06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 317/4108/18
провадження № 61-14994св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Осіяна О. М.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О. З.,Кухаря С. В., Крилової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду
з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.
2. Позов обґрунтований, тим що 23 травня 2007 року між ОСОБА_5 та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № ZPV0G100000174, згідно з яким ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 25 000 дол. США
зі сплатою 12,00 % на рік на суму заборгованості з кінцевим терміном повернення 24 травня 2027 року.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
4. На дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 23 травня 2007 року № ZPV0G100000174 становить 65 688,76 дол. США, з яких: 20 601,96 дол. США - заборгованість за кредитом,
15 463,19 дол. США - проценти, 2 727,98 дол. США - комісія,
26 895,63 дол. США - пеня.
5. Посилаючись на положення статі 1281 ЦК України, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як спадкоємців позичальника заборгованість в розмірі 20 601,96 дол. США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
6. Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області
від 22 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2007 року № ZPV0G100000174
у розмірі 20 601,96 дол. США, по 6 867,32 дол. США з кожної. Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щопозичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачів які є його спадкоємцями.
8. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 28 червня 2023 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , задоволено частково, заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову в позові.
10. Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину,
а також належні докази наявності спадкового майна і його вартості.
11. Позов пред'явлено до трьох відповідачів, двоє з яких ( ОСОБА_4 2005 року народження та ОСОБА_2 2007 року народження), на час подання позову не досягли 14-річного віку та не можуть бути сторонами
у справі, а визначити частку боргу, яку належить стягнути із ОСОБА_3 неможливо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 19 жовтня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі
№ 185/998/16-ц, Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 636/2726/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Вказує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де він був зареєстрований та в якому проживають відповідачі.
18. Крім того позичальнику належав будинок на
АДРЕСА_2 , який знаходиться в іпотеці банку.
19. Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що судові повістки надсилались за адресою: АДРЕСА_1 та отримувались відповідачами.
20. Також посилається на необґрунтованість висновків апеляційного суду, про те що діти не можуть бути відповідачами. Звертає увагу, що матір дітей, як їх законний представник, брала участь у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У лютому 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Погосян М. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
22. Вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності спадкового майна, його вартості, та відомості про видачу спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину.
Обставини справи, встановлені судами
23. 23 травня 2007 року між ОСОБА_5 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № ZPV0G100000174, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 25 000 дол. США зі сплатою 12,00 % на рік на суму заборгованості з кінцевим терміном повернення 24 травня 2027 року.
24. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
25. Згідно з розрахунком банку на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2007 року
№ ZPV0G100000174 становила 65 688,76 дол. США, з яких:
20 601,96 дол. США - заборгованість за кредитом, 15 463,19 дол. США - заборгованість за процентами, 2 727,98 дол. США - комісія,
26 895,63 дол. США -пеня.
26. Запорізькою районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 177/2013. Із заявами про прийняття спадщини 17 квітня 2013 року звернулась ОСОБА_3 ,
а також малолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в інтересах яких діяла їх матір - ОСОБА_3 .
27. У травні 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» пред'явив через нотаріуса вимогу (претензію) до спадкоємців ОСОБА_5 .
28. Згідно відповіді державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори від 01 лютого 2014 року № 966 претензія кредитора
АТ КБ «ПриватБанк» отримана та зареєстрована нотаріальною конторою.
29. Запорізькою районною державною нотаріальною конторою на адресу відповідачів направлено повідомлення про те, що у спадкодавця наявна заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк», яку вони мають погасити відповідно до статей 1281, 1282 ЦПК України.
30. Постановою державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори від 07 серпня 2013 року відмовлено ОСОБА_3
у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 на житловий будинок на
АДРЕСА_2 , через ненадання нотаріусу правовстановлюючих документів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
35. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
36. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
37. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
38. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
39. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
40. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві
з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
41. За змістом частини першої статті 1297 ЦК України (в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
42. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
43. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що саме по собі не звернення спадкоємця, який прийняв спадщину, до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
44. Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення кредиту чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
45. Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
46. За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання у спадщину жодного майна у особи відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.
47. Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
48. Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття
у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого
у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
49. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
50. Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду
від 27 жовтня 2021 року в справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року
в справі № 295/15702/20, від 27 лютого 2023 року в справі № 572/1497/22.
51. Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі
№ 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі
у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
52. Отже, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
53. Судом першої інстанції витребувано у Запорізькій районній державній нотаріальній конторі копію спадкової справи, заведену щодо майна померлого ОСОБА_5 , відповідно до якої із заявами про прийняття спадщини звернулися його дружина ОСОБА_3 та малолітні дочки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , від імені яких діяла їх матір ОСОБА_3 .
54. Крім того, у матеріалах справи є претензія від 31 травня 2013 року
АТ КБ «ПриватБанк», яке просило включити свої кредиторські вимоги
в спадкову масу, про що нотаріусом повідомлено спадкоємців.
55. Постановою державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори від 07 серпня 2013 року відмовлено ОСОБА_3
у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 на житловий будинок на
АДРЕСА_2 у зв'язку
із ненаданням нотаріусу правовстановлюючого документа на будинок.
56. Апеляційний суд відмовив у позові з підстав відсутності доказів вартості спадкового майна та неможливості визначення частки боргу, яку належить стягнути із ОСОБА_3 .
57. В той же час, апеляційний суд не врахував, що згідно принципу змагальності цивільного процесу, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
58. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах
від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року
у справі № 496/4363/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.
59. Отже висновок апеляційного суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів про вартість спадкового майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов'язок доказування наведених обставин на позивача.
60. Крім того у заявах нотаріусу від 17 квітня 2013 року про прийняття спадщини ОСОБА_3 зазначала, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 входять житлові будинки АДРЕСА_1 та
АДРЕСА_2 .
61. Отже у разі, якщо відповідачі вважають, що вартість успадкованого ними майна не перевищує розмір вимог банку за цим позовом, вони мають надати відповідні докази вартості спадкового майна.
62. Колегія суддів також не може погодитись із висновком апеляційного суду про те, що позивач неправильно визначив склад відповідачів.
63. Оскільки після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , саме вони і мають відповідати за вимогами кредитора спадкодавця.
64. Відповідно до статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття,
а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому цим Кодексом, надано повну цивільну дієздатність.
65. Таким чином ОСОБА_3 , як мати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на час звернення банку до суду із розглядуваним позовом, була законним представником своїх дітей.
66. Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про помилкове застосування апеляційним судом норм матеріального прав та неповне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги.
67. Встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
68. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
69. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
70. Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом належним чином не встановлені, постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України
є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
71. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, об'єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням сторін з урахуванням того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
72. Крім того апеляційному суду під час нового розгляду справи необхідно звернути увагу, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_4 досягла повноліття, зареєструвала шлюб 24 вересня 2022 року та змінила своє прізвище на ОСОБА_6 (том 1, а. с. 111). При цьому в справі наявне повідомлення ОСОБА_7 про нову адресу її місця проживання (том 1, а. с. 110).
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Р. А. Лідовець О. М. Осіян В. В. Шипович