13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 607/10860/22
провадження № 61-1136св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тернопільський ліцей № 21 спеціалізована мистецька школа імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області, Тернопільська обласна рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду у складі судді Герчаківської О. Я. від 12 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Хома М. В., Костів О. З., Храпак Н. М., від 28 грудня 2023 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського ліцею № 21 спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області, Тернопільської обласної ради про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, щовін працював у Тернопільській обласній експериментальній комплексній школі мистецтв імені Ігоря Герети на посаді викладача у період з 01 квітня 2016 року по 30 серпня 2018 року.
3. 28 березня 2018 року Тернопільською обласною радою було прийнято рішення № 930 «Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради», яким вирішено реорганізувати Тернопільську обласну експериментальну комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільську загальноосвітню школу I-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області шляхом злиття та створити спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети.
4. 06 вересня 2018 року було проведено реєстрацію юридичної особи Тернопільський ліцей № 21 - спеціалізована мистецька школа імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області, ідентифікаційний код юридичної особи 42445905, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 вересня 2018 року за № 1004424409.
5. ОСОБА_1 вказував, що 28 серпня 2018 року наказом директора Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети за № 220-К його було звільнено з посади викладача 30 серпня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-III степенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради. Підставою винесення наказу № 220-К від 28 серпня 2018 року було рішення восьмої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради від 28 березня 2018 року № 930 та штатний розпис Тернопільського ліцею № 21 спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети.
6. Позивач посилався на те, що 26 липня 2022 року з сайту Верховного Суду йому стало відомо, що 08 червня 2022 року постановою Верховного Суду у справі № 819/707/18 було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року. Ухвалено нове судове рішення, яким вирішено скасувати рішення восьмої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради від 28 березня 2018 року № 930 «Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради».
7. Враховуючи ті обставини, що він був звільнений з посади викладача Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети на підставі наказу № 220-К від 28 серпня 2018 року, підставою винесення якого було саме рішення восьмої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради від 28 березня 2018 року № 930, яке 08 червня 2022 року постановою Верховного Суду в справі № 819/707/18 скасоване, позивач вважав, що звільнення відбулось у незаконний спосіб, чим було порушено його права.
8. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв імені Ігоря Герети за № 220-К від 28 серпня 2018 року; поновити його на роботі в Тернопільській обласній експериментальній комплексній школі мистецтв імені Ігоря Герети на посаді викладача з дати звільнення.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 12 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ про звільнення позивача з роботи винесений без законної підстави, оскільки рішення Тернопільської обласної ради від 28 березня 2018 року № 930 скасоване постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року. Однак, оскільки ОСОБА_1 пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, у задоволенні позову слід відмовити. Поважних причин пропуску строку не встановлено.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року - без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи скасування судом рішення восьмої сесії Тернопільської обласної ради від 28 березня
2018 року № 930 «Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради», на підставі якого винесено наказ про звільнення позивача з роботи, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про звільнення позивача без законної підстави.
13. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 пропущено встановлений трудовим законодавством строк для звернення до суду більш ніж на 3 роки
6 місяців і судом не встановлено поважних причин пропуску такого строку, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 18 січня2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Кметик Я. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду
від 12 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 28 грудня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 682/2782/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема
статті 233 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Заявник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою той факт, що рішення восьмої сесії Тернопільської обласної ради
від 28 березня 2018 року № 930 «Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради» було підставою для винесення наказу про його звільнення. На час звільнення у нього не було жодних правових підстав вважати, що його право та інтерес порушені, а відтак і на звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення у зв'язку з незаконністю рішення № 930 від 28 березня 2018 року Тернопільської міської ради. Такі підстави виникли у нього лише після скасування Верховним Судом вказаного рішення постановою від 08 червня 2022 року у справі № 819/707/18, про яку йому стало відомо лише 26 липня 2022 року, а вже 18 серпня 2022 року він звернувся до суду з цим позовом.
17. Заявник вказує, що на час його звільнення 30 серпня 2018 року роботодавцем не було порушено вимог трудового законодавства щодо його звільнення, а відтак саме вказані обставини, які не давали йому жодного права та можливості звернутися до суду з позовом у місячний строк з дня його звільнення і є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду з цим позовом.
18. Також заявник звертає увагу на те, що під час вирішення спору судами неправильно застосовано положення статті 233 КЗпП України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/10860/22.
20. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У поданому відзиві на касаційну скаргу Тернопільський ліцей № 21 спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради Тернопільської області посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що позивач не був обмежений у праві звернутися до суду із цим позовом у місячний строк з дня отримання копії наказу про звільнення, заявивши про розгляд справи № 819/707/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. З 30 березня 2016 року ОСОБА_1 працював на посаді викладача Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв.
23. Рішенням восьмої сесії Тернопільської обласної ради від 28 березня
2018 року № 930 «Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради» реорганізовано Тернопільську обласну експериментальну комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради шляхом злиття та створення спеціалізованої комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети.
24. 28 серпня 2018 року наказом директора Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети від № 220-К «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади викладача з 30 серпня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети.
25. Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 819/707/18 за позовом ОСОБА_2 скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення восьмої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради від 28 березня 2018 року № 930 «Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради».
26. ОСОБА_1 у жовтні 2019 року вже звертався до суду з позовом про скасування наказу директора Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети № 220-К від 28 серпня 2018 року, яким його звільнено з роботи, та поновлення його на роботі, однак з інших підстав, а саме звільнення під час його перебування у відпустці; невиконання обов'язку запропонувати іншу роботу.
27. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2020 року у справі № 607/25705/19, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
28. У справі № 607/25705/19 встановлено, що у день звільнення 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі, трудова книжка була надіслана йому поштою (рекомендований лист 4600113039150), яку він отримав у поштовому відділенні у м. Тернополі у лютому 2019 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
30. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
33. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
34. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
35. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
36. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
37. Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
38. У статті 234 КЗпП України закріплено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, місцевий загальний суд може поновити ці строки.
39. Разом з тим стаття 234 КЗпП України не передбачає переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність визначається в кожному окремому випадку, залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Відмовити у позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можна лише у тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
40. Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 4 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.
41. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
42. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
43. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не навів поважних причин значного пропуску ним передбаченого статтею 233 КЗпП України строку на звернення до суду з цим позовом, які об'єктивно перешкоджали чи створювали йому труднощі для своєчасного звернення до суду, та не підтвердив це належними доказами, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
44. Судовими рішеннями у справі № 607/25705/19 встановлено обставини отримання ОСОБА_1 трудової книжки у лютому 2019 року у зв'язку з його звільненням з роботи на підставі наказу директора Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети
№ 220-К від 28 серпня 2018 року, а тому вказана обставина не підлягає доказуванню у цій справі в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України.
45. Встановлені обставини беззаперечно свідчать про те, що з наказом відповідача від 28 серпня 2018 року № 220-К позивач ознайомився у лютому 2019 року, а з цим позовом до суду звернувся лише у серпні 2022 року, тобто зі значним пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.
46. Твердження позивача стосовно того, що він дізнався про незаконність свого звільнення лише 26 липня 2022 року з сайту Верховного Суду, після ухвалення Верховним Судом 08 червня 2022 року у справі № 819/707/18 постанови про скасування рішення обласної ради, яке стало підставою для його звільнення, а до того часу вважав своє звільнення незаконним, не свідчить про існування поважних причин значного пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки стаття 233 КЗпП України пов'язує початок перебігу строку звернення до суду у справах про звільнення з днем вручення копії наказу про звільнення.
47. Подібні висновки у спірних правовідносинах висловлено у постановахВерховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 734/1793/20, від 17 січня 2024 року у справі № 607/10843/22.
48. З урахуванням викладеного та доводів касаційної скарги, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі до задоволення не підлягають у зв'язку з пропуском строку, встановленого частиною першою (другою) статті 233 КЗпП України.
49. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.
50. Висновки Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, за обставин цієї справи не входять у суперечність з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
51. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, залишити без задоволення.
2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді І. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович