. Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених статтею 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.
85. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
86. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
87. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
88. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
89. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
90. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
91. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу органу опіки та піклування Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області залишити без задоволення.
2. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 06 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 19 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович